Страх, огида і “сауна” в “Інтерсіті”

Безжальна спека впала на херсонську землю. Застигли в знемозі від палючих променів сонця поля і степи, завмерли в задушливому, нерухомому повітрі багатоповерхівки в містах. Забилися в нори степові лисиці і вовки, знемагають від спеки собаки в сільських дворах і кішки в херсонських квартирах.

Людина рятується від пекучої стихії в морських і річкових водоймах, годинами стоїть під холодною водою в душах. Злетіли продажі вентиляторів і кондиціонерів, а торговці цією побутовою технікою потирають руки, радіючи найдохіднішому сезону в році. Напевно, тільки їм і дає задоволення липнева лють розпеченого світила.

У ці дні довга подорож у поїзді "Укрзалізниці", не надто комфортна й в інші місяці, стає для багатьох пасажирів справжніми тортурами. Але якщо до спартанських умов старезних плацкартних і навіть купейних вагонів радянських часів українці, згнітивши серце, давно звикли, то дискомфорт у "надшвидкісному", порівняно новому й сучасному "Інтерсіті" спричиняє в них бурхливу хвилю обурення.

Дратує людей, зокрема, що  бракує кондиціонування повітря практично в усіх "фешенебельних" потягах, які перетворилися сьогодні мало не в справжні духовки.

Так, днями одному з наших колег, херсонському журналісту Олегу Батуріну довелося їхати поїздом "Інтерсіті" з Києва до Херсона. Як відомо, зі столиці він відбуває о 07:14, а в пункт призначення приходить приблизно о 15:00. Як повідомляє Батурін на своїй сторінці у Фейсбуці, цей шлях став нелегким випробуванням для сотень пасажирів, які змушені були всі вісім годин, сидячи, немов у звичайному тролейбусі, плавитися при температурі як мінімум плюс 35 градусів вище нуля за Цельсієм.

Журналіст розповідає, уже на початку поїздки попросив провідника перевести його в інший вагон. Там температура повітря була всього на один градус нижчою, зате хоча б вікна були відчинені - хоч якесь свіже повітря.

Він додає, що раніше їздив поїздами Херсон-Київ, Новоолексіївка-Львів, Одеса-Київ, Рахів-Одеса, Київ-Солотвино, Харків-Ужгород, і всюди справно працювали кондиціонери, а вартість квитків за певними випадками була десь на одному рівні з “Інтерсіті” Київ-Херсон. Звідки виникло таке зневажливе ставлення саме до пасажирів цього напрямку, абсолютно невідомо.

Батурін резюмує: “Замість квитка на поїзд ви купуєте квиток до сауни”.

Як не дивно, на цей статус у коментарях відповіли менеджери самої "Укрзалізниці", які вибачилися за ситуацію й попросили надати детальну інформацію, щоби надалі намагатися її не допускати.

Водночас таке звернення до одного-єдиного пасажира виглядає щонайменше дуже дивним, адже не один тільки Батурин страждав від спеки й духоти під час подорожі. Крім того, поодинокі випадки вибачень анітрохи не виправляють становища, яке є вже не перший рік: у поїздах "Інтерсіті" - кондиціонування і вентиляція працюють у кращому випадку через раз!

Тут доречно було б підкреслити, що численні проблеми й тонни скарг людей на "філії пекла", як влучно охрестили наші поїзди деякі дотепні громадяни, мусять в обов'язковому порядку вивчатися й діставати своєчасну реакцію від членів Наглядової ради підприємства, які "наглядають" за його діяльністю в кращому випадку днів десять на місяць, отримуючи скромну зарплату на суму майже в 400 тисяч гривень.

Які висновки можна зробити з цієї сумної історії? Можна, по-перше, вказати, що аж ніяк не тільки одна "Укрзалізниця" винна в бідах своїх клієнтів. Пильну увагу комфорту пасажирів має приділяти й місцева влада: як на рівні області, так і на рівні самого обласного центру. Адже "літні" поїзди для Херсонщини - це не тільки один із засобів пересування, це найважливіший інструмент, що дає змогу швидко й у гарному настрої доїхати до численних курортів, а потім із такими ж оптимістичними думками покинути наш регіон, везучи з нього приємні спогади.

Зрештою, це імідж і Херсона, і всієї області, це їхній престиж і та ж "туристична привабливість", про яку, змінюючи один одного в нескінченній чехарді, невтомно віщають херсонські можновладці.

Що ж стосується "Укрзалізниці", то в епоху ринкових відносин навряд чи в когось виникає ілюзія про те, що подібний державний монстр-монополіст може бути хоча б якоюсь мірою ефективним. Можливо, пасажирські перевезення на залізничному транспорті в Україні стали б набагато зручнішими, якби вони були в управлінні конкурентних приватних компаній. Втім, залізничне сполучення - питання стратегічне, і на сьогодні передати залізницю в управління підприємцям, мабуть, не видається можливим.

Фото з архіву "Вгору"