Отримали грант і вирощують гриби. Як ветеран і парамедикиня започаткували на прифронтовій Херсонщині власну справу

У прифронтовій області, де кожен день – виклик, зустрічаються люди, які не лише мріють про щасливе й успішне мирне майбутнє, а й втілюють свої задуми тут і тепер, не відкладаючи життя на потім. Подружжя з Чорнобаївки Тетяна та Євген Кравченки – яскравий приклад такої жаги до життя  та підприємливості. Попри непрості обставини воєнного сьогодення, вони започаткували власну справу й вирощують на продаж гливи. Журналісти Вгору дізнавались, як подружжю вдалося реалізувати бізнес-ідею.

У пошуках ідей для власної справи

Євген – ветеран війни, після завершення служби працює в судовій охороні. Тетяна – парамедик і творча людина, у вільний час прикрашає їхню домівку квітами та сплетеними власноруч декоративними виробами з ротангу, захоплюється фотографією. Разом вони започаткували власну справу з вирощування глив.

Євген з 2020 року служив за контрактом в одеській бригаді, захищав Україну під час повномасштабної війни, але після деокупації Херсона звільнився зі служби через інвалідність батька.

"Мені постійно потрібен був догляд за батьком, тому шукав роботу по змінах, не на щодень", – розповідає Євген.

Щоб не втрачати трудовий стаж, він став на облік у Центрі зайнятості, де дізнався про державні програми підтримки для ветеранів, зокрема, про гранти на відкриття власної справи. Але тоді ще не розумів, чим саме хотів би зайнятися.

Тоді вони з Тетяною лише починали зустрічалися, але з одруженням зволікати не стали.

Як учасник бойових дій, Євген безплатно пройшов двотижневе онлайн навчання організації бізнесу на курсах від Одеського центру професійно-технічної освіти, рекомендоване йому в Центрі зайнятості. Тетяна склала йому компанію, як вільна слухачка курсу.

Удвох вони розглядали різні варіанти ведення сімейного бізнесу.

"Спробували займатися квітами, спробували грибами. І нам більше сподобались гриби", – ділиться Євген.

А онлайн курс з вирощування грибів від Центру Зайнятості допоміг подружжю глибше освоїти тему та остаточно визначитися з напрямком – вирощування глив.

Квіти й декоративні гніздечка у дворі подружжя 
Коллаж “Вгору”

Грантова підтримка та шлях до першого врожаю

Але, започаткування, як і ведення бізнесу, на Херсонщині має свої особливості.
Тоді гранти не надавали в зонах активних бойових дій. Це стало проблемою, адже Чорнобаївка підпадала під цю категорію.

"Ми чекали, коли дозволять отримувати гранти на таких територіях", – пояснює Євген.

Та поки вони чекали дозволу, він влаштувався на роботу до Служби судової охорони. А це унеможливлювало відкриття ФОПу на його ім'я, як на держслужбовця. Однак  подружжя знайшло вихід. Заявку на грант подала Тетяна,  зареєструвавши ФОП. З чоловіком склали бізнес-план, скоригували його з допомогою фахівців з Центру зайнятості й у січні цього року отримали погодження на грант – 75 тисяч гривень, призначений на закупівлю обладнання та сировини. Придбали перші 35 грибних блоків і почали спостерігати за процесом росту глив. Поступово визначили ідеальний температурний режим та вологість.

"Після  досліджень, спроб і помилок знайшли золоту серединку, яка нам допомагає отримувати бажаний врожай", – ділиться Тетяна.

Гливи вони обрали через їх виражений смак і аромат, швидке дозрівання і відсутність конкуренції на місцевому ринку. Після початку повномасштабної війни багато виробників у Херсоні припинили діяльність, і знайти гливи у супермаркетах чи на ринках стало майже неможливо.

Такий вигляд мають грона стиглих глив на мішках з субстратом.
Фото Олександра Андрющенка/”Вгору” 

Тетяна з Євгеном  працюють по змінах, і доглядають за грибами по черзі. Упродовж дня контролюють температуру, вологість. За словами Тетяни, більше часу приділяє Євген, бо дуже захопився цією справою. Регулярно поповнює запаси води. В приміщенні з грибами встановлена система туманоутворення та зволожувачі повітря. Температурний режим підтримує кондиціонер.

У нашому будинку кондиціонера немає, у грибів – є. І коли дуже жарко, ми тікаємо туди до грибів, щось там поробити, щоб трішечки прохолонути, – з усмішкою ділиться Тетяна.

Гриби вирощують не в підвалі, а в окремому будиночку, в ізольованих кімнатах. А на випадок відсутності електроенергії, є генератор.

Після посіву міцелію блок грибів повністю заростає протягом двох тижнів, а вже за 2-4 дні з'являються перші гливи. Один засіяний блок дає 3-5 хвиль врожаю (по 2-3 кг з першої хвилі). Це дозволяє Кравченкам підтримувати безперервне виробництво, замовляючи нові партії блоків кожні 2-3 тижні.

Мішки з прозорого поліетилену, на яких вже розрісся міцелій
Фото Олександра Андрющенка/”вгору”

Збут, перспективи та роль державної підтримки

У реалізації продукції, Кравченки орієнтуються на роздрібних покупців, використовуючи "сарафанне радіо" та пропонуючи гриби в Херсоні, Чорнобаївці, Музиківці та Степанівці.

Вони планують в перспективі розширювати виробництво, збільшувати клієнтську базу та, можливо, навіть маринувати гриби на продаж, якщо обсяг  вирощених глив перевищуватиме купівлю свіжих.

Євген наголошує: вирощування глив – це практично безвідходне виробництво, оскільки відпрацьовані блоки можна використовувати як добриво в садівництві, або використовувати їх для пічного опалення.

 У майбутньому Кравченки планують експериментувати з вирощуванням інших видів глив, таких як шиїтаке.

Людмила Барабаш, заступниця директора Херсонського обласного центру зайнятості, розповідає, що грантова програма "Власна справа" стартувала у 2022 році й дозволяє фізичним особам, ФОПам та юридичним особам отримати кошти на започаткування або розширення власної справи. Головною умовою є написання бізнес-плану. Суми мікрогрантів варіюються від 75 тисяч до 500 тисяч гривень. А для отримання більших сум, обов'язкова умова  – створення нових робочих місць.

У кімнатах, де вирощуються гливи, спеціально утворюють пар.
Фото Олександра Андрющенка/”Вгору”

"Сума мікрогранту розраховується на три роки й повертається у вигляді податків та обов'язкових внесків", – зазначає Людмила Барабаш.

Під обов'язковими внесками мається на увазі, єдиний соціальний внесок, частина якого спрямовується у пенсійний фонд і на допомогу з безробіття.

Історія Тетяни та Євгена Кравченків – гарний приклад, як у непростих умовах, завдяки власним зусиллям та державній допомозі, можна не лише втриматися на плаву, а й сприяти розвитку місцевої економіки.