Ситуація в окупованих і затоплених Олешках катастрофічна. Емоційно тяжко дізнаватися про стан справ у місті. Але і з відходом великої води проблем у містян не меншає. Про те, як зараз живуть люди в Олешках, команда «Вгору» дізналася з перших вуст.
Перший день після підриву Каховської ГЕС магазини не працювали – жоден. Наступного дня – також. Відкрилася лише одна торгова точка, її власник ціни не підвищував, і лише там можна було купити щось за нормальні гроші. Але товар закінчився швидко – за 5 годин.
Добре, що деякий час можна було щось придбати на гуртовій базі, однак 12 червня зачинилася і вона, бо геть усе розкупили.
«Вона працювала ці дні, і вже все, їжі більше немає», — констатує людина.
Спроба щось купити на ринку — то справа для відчайдушних і заможних. Торгував там цивільний чоловік на машині з російськими номерами: картопля, цибуля, морква, сигарети – але ціни не для слабодухих. Сигарети стали втричі дорожчими, а картопля – разів у 5-7!
«Якщо раніше молоду картоплю можна було купити по 15-20 гривень, то тут він виставляє ціну 100-150».
Але критичніші за відсутність продуктів проблеми з питною водою. Пити її не можна — як мінімум потрібно кип’ятити. Місцеві фахівці вимірюють деякі параметри питної води, співрозмовник не розуміє нюансів, але розповідає, що при цифрі 150 воду вже треба кип’ятити. У деяких районах міста цей показник перевалив за цю критичну точку, а в деяких сягає аж 400!
При цьому росіяни запевняють усіх, що вода в Херсонській області відповідає нормам — таку інформацію поширює Росспоживнагляд (по-їхньому – Роспотребнадзор), «негативного впливу на якість води водоносного горизонту не відзначається». Якісь непередбачувані ці окупанти. Одночасно створюють фейки, у яких жахають потенційним вибухом інфекційних захворювань — і тут же відкидають реальну загрозу.
Те, що вода несе із собою трупи тварин і людей, співрозмовник бачив на власні очі:
«Коли я плавав, на надувному човні рятував людей, особисто, веслом вдарився об щось тверде, немов камінь. Дивлюсь — а там жінка, років так 70-80. Я намагався її витягнути, але човен ледь не перекинувся, і я не зміг...»
А зараз під подвір’ями валяються дохлі кури, собаки, кошенята, навіть корови. Усе це гниє на вулиці, і це, розповідає незнайомець, дуже страшно:
«Коли на човні запливаєш дуже далеко, то з усіх боків щось пищить, щось кричить, щось скавчить, і це не передати словами, немов я дивлюся фільм про апокаліпсис...»
Можливість виїхати з Олешок в принципі є, росіяни евакуювати можуть. Але люди бояться їх. А той, хто наважується, потім жалкує.
Яскравий приклад — розповідь про людину, яка все ж повірила ворожим обіцянкам. Коли будинок почало затоплювати, росіяни забрали на човні його разом з іншими та привезли в Генічеськ. Там до евакуйованих ввечері прийшов «дядя в погонах», став розповідати людям, що все буде добре, що тут Росія, мовляв, живіть на здоров’я, вас будуть годувати вранці, в обід і ввечері. На ранок їх справді нагодували (один раз!), потім дали кожному по пакету макаронів — і все. Ці 10 осіб не могли вибратися з Генічеська нікуди. Добре, що за пару днів мешканець Олешок зміг зв’язатися зі своїм знайомим, який через своїх знайомих домовився, щоби його безплатно забрали та відвезли в скадовському напрямку.
Випадків тотального вимагання грошей за евакуацію не помічено, але принаймні один випадок був. У росіян, які на початку підтоплення на кожній вулиці спостерігали, як прибуває вода, чоловік на даху просив про допомогу. Почув від них лише ціну свого порятунку: «2 500». Тоді там, на даху, він сам спорудив собі пліт, узяв курей, курчат, качок, і поплив...
Щодо евакуації лише за російським паспортом, є припущення, що таке може бути, але особисто про такі випадки співрозмовник не знає. Та і як виявити наявність російського або українського паспорта, якщо в багатьох потонуло все, у тому числі й документи?
Зараз як ніколи раніше люди допомагають один одному — з продуктами, з водою, із житлом, з усім, що може хоч якось допомогти іншим.
«У людини затонув магазин з одягом, ми разом з однією жінкою поїхали на машині, забрали цю одежу, зараз її постирали, як висушимо — відвеземо до лікарні. Тобто люди сами собі допомагають».
А ще всі Олешківці живуть мрією – однією на всіх, з 24 лютого 2022 року, – що ворог нарешті піде або тут і помре.
Фото надані Оксаною Сливканич