Одеське заспокійливе для біженців та харизматична “муза”

Одеський колорит відомий, мабуть, у всьому світі та має чимало складників. Звісно, це й архітектурна еклектика з неймовірними двориками; і морське узбережжя з розкішними пляжами та розвиненою інфраструктурою; і величезні зелені парки та сквери з безліччю пам'ятників та артоб'єктів. Це, безумовно, й люди - з особливим гумором і смаком до життя. Але що найбільше вразило багатьох вимушених переселенців з Херсонщини - це одеські коти.

Тут до котячої братії особливе ставлення, вона офіційно визнана частиною екосистеми міста, як вправні борці з гризунами. І почуваються одеські пухнастики справжніми шанованими господарями “перлини біля моря”.

Для безпритульних на вулицях встановлені невеликі будиночки. Мисочки з їжею та водою поряд ніколи не порожніють - перехожі постійно у той посуд щось підкладають: сухий корм, свіжу рибку...  І це неймовірно зворушує.

Крім того, на території жіночого монастиря створено притулок для тих, кого власники покинули через війну. Ці тваринки на вулиці могли б загинути, бо не привчені до дикого життя. У монастирі опікаються осиротілими та намагаються підшукати їм нових господарів.

Варто сказати, що вуличних котів в Одесі безкоштовно стерилізують та лікують. І коли дивишся, як вони спокійно дефілюють, лагідно жмуряться та солодко потягуються - кудись відступають пережиті стреси, тривога, страхи…

Мабуть, тому і кількість присвячених їм артоб'єктів теж неймовірна. Так, у парку імені Тараса Шевченка розташувався величезний “Скіфський котик” - стилізація під скіфські статуї VI-III віків до нашої ери одеського скульптора Кліма Степанова.

Поряд з пляжем Ланжерон ще одна робота Кліма Степанова - котик, що зручно влаштувався на ліхтарному стовпі. 

А на вулиці Ланжеронівська 12, неподалік від Оперного театру, біля ніг дівчини зі смартфоном сидить “котик Вальтер” - спільна робота дизайнерки Ксенії Левинських та скульптора Сергія Кудрявцева. 

Біля дельфінарію “Немо” - «кіт Чилик» - закарбований Тетяною Штикало образ улюбленця співробітників дельфінарію чотирнадцятилітнього кота Челентано.

На Катерининській площі, на сходах біля готелю Hotel de Paris Odessa солодко мружить очі кішка “Софа” - теж робота Тетяни. 

Її авторству належить і “кіт Жванецького Моріс” на портфелику гумориста у всесвітньому клубі одеситів на перетині вулиць Базарної та Маразліївської.

У парку Перемоги, на невеликому острівці посеред одного зі ставків - «Вітражний котик», виготовлений з кольорового скла Катериною Шелигіною. 

 У рибному ряду на Привозі - знаменита «Тітка Соня з її котиком Тимофієм» роботи  Сергія Івченка.

Ще, на самому початку вулиці  Грецької, - “Кіт Василь їсть кільку в томаті”. 

А в дворі Муніципального музею особистих колекцій ім. Олександра Блещунова скульптор Аркадій Маршак “оселив” одразу кількох котів, які жадібно дивляться на величезну миску з тюлькою. 

Загалом скульптурних композицій з котами в місті вже понад два десятки.

А з початку війни зі скульптурами почали конкурувати ще й патріотичні коти на графіті-малюнках, створених командою художника  Ігоря Матроскіна. Сьогодні таких робіт в місті вже понад 70. Одна з останніх - котик в образі  Бориса Джонсона на вул. Новосельського, 32.

Коти-патріоти  Ігоря Матроскіна так надихнули одеситок Лізу та її маму, що вони й самі почали малювати патріотичні котокомікси в серії “Котоwar” й надсилати їх разом з гуманітарною допомогою нашим хлопцям зі Збройних Сил України. Мама з донькою підписують свої роботи спільним творчим псевдонімом “Дівчинка Ліза from Odesa”.

Надихнули одеські котики й Юлію Подмогіну - колишню журналістку, а нині художницю-ілюстраторку та діджитал дизайнерку. Коли почалася війна, Юлія була у відпустці в Мексиці. А  її рідні та близькі залишалися в Одесі. Вона спочатку відчувала безпорадність, що не може нічим допомогти  землякам, а потім взяла планшет і почала створювати образи котів-визволителів для різних міст України та інші патріотичні малюнки з котами. Одним з перших з'явився кіт-моряк з коктейлем Молотова, а поступово народилася ціла серія робіт “Ukrainian warrior cats”. До речі, в цій серії є і чорнобаївський бойовий котик.

І він теж споріднює серця корінних одеситів та вимушених переселенців.

Юлині малюнки, а нещодавно їх ще й почали друкувати на футболках, активно розкуповують громадяни з різних країн, а кошти від продажу Юлія спрямовує на допомогу армії та волонтерам, що рятують тварин, постраждалих від війни.