Лицарі-тевтонці та касети "GoldStar". Про покинуту “Мекку для підлітків”

Це приміщення на вулиці Лавреньова давно вже закрите, вікна його під старими гратами виглядають сумно, а фасад під впливом часу та негоди поступово руйнується.

Але був час, коли для багатьох жителів Шуменського (особливо - для дітей і підлітків) магазин промтоварів "Світоч", що розташовувався в напівпідвалі, був справжньою місцевою "Меккою". 

На рубежі сімдесятих-вісімдесятих років минулого століття тут було ціле роздолля для дитячих захоплень, коли очі розбігалися від сили-силенної (як здавалося тоді, при суцільному дефіциті) спорттоварів та іграшок. Особливою популярністю у хлопчиків користувалися набори фігурок червоноармійців, лицарів-тевтонців і ратників часів Київської Русі, виконані з пластмаси різних кольорів. Чималих зусиль треба було докласти, щоб умовити батьків купити ці такі жадані предмети для повсякденних дитячих ігор, хоча і коштувало це "багатство" на ту пору зовсім недорого.

Йшли роки - і вже в кінці вісімдесятих, коли ще зовсім недавні діти ставали підлітками, це ж місце вийшло на "новий виток" культовості. Тут тоді почали продавати плівкові аудіокасети "GoldStar" південнокорейського виробництва. На відміну від їх абсолютно недолугих, нещадно недолугих "побратимів" під назвою МК 60-5 фабрики "Свема" (коли плівку, що лопалася в різних ділянках, доводилося ретельно заклеювати звичайним скотчем), касети з Південної Кореї представлялися справжнім проривом у світі побутової техніки. 

По-перше, на кожну зі сторін такої касети можна було записати цілий альбом на 45 хвилин (як правило, музичні виконавці в ті роки видавали свої твори саме такою тривалістю). По-друге, "голдстарівські" касети були вкриті спеціальною плівкою, і не було нічого приємнішого і урочистішого, ніж розкрити цю плівку перед походом до студії звукозапису, де тобі на останні виклянчені у рідних гроші запишуть "Pink Floyd". "Deep Purple", а то і - о жах! - "Metallica"...

Після тридцяти років, у часи, коли за наявності високошвидкісного інтернету можна просто відкрити Youtube, вбити в рядок пошуку назву буквально будь-якого альбому або пісні і слухати музику в режимі онлайн, такий пієтет перед допотопним плівковим аудіоносієм може здатися досить наївним. А вже для покоління, народженого у двадцять першому столітті, та техніка напевно видається чимось на зразок доісторичних артефактів.

Фото Миколи Овчаренка