Коли зв'язок рятує життя: як працюють інженери мобільних мереж на прифронтовій Херсонщині

Пройти 300 метрів до автівки. У мирному житті це займає кілька хвилин. На Херсонщині інженери Київстар витратили на це майже дві години. Після ремонту пошкодженої унаслідок обстрілу базової станції вони довго не могли залишити об'єкт через російські безпілотники, які кружляли над місцем роботи.

Для правобережжя Херсонщини такі виїзди давно стали частиною боротьби інженерів за зв’язок. Від стабільності мобільного зв'язку тут залежить не лише можливість поговорити з рідними, а й змога викликати екстрені служби чи отримати важливу інформацію під час обстрілів. Про людей, які підтримують мережу в одному з найнебезпечніших регіонів країни, розповідають журналісти «Вгору».

Будні зв’язківців на Херсонщині

Ранок у херсонському офісі Київстар починається не з планів, а з новин за ніч. Спершу дізнаються, що сталося за минулу добу: де зник сигнал, де є влучання, що вийшло з ладу. Далі все відбувається за чітким алгоритмом. Спеціалісти аналізують ризики та узгоджують маршрути. За потреби – у хід ідуть бронежилети, каски та аналізатори дронів.

Координує роботу команди інженерів Київстар у Херсонській області Сергій Пихтін. За посадою – начальник сектору розвитку і технічної експлуатації мереж Київстар. Разом із колегами він намагається враховувати кожен фактор перед тим, як відрядити людей на об'єкт.

Найбільше ускладнюють роботу російські безпілотники. Якщо в небі над вежею фіксують ворожі дрони, ремонт відкладається на кілька годин або навіть днів. 

«У нашому регіоні зв'язок має бути обов'язково, щоб люди могли викликати швидку чи рятувальників, та й рідні, які виїхали в інші міста чи за кордон, мають знати, що з їхніми близькими все добре», – каже Сергій.

Доводилося фахівцям Київстару працювати й під загрозою повторних обстрілів. Але Сергій наголошує: намагаються не наражати співробітників на небезпеку. 

Сергій Пихтін з аналізаторами дронів, які використовують співробітники Київстар. Фото Олександра Андрющенка / ”Вгору”

Під час повномасштабної війни змінилися не тільки умови роботи. За словами Сергія, з попереднього колективу в Херсоні залишилося працювати лише чотири людини. Проте до компанії доєдналися нові працівники, які прийшли вже після деокупації міста. Більшість задля безпеки вивезли свої сім'ї до інших регіонів.

Інженери тижнями перебувають на чергуваннях у Херсоні, а у вільні дні відвідують своїх близьких. Керівник сектору Сергій живе в такому режимі ще з 2022 року, бачить дружину й дітей раз на два-три тижні.

Один із теперішніх співробітників під час окупації кілька місяців прожив у Європі, проте, дізнавшись про звільнення Херсона, його родина відмовилися від еміграції та повернулася в деокуповане місто, чоловік одразу став до роботи.

Є в команді Київстару й сумна історія. Досвідчений працівник Сергій Ареф’єв під час окупації міста був затриманий російськими військовими. Через те, що він зв'язківець і знає архітектуру мережі, його тривалий час намагалися змусити співпрацювати, але він відмовився. Сергія довго вважали зниклим безвісти, проте згодом родина дізналась, що він перебуває у російському СІЗО. Російський суд призначив йому 11 років позбавлення волі; наразі він перебуває в полоні на території РФ. Вдома на Сергія дуже чекають, а дружина наразі самотужки дбає про сина, який має інвалідність.

На одному з об’єктів у Херсоні. Фото Олександра Андрющенка / ”Вгору”

Робота в період деокупації та після підриву Каховської ГЕС 

На звільнену частину Херсонщини інженери Київстару потрапили ще на початку вересня 2022 року, задовго до деокупації власне Херсона. Спершу відновлювали зв'язок у Кочубеївці та Білій Криниці Бериславського району. Працювати доводилося фактично на лінії вогню: росіяни стояли за якихось 5-10 кілометрів, а інженери з висоти стільникових веж на власні очі бачили, як на сусідні вулиці прилітають ворожі міни.

До Херсона команда зайшла в листопаді, наступного дня після того, як місто залишили російські війська. Обласний центр на той час уже два місяці жив без світла, води та зв'язку. Наступного ранку в середмісті, на площі Свободи біля кінотеатру «Україна», інженери розгорнули першу пересувну станцію мобільного зв’язку. Запустили семикіловатний генератор і витягли на вулицю подовжувачі з розетками. Щодня сюди приходили сотні людей – зарядити телефони та вперше за довгі місяці нарешті зателефонувати рідним.

“Як тільки ми увімкнули зв'язок, люди почали спілкуватися, телефонувати, хтось плакав, хтось сміявся. Це був такий незабутній момент!”, – згадує Сергій.

Тікаючи, окупанти залишили після себе розруху. Вони підривали вежі або повністю розкрадали обладнання: викрали системні блоки та радіомодулі, лишивши лише порожні залізні шафи й важкі акумулятори. Щоб якнайшвидше відновити зв'язок у регіоні, перші базові станції інженери збирали вручну – везли обладнання зі складів інших областей України. На той час  у штаті інженерів Херсона залишилося лише четверо працівників,тривав пошук нових співробітників. Попри це, така маленька команда разом із Сергієм змогла у найкоротші терміни запустити ключові вузли зв'язку вздовж усього правого берега.

В офісі триває робота. Фото Олександра Андрющенка / ”Вгору”

Найважчим випробуванням для команди став підрив Каховської ГЕС. Коли Острів почало заливати, фахівці Київстару взяли генератор, паливо, інструменти й разом із рятувальниками рушили в мікрорайон на спецмашині ДСНС. Посеред затопленої вулиці вони перестріли евакуаційну вантажівку, яка наглухо застрягла у воді. Салон був вщент забитий людьми та домашніми тваринами. Їхати далі авто не могло, зі слів Сергія, навколо вода піднялася вже аж по груди. Коли спецмашина ДСНС порівнялася з вантажівкою з неї перекинули дошку і допомогли людям перебратися в авто рятувальників. Всіх евакуйованих вивезли в безпечне місце:

“Просто правильніше було на той час рятувати людей”, – пояснює рішення команди Сергій.

Наступного дня вода прибула ще більше. Обладнання довелося доправляти кількома видами транспорту. Спочатку всюдихідними болотоходами, які пересувалися на величезних колесах, і могли плисти, а далі – човнами. З них інженери висаджувалися на другі поверхи будівель. Запускали генератор і призначали відповідальну особу серед місцевих жителів. Завдяки цьому навіть під час катастрофи на Острові зв'язок Київстар працював.

Ремонт обладнання на одній з точок у Херсоні. Фото Олександра Андрющенка / ”Вгору”

Як вдається підтримувати зв’язок попри посилення обстрілів і атак дронів

Зі слів Сергія, до повномасштабного вторгнення в області працювала 331 базова станція. Зараз 180 із них – на окупованій території. З тих, що залишилися на правобережжі, стабільно функціонують 95 об'єктів. Ця цифра постійно коливається після чергових прильотів обладнання зазнає руйнувань. 

За відсутності світла, безперебійність зв’язку забезпечують генератори та акумулятори. Наразі майже всі базові станції Київстару в Херсонській області забезпечені стаціонарними й мобільними генераторами. Щоб забезпечити резервним живленням базові станції компанія також співпрацює з Херсонською ОВА.

Але з кожним днем, через посилення обстрілів і дронових атак, в області збільшується кількість місць, де ремонтувати обладнання дуже складно й небезпечно.

"Якщо раніше ми підтримували зв'язок на прибережній території й нам це вдавалося, по області, наприклад, Милове, Золота Балка, Дудчани – це перша лінія на самому схилі Дніпра. У місті – це Річпорт, тощо. Навіть на Острові підтримували зв’язок. То зараз, ви розумієте, що туди не сильно заїдеш, дай Боже, щоб міст переїхали", – каже Сергій.

Щоб унеможливити повне зникнення зв'язку в області, критично важливе обладнання розосередили. 

Куточок вдячності від військових в офісі Київстар в Херсоні. Фото Олександра Андрющенка / ”Вгору”

На питання, що допомагає тримати мережу стабільною попри обстріли, Сергій відповів:

“Завжди лише люди. Не можна змусити людину працювати під обстрілами. Людина має бути залучена. Це бажання відновити, підтримувати зв'язок у рідному місті для своїх рідних людей. Всі, хто працює в Херсоні, це місцеві жителі”.