Історичні будівлі Херсона можуть втратити унікальність. Архітектор про можливі виклики відбудови після війни

Унікальність Херсона, руйнівні наслідки війни та погляд на майбутню відбудову міста — все це стало темою розмови з архітектором Андрієм Луциком. До повномасштабного вторгнення він спеціалізувався на містобудуванні та розвитку територій Херсонщини, а зараз він експерт Регіонального центру прав людини, працює з темою культурної спадщини на національному рівні в Києві.

У цьому інтерв'ю Андрій ділиться своїми роздумами не лише про руйнування, але й про те, як відновити місто, зберігши його унікальну ідентичність. Він аналізує вплив російської агресії на архітектурну спадщину, обговорює виклики, що чекають громаду після перемоги, та окреслює своє філософське бачення майбутнього Херсона.

Херсон довоєнний — яким він постає в очах архітектора?

Як і будь-яке місто, Херсон не є містом одного стилю. Ми маємо певну історичну тяглість, хоча і невелику. Херсон як місто започаткований у XVIII столітті, найбільший розвиток отримав у XIX-му. Кожен історичний період наклав свій відбиток на те, яким містом Херсон став. Найбільш цікавим в ньому є саме баланс і розвиток. Коли ти можеш прослідкувати в архітектурі і в просторі, як розвивалось місто, відчути цю історію, як вона змінюється. Тобто для мене найцікавіше не певний архітектурний стиль, а їх поєднання, а також думки, та враження, які я отримую під час того, як спостерігаю спочатку одну будівлю, а потім іншу.

Херсон довоєнний. Вулиця Суворова (зараз Європейська). Фото Ігоря Бойченка

Які райони та архітектурні пам'ятки Херсона постраждали найбільше внаслідок російської агресії?

Найбільше постраждав історичний центр, і це очевидно. На Острові руйнування більші, але об'єктів культурної спадщини, пам’яток архітектури, там менше. Найбільша шкода архітектурі міста і культурній спадщині – це саме втрати в центрі Херсона. Їх визначає не тільки близькість до лінії зіткнення, а й ще один не менш важливий фактор — це занедбані інженерні мережі та відсутність людей, бо люди поїхали з міста. Будівлі набагато швидше руйнуються коли вони не функціонують, коли не обслуговуються і коли люди в них не живуть.

На вашу думку, росіяни цілеспрямовано знищують центр міста?

Скоріше, вони повністю ігнорують фактор нанесення супутньої шкоди культурній спадщині. Для них неважливо, чи постраждає, пам’ятка архітектури, археології або монументальне мистецтво, чи ні. Більшість ударів — це невибіркові обстріли, неточні з технічної точки зору. Тому об'єкти зазнають ушкоджень незалежно від їхнього розташування.

Пошкоджений через обстріли 20 грудня 2024 року Свято-Катерининський собор. Фото зі сторінки УПЦ

Чи є втрати, які вже не відновити?

Насправді, якщо ми кажемо про культурну спадщину, будь-яка втрата не є відновлювальною — ми втрачаємо автентичність об'єкту. Будь-яке пошкодження будівлі, навіть дрібне — це втрати аутентичності. В майбутньому зруйновану будівлю можна відновити, навіть відбудувати з нуля, і вона матиме вигляд майже такий самий. Але насправді це будуть сучасні матеріали, сучасні технології, і будівля втратить зв'язок з історією, свою автентичність. Тож коли ми кажемо про шкоду, нанесену культурній спадщині, вона завжди є невідтворюваною. Звісно, коли будівля пошкоджується частково, деякі пошкодження, як от сліди від шрапнелі і таке інше, можна навіть залишити, тому що це також пам'ять.

Тому в сучасному світі архітектори більше займаються консервацією пам'яток, ніж їх відновленням, реставрацією. Це дуже дороговартісний процес: будувати зараз за технологіями певного часу, XIX або XVIII століття, набагато дорожче, ніж будувати за сучасними технологіями. Тому в архітектурі частіше і більше займаються саме консервацією.

Будинок Соколова. Фото Олександра Андрющенка / «Вгору»

Що станеться, якщо за відновлення історичних об’єктів візьметься не кваліфікований реставратор, а звичайний будівельник? Чи не буде йому простіше і вигідніше знести об'єкт і спорудити на його місці нову «коробку»?

Це ще довоєнні наші проблеми — брак кадрів і технічних спеціалістів з відповідною освітою і досвідом роботи в цій сфері. Вони були актуальними, дуже актуальними. Але зараз очевидно: відбудовувати Херсон, особливо займатися реставрацією, у більшій мірі будуть не херсонські компанії, тому ми матимемо більший вибір. Ми змушені будемо обирати підрядників з усієї території України.

Щодо фінансування процесу і залучення іноземних спеціалістів, це все теж можливо. Але ключовою проблемою залишається комунікація з місцевою адміністрацією. Досвід показує, що навіть із місцевими фахівцями налагодження діалогу було складним. Завжди. Історично.

Багато хто в Україні розраховує: от приїдуть якісь європейські архітектори і «зроблять нам як треба». А справа в тому, що ні. Насправді ж, будь-який вдалий проєкт, зокрема реставрація, базується на якісних вихідних даних та запитах громади. Без цього навіть найдосвідченіший архітектор не зможе створити якісний проєкт. Тому ми ризикуємо зіткнутися з тими самими проблемами, що й до повномасштабного вторгнення. Тому, щоб мінімізувати втрати, важливо готуватися до цього й від самого початку налагоджувати комунікацію між місцевою владою, громадою та спеціалістами.

Пошкоджена будівля в історичному центрі Херсона. Фото Олександра Андрющенка / «Вгору»

Яким ви бачите підхід до відновлення Херсона після перемоги? Які об'єкти можуть бути пріоритетними?

Відбудова міста має починатися з демографічного аналізу, урбаністичних досліджень. Людина – це основний чинник і джерело інформації, з якою працює архітектор. Саме спільнота формує технічні, економічні, екологічні вимоги до проектування простору, як і необхідність у збереженні культурної спадщини. Щоб займатися відбудовою територій, треба зосереджуватись на потребах людей, які будуть мешкати в Херсоні, з цього треба починати.

В Херсоні, який мав 360 тисяч населення, за останніми даними, проживає десь 60 тисяч. Скільки людей повернеться? Навряд чи ми в найближчі роки будемо мати ці 360 тисяч. А це означає, що про розвиток населеного пункту, про розширення територій, розбудову нових районів не слід навіть думати. Ми будемо зосереджуватись всередині населеного пункту.

Найімовірніше, люди заселять найвигідніші і найкомфортніші райони в місті. Зараз це спальні райони Таврійський і Шуменський. Життя буде більше зосереджуватися тут. Але, так чи інакше, нам треба буде створювати точки тяжіння у центрі міста. Щоб стимулювати рух людей у центр, треба буде його відновлювати. Я думаю, в пріоритеті будуть відновлення рекреаційних зон і транспортної й інженерної інфраструктури. Щодо адміністративних будівель, потреба відновлювати їх також буде, але на початковому етапі можна використати ті, що вціліли, щоб розмістити в них органи влади. Це дозволить ефективно розподілити доступні приміщення.

Зруйнована будівля облдержадміністрації. Червень 2025. Фото Олександра Андрющенка / «Вгору»

І треба бути визнати, що певні будинки і навіть квартали в місті будуть занедбаними. Ми так чи інакше будемо жити точково в місцях поряд із занедбаною територією. І це насправді велике питання: що ми будемо робити, як в містобудівній структурі працювати з покинутими об'єктами?

Наскільки вплинуть інші виклики, як от наявність вибухонебезпечних предметів?

Це доволі очевидно, ці виклики 100% будуть, але це вже більш технічні історії. Так, фактично ми будемо мати великі проблеми з розмінуванням — аграрії їх вже мають. Мінна небезпека поширюється і на туристичні маршрути, і на рекреаційні зони, адже відпочинок на природі був дуже популярним серед херсонців. Варто і над цим подумати, щоб принаймні звільнити від вибухонебезпечних речовин хоча б основні території не тільки в населеному пункті, а і за його межами, куди люди їздять на відпочинок. Якщо ми принаймні цю історію не будемо комунікувати, точно будемо мати купу неприємних випадків, пов’язаних із загибеллю людей.

Яким ви бачите відновлений Херсон?

Ключовою відмінністю між довоєнним Херсоном і містом, яким він стане, є вартість квадратного метра землі та нерухомості, яка стоїть на цій землі. Я думаю, з економічної точки зору, цей фактор буде визначальним. У нас дуже багато територій, які коштують дуже маленькі гроші відносно територій наших найближчих сусідів. Це може спростити процес придбання об'єктів для реконструкції чи перебудови. Але скорочення населення впливає на розмір ринку, що, своєю чергою, знижує прибутковість від цих територій. Тому питання дуже складне.

Пошкоджена через обстріли у липні 2025 року будівля Херснського обласного академічного музично-драматичного театру ім. Миколи Куліша. Фото Олександра Андрющенка / «Вгору»

Я думаю, в першу чергу будуть розвиватися найменш постраждалі об'єкти, які потребують найменшого капіталовкладення. І цей принцип сформує містобудівну тканину в майбутньому.

Майбутнє міста значною мірою залежить і від формату миру, який ми будемо мати. Якщо лівий берег залишиться під контролем ворога, Херсон перетвориться на військову фортецю, якщо він повернеться, то Херсон відновить свою функцію адміністративного центра і транспортно-комунікаційного хабу для аграрного півдня Херсонської області.

Центр Херсона після чергової російської атаки. Квітень 2025. Фото Олександра Андрющенка / «Вгору»

Майбутнє відновлення якось може вплинути на зміну ідентичності Херсона?

Я думаю, вона вже змінилась. Херсон і херсонці — зараз це взагалі інше місто і інші люди.