Як сумський Червоний Хрест допомагає евакуюватися мешканцям лівобережжя Херсонщини та інших тимчасово окупованих областей

Понад два роки Товариство Червоного Хреста на Сумщині допомагає людям тимчасово окупованих територій, зокрема, й із лівобережжя Херсонщини, дістатися до вільної землі. Як евакуюють, які труднощі у волонтерів та скільком українцям Червоний Хрест вже допоміг, дізнавалися у в. о. голови Сумської обласної організації ТЧХУ Ігоря Шаповала.

Шлях до свободи

Майже через день із Сум до українсько-російського кордону курсують автівки  Товариства Червоного Хреста, обладнані для транспортування маломобільних пасажирів. Волонтери забирають людей, які перетинають кордон, і допомагають їм подолати двокілометровий піший перехід від території РФ до України. За словами Ігоря Шаповала, мешканці тимчасово окупованих Луганської, Донецької, Запорізької та Херсонської областей і навіть Криму дістаються до прикордоння різними шляхами, наприклад, через Ростов чи Бєлгород. Але так чи інакше всі вони опиняються на пункті пропуску Колотилівка (Бєлгородська обл. РФ) – Покровка (Сумщина). Це єдиний коридор, через який українці можуть вибратися з окупації на підконтрольну Україні територію.

Декого волонтери переносять на ношах. Допомагають і тим, хто пересувається на колісних кріслах. Бо на вкритій гравієм дорозі самостійно проїхати на такому кріслі неможливо, та навіть зі сторонньою допомогою важко.

Волонтери переносять літню подружню пару з Херсонщини. Зліва заступник командира загону швидкого реагування Віталій Кулик, справа – волонтер Юрій Смілянський

Лише в червні волонтери Загону швидкого реагування Сумської обласної організації ТЧХУ організували 16 виїздів, допомогли перетнути кордон 283 людям, зокрема, 52 маломобільним, 25 надали першу допомогу.

За словами Ігоря Шаповала, спочатку Червоний Хрест просто чергував біля переходу, чекаючи на появу людей. Пізніше вдалося налагодити контакт з волонтерами ГО “Helping to Leave” на території Росії. Вони повідомляють, скільки буде людей, підвозять їх до переходу, а звідти вже їх забирають волонтери сумської обласної організації ТЧХУ та ГО “Плурітон”, з якою налагоджена ефективна співпраця. Саме до волонтерського центру “Плурітон” в Сумах привозять людей після перевірки їхніх документів українськими прикордонниками.

Обійми вдячності

Пережити перехід вдається не всім

Забирати людей волонтери їздять двома машинами: Toyota Land Cruiser ambulance і Fiat Ducato, в який можна поставити ноші й посадити ще восьмеро людей. Спочатку забирають усіх маломобільних, а потім тих, кому вистачить місця. Автобуси ГО “Плуритон” курсують щодня, але вони не пристосовані для транспортування маломобільних людей.

Ігор Шаповал каже, що в кожній бригаді є люди, підготовлені надавати першу допомогу. За потреби виїжджають лікарі й медсестри. Він пояснює:

У деяких випадках, волонтери просять виписку з картки хворого, щоб медики, які його забиратимуть, знали діагноз і стан людини.

Кров'яний тиск дівчинці вимірює командир загону швидкого реагування  Володимир Москаленко

За словами Ігоря Шаповала, взимку або за літньої спеки в 35-40 градусів у людей із захворюваннями серця іноді стаються напади. Щоб стабілізувати стан недужих, їх доводиться возити до лікарні в Краснопіллі за 17 кілометрів від переходу, а потім уже доправляти до Сум.

Ігор Шаповал каже: серед російських військових на постах іноді трапляються більш-менш нормальні люди, які навіть допомагають вивезти людину. А деякі навпаки доводять людей до сліз, залякують, мовляв, в Україні їх кинуть у в’язницю й тому подібне. Потрапити до підконтрольної території вдається не всім.

Але, за його словами, згодом російські військові почали розуміти, що ці смерті нікому не потрібні. І перестали заважати роботі Червоного хреста України.

волонтер Микола Моісеєнко

Перетнувши кордон, плачуть від радості

Потрапляла команда й під обстріли, адже перехід розташований в сірій зоні. Бувало так гучно, що волонтери сумнівалися в надійності касок та бронежилетів. Але провокацій, каже Ігор Шаповал, окупанти не влаштовують. Він згадує:

За словами Ігоря Шаповала, У 2022-23 роки по 180-200 людей на день долало перехід. Зараз потік зменшився десь до 40. 

Виконувач обов’язків голови Сумської обласної організації ТЧХУ Ігор Шаповал теж бере участь у виїздах. На дощі вся його амуніція наскрізь промокла

На питання, чи багато людей прибуває з окупованої Херсонщини, він відповів:  облік вони не ведуть, а збирають лише персональні дані й знімають відео, щоб знати точно, хто перетнув кордон. Каже,  іноді до них звертаються родичі евакуйованих із такими питаннями.

Але з урахуванням тих людей, з ким він спілкувався особисто, у порівнянні з усіма іншими областями 10-15 відсотків може бути з Херсонщини. Частіше прибувають мешканці Луганська, Донецька, Маріуполя, рідше з Криму.

За словами Ігоря Шаповала, евакуація відбувається щодня без вихідних:

За 6 останніх місяців допомогу волонтерів Сумської обласної організації ТЧХУ в перетині кордону отримали 1089 громадян України.

Волонтер Віталій Кулик. Фото зроблене на кордоні – у Покровці на Сумщині. Дівчинці Маші 2 рочки – їй та її вагітній мамі Віталій Кулик допомагав подолати двокілометровий піший перехід «сірою зоною». Вони прибули з окупованої території Херсонської області

Люди долають купу перешкод і дістаються до підконтрольної  Україні території з різних причин. Хтось розповідав волонтерам, що хоче померти в Україні, бо тяжко захворів, а шансів на одужання в окупації немає. Є люди, які просто хочуть відновити документи, а далі планують виїжджати за кордон до родичів. Але вистачає й тих, хто просто скучив за Україною і всім українським. Ігор Шаповал згадує дівчинку  років 12-15, яка була щаслива з того, що знову чує українську мову.

А є й такі, що в окупації багато чого пережили. Як от шестидесятирічний чоловік, що, перетнувши кордон, плакав від радості. Він просидів близько семи місяців у підвалі. Російські військові щось знайшли у нього в телефоні на підтримку ЗСУ, і чоловік був щасливий, що зміг вирватись. Як складеться його життя далі, він поки не знає. Але те, що він уже повернувся в Україну, має для нього величезне значення

Ігор Шаповал зауважує, що багатьом з тих, кому вдалося вибратись з окупації дуже хочеться виговоритись і відчути себе зовсім іншими людьми.