Чи повториться «Нюрнберзький трибунал» для військових злочинців?

Міжнародний військовий трибунал 76 років тому, 1 жовтня 1946 року, виголосив у Нюрнбергу вирок колишнім керівникам нацистської Німеччини. До смертної кари засудили 10 обвинувачених. Трьох — до довічного ув’язнення, двох – до 20 років, по одному – до 15 і 10 років.

Але не всіх обвинувачених визнали злочинцями – було й три виправдальні вироки. Процеси над чільними діячами нацистської Німеччини тривали до 1949 року.

Обвинувачені на лаві підсудних Нюрнберзького трибуналу

Ідея такого покарання не була новою. Після Першої світової війни була спроба судити воєнних злочинців Німеччини. Союзники навіть визначили 900 осіб, але судовий процес перетворився на фарс. Реально судили лише 12 осіб, а шестеро з них отримали терміни ув'язнення від кількох місяців до чотирьох років. Але прецедент стався.

Як все починалося

Ще у січні 1942 року на нараді представників окупованих європейських країн ухвалили декларацію, в якій йшлося про покарання шляхом правосуддя винуватців воєнних злочинів. А в жовтні 1942 року члени Антигітлерівської коаліції сформували Комісію Об’єднаних Націй із розслідування воєнних злочинів. Згодом, під час зустрічей керівників трьох держав (США, Великобританія, срср), зокрема, в Тегерані восени 1943 року, йшлося про необхідність покарати воєнних злочинців – і не тільки німецьких, а й союзників Німеччини.

Спочатку потрібно було зібрати доказову базу, документи. Такими документами володіли здебільшого великі держави. На території срср розгорталися бойові дії та діяв окупаційний режим у безпрецедентних масштабах. Злочини, які вчинили нацисти на окупованих територіях срср, також були безпрецедентними. І цю доказову базу могла надати тільки радянська сторона.

По-друге, питання покарання воєнних злочинців торкалося політичних діячів. Тому британський прем’єр-міністр Черчилль наполягав, що це питання має насамперед розглядатися у політичній площині. І американці підтримали їх у тому, що суд має бути «скорий і правий». Натомість радянська сторона наполягала на відкритому суді, під який треба сформувати правові основи. Їх виробили вже навесні-влітку 1945 року. Фахівці трьох держав створили статут Міжнародного військового трибуналу, який, власне, став таким правовим прецедентом для інституційного та юридичного оформлення процедури суду. 19 країн Антигітлерівської коаліції підтримали це рішення.

І от у Лондоні 26 червня 1945 року урочисто розпочалася конференція представників срср, США, Великої Британії та Франції. 11 липня делегати сформували текст угоди про створення Міжнародного трибуналу та його статуту. Хоча під час обговорення питання процесуального права і виникла напружена ситуація. На основі порівняльного аналізу двох систем (радянсько-­французької та англо­-американської) створили спрощену процедуру укладання обвинувальної ухвали, активності членів трибуналу в ході процесу, визначення прав обвинувачення та захисту, прав підсудних, збору доказових матеріалів, їхньої правдивості тощо.

Вже 8 серпня 1945 року в Лондоні урочисто підписали угоду між урядами срср, США, Великої Британії та Франції про створення Міжнародного військового трибуналу. 29 серпня 1945 року опублікували перший список головних воєнних злочинців: Г. Герінг, Р. Гесс, Й. Ріббентроп, Р. Лей, В. Кейтель, Е. Кальтенбруннер, А. Розенберг, Г. Франк, В. Фрік, Ю. Штрейхер, Я. Шахт, Г. Крупп, К. Деніц, Е. Редер, Б. Ширах, Ф. Заукель, А. Йодль, Ф. Папен, А. Зейсс Інкварт, А. Шпеєр, К. Нейрат, Г. Фріче. До середини червня 1945 року більшість із них було заарештовано військами союзників.

Герман Герінг (стоїть посередині) під час засідання Нюрнберзького трибуналу, 21 листопада 1945 року

Місцем для трибуналу обрали Нюрнберг. Під час Другої світової війни його майже повністю знищили. Але на одній із вулиць вцілів чотириповерховий Палац юстиції, де з листопада 1945 року розміщувався Міжнародний військовий трибунал. Неподалік  розташовувався двоповерховий тюремний корпус. З нього до зали засідань був прокладений спеціальний закритий хід. 

Нюрнберзький трибунал тривав 374 доби,  відбулося 402 судових засідання.

Зруйнований Нюрнберг, 1945 рік

Нацистських воєнних злочинців обвинувачували у вбивстві та жорстокому поводженню з цивільним населенням та військовополоненими на окупованих територіях, вивезенні цивільного населення з окупованих територій у рабство, безцільному руйнуванні великих і малих міст та сіл, спустошення, не виправдані військовою необхідністю, тощо.

Окремо очільників нацистської Німеччини звинуватили у злочинах проти миру та людяності. Підсудні проводили політику переслідування, репресій та знищення ворогів нацизму. Нацисти кидали в тюрми людей без судового процесу, переслідували їх, принижували, піддавали тортурам, вбивали. Нічого не нагадує? Дуже схожа ситуація зараз у Херсоні.  

Як Міжнародний трибунал вплинув на юридичну систему?

До Нюрнберга вже існувала концепція правил та звичаїв війни, але ще не було поняття воєнного злочину, покарання за геноцид та оновленої версії Женевських конвенцій, яка б охоплювала низку порушень щодо цивільного населення та полонених. Тому не було й адекватної, юридично бездоганної реакції суду на злочини, які не піддавалися правовій базі тих часів. 

За системним геноцидом стояла велика інфраструктура, в якій брала участь значна частина німецької номенклатури. Після інспектування концтаборів союзники зрозуміли, що знищення євреїв в індустріальних масштабах потребувало ланцюжків, що складалися з десятків тисяч кадрів. Головна проблема полягала в тому, щоб довести провину нацистів, які не віддавали наказу знищити в’язнів таборів або не виконували наказ безпосередньо, хоча й були частиною системи геноциду. Судді намагалися знайти інструмент, завдяки якому можна було б притягнути до кримінальної відповідальності нациста, який займав проміжне місце між людиною, що приймає рішення та тим, хто виконував наказ, навіть якщо для цього не вистачало доказів провини.

Фельдмаршал Фрідріх Паулюс, узятий в полон у Сталінграді наприкінці січня 1943 року, свідчить на засіданні Нюрнберзького трибуналу, 11 лютого 1946 року

Полковник армії США та юрист Мюррей Бернейс, якого називають архітектором Нюрнберзького процесу, вирішив звернутися до детально розроблених в англосаксонському (але не в європейському) праві понять «злочинної змови» — кримінальної відповідальності за змову в організації та реалізації воєнних злочинів та злочинів проти людяності. Таким чином підозру могли висувати не просто конкретним злочинцям, а політичним та військовим організаціям. У випадку Нюрнберга за змову в знищенні в’язнів та військовополонених можна було притягнути до відповідальності тисячі кадрів з СС, Вермахту та Націонал-соціалістичної робітничої партії Німеччини.

Чи повториться історія вже для російських злочинців?   

Нещодавно міністр юстиції України Денис Малюська заявив, що президента росії путіна треба судити за злочин агресії, для цього потрібно створити окремий трибунал.

Також, за словами очільника міністерства, агресія росії є злочином, який чітко описаний у Римському статуті. Саме на його основі регулюється діяльність Міжнародного кримінального суду.

Колаж із сайту Володимира Басманова, яким він проілюстрував звернення в Міжнародний трибунал в Гаазі з вимогою ініціювати переслідування путіна

Вчора, 14 липня, президент України Володимир Зеленський, під час конференції у Гаазі, також закликав створити трибунал для військових злочинців з рф.

Він зазначив, що від початку повномасштабного вторгнення українські правоохоронці зареєстрували 34 039 злочинів, пов'язаних з російською агресією. За первинний злочин має бути обов'язкове і принципове покарання для всіх військових злочинців.

Маємо надію, що європейська та американська політична та юридична спільноти почують українців й незабаром почнеться процес створення Міжнародного трибуналу для воєнних злочинців рф. До речі, було б дуже символічно провести цей міжнародний суд 1 жовтня. 

Фото та матеріал з відкритих джерел Інтернету