Гіпотиреоз vs. гіпертиреоз: у чому різниця?

Вступ

Порушення функції щитоподібної залози є однією з найпоширеніших причин гормонального дисбалансу та системних змін в організмі. Вони впливають на обмін речовин, роботу серцево-судинної та нервової систем, репродуктивне здоров’я і загальне самопочуття. Основним дослідженням для оцінки функції щитоподібної залози є аналіз ТТГ, який дозволяє виявити навіть початкові відхилення ще до появи виражених симптомів. Також для комплексного ендокринологічного обстеження лікар може призначити паратгормон, який синтезується прищитоподібними залозами та є головним регулятором обміну кальцію в організмі. За його рівнем можна виявити дисбаланс, який може бути причиною остеопорозу, та виявити порушення у роботі нирок або самих залоз.

До основних порушень функції щитоподібної залози належать гіпертиреоз і гіпотиреоз.

Що таке гіпотиреоз?

Гіпотиреоз – це ендокринне порушення, при якому щитоподібною залозою виробляється недостатня кількість тиреоїдних гормонів (Т3 і Т4). У результаті сповільнюються обмінні процеси в організмі, що впливає на рівень енергії, масу тіла, роботу серця, нервової системи та репродуктивну функцію.

Основними причинами гіпотиреозу можуть бути аутоімунний тиреоїдит (тиреоїдит Хашимото), дефіцит йоду, наслідки операцій або лікування щитоподібної залози, а також тривалий прийом певних лікарських засобів.

Основним лабораторним маркером первинного гіпотиреозу є підвищення рівня ТТГ. Це відбувається за принципом зворотного зв’язку: гіпофіз реагує на дефіцит тиреоїдних гормонів у крові, посилюючи стимуляцію щитоподібної залози.Без своєчасної діагностики та лікування гіпотиреоз може поступово погіршувати якість життя та призводити до ускладнень з боку серцево-судинної, нервової та інших систем.

Що таке гіпертиреоз?

Гіпертиреоз – це ендокринне порушення, за якого щитоподібна залоза виробляє надмірну кількість тиреоїдних гормонів (Т3 і Т4). У результаті всі обмінні процеси в організмі прискорюються, а органи та системи працюють у режимі підвищеного навантаження.

Найпоширенішими причинами гіпертиреозу є дифузний токсичний зоб (хвороба Грейвса), вузлові утворення щитоподібної залози, запальні процеси або передозування гормональних препаратів.

Діагностичним критерієм є знижений рівень ТТГ. Без своєчасної діагностики та лікування гіпертиреоз може призводити до серцевих аритмій, виснаження організму та інших серйозних ускладнень.

Гіпотиреоз та гіпертиреоз: порівняльна таблиця

Важливо! Психоемоційні маски щитоподібної залози часто нагадують симптоми вигорання або депресії. Якщо ви помітили подібні зміни, першим кроком має бути перевірка рівня ТТГ, щоб виключити гормональну природу цих станів

Діагностика гіпотиреозу та гіпертиреозу

Діагностика порушень функції щитоподібної залози складається з поєднання клінічних симптомів і лабораторних досліджень. Оскільки гіпертиреоз і гіпотиреоз можуть проявлятися неспецифічними симптомами, саме лабораторна діагностика дозволяє точно визначити гормональний дисбаланс.

Першим і основним етапом обстеження є дослідження ТТГ – тиреотропного гормону гіпофіза, який найчутливіше реагує на зміни рівня тиреоїдних гормонів.

• при гіпотиреозі ТТГ зазвичай підвищений, оскільки гіпофіз намагається стимулювати щитоподібну залозу;

• при гіпертиреозі рівень ТТГ знижений через надлишок гормонів Т3 і Т4, які пригнічують вироблення ТТГ.

Якщо рівень ТТГ відхиляється від норми, необхідно визначити рівень периферичних гормонів – вільного Т4 (тироксину) та, за потреби, вільного Т3 (трийодтироніну). Це дозволяє розрізнити субклінічні форми (коли ТТГ змінений, а Т4 ще в нормі) та маніфестні стани (коли рівні Т4 та Т3 виходять за межі норм).

Для встановлення природи захворювання (зокрема виключення аутоімунних процесів) призначаються імунологічні маркери, зокрема визначення антитіл до тиреоїдної пероксидази (АТПО) та тиреоглобуліну (АТТГ), що дозволяють виявити аутоімунні причини захворювання, які часто можуть викликати як гіпотиреоз, так і гіпертиреоз.

За наявності специфічних симптомів або підозри на поєднану патологію, алгоритм доповнюється дослідженням паратгормону (ПТГ), особливо якщо є порушення кальцієвого обміну, зміни кісткової тканини або підозра на поєднану ендокринну патологію.

Інструментальні методи, зокрема ультразвукове дослідження щитоподібної залози, допомагають оцінити її розміри, структуру, наявність вузлів або ознак запалення.

Комплексна діагностика дозволяє не лише встановити порушення функції щитоподібної залози – гіпотиреоз або гіпертиреоз, а й своєчасно підібрати ефективну тактику лікування та контролю стану.

Матеріал створено за підтримки медичної лабораторії ДІЛА.