Питанню діяльності «шерифів» приділено значну увагу в експертному дослідженні

Метою дослідження «Участь громад у забезпеченні правопорядку в Україні», здійсненого Центром політико­-правових реформ, було вивчити діяльність місцевих громад та створених ними формувань у забезпеченні правопорядку, визначити проблеми, з якими вони стикаються та можливі шляхи їх розв’язання, а також достатність законодавчого забезпечення їхньої діяльності.

Видання, яке побачило світ наприкінці 2019 року, нещодавно було представлено в Харкові. У презентації взяв участь координатор проєкту «Шерифи для нових громад» у Харківській та Дніпропетровській областях Юрій Чумак, який теж працював над даним дослідженням.

Книга включає 3 розділи:

- Громадські формування з охорони громадського порядку.

- Місцеві формування з охорони громадського порядку.

- Інші форми участі громад в охороні правопорядку.

Вона містить висновки й рекомендації, а також додатки, серед яких – методичні рекомендації ГУНП в Одеській області, присвячені організації роботи громадських формувань у забезпеченні правопорядку та профілактики правопорушень відповідно до Закону України.

У 3-му розділі мова йде й про інспекторів місцевих рад з питань правопорядку («шерифів»). При цьому автори відзначають, що «Шерифами» в Україні називають широке коло осіб: від членів ГФ до інспекторів органів місцевого самоврядування з питань правопорядку та благоустрою.

І вказують: «проєкт «Шерифи для нових громад» визначає шерифів як узагальнений образ представників громади, цивільних людей, які уповноважені організовувати безпечне середовище в громаді, профілактику протидії правопорушень, фінансуються з місцевого бюджету та підзвітні громаді».

А далі зазначають, що інспекторів місцевих рад з питань правопорядку та благоустрою найчастіше називають «шерифами». І зауважують, що популяризації цього терміну, зокрема, сприяв вихід у 2015 році фільму «Українські шерифи», який отримав спеціальний приз журі на Міжнародному фестивалі документального кіно в Амстердамі (IDFA).

Як відзначають дослідники, до завдань інспекторів віднесено різного виду профілактичні, перевірочні дії, заходи з реагування на правопорушення, тощо. Наприклад, ведення обліку підприємств на території, роз’яснення їм екологічного законодавства, рейди для протидії стихійній торгівлі, незаконному вилову риби, тощо, складання протоколів про адміністративні правопорушення у сфері благоустрою, складання актів обстеження місця порушення для подальшого передання органам, уповноваженим на притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, тощо. Йдеться про адміністративні правопорушення, боротьба з якими віднесена до компетенції органів місцевого самоврядування.

Узагальнюючи питання роботи «шерифів», дослідники приходять до однозначного висновку: «Підсумовуючи, можна позитивно оцінити діяльність місцевих «шерифів». Зазвичай, хоча вони і не мають поліцейських повноважень, їхня діяльність із розв’язання конфліктів може бути доволі ефективною, адже вони виступають посередниками серед місцевих мешканців. «Шерифи» здатні закрити ті ділянки роботи поліцейських органів, де вони в силу браку ресурсів та централізації управління просто відсутні».

Характерно, що в книзі 13 разів згадуються «шерифи» та є кілька посилань на видання «Проект «Шерифи»: український масштаб». Приємно відзначити, що поняття «шериф» вже міцно закарбувалося в українському науковому та експертному середовищах.

P.S. Публікація підготовлена в рамках проекту “Шерифи для нових громад” за фінансової підтримки Міжнародного фонду Чарльза Стюарта Мотта. Проект реалізується Благодійною організацією “Фонд милосердя та здоровя” та Громадською організацією “Інформаційний ресурсний центр “Правовий простір”. Погляди, відображені у цьому матеріалі, належать його автору і можуть не співпадати з думкою Міжнародного Фонду “Відродження” та Міжнародного Фонду Ч.С. Мотта.