Пісочинські «річкові шерифи»

Інтерв’ю з Артемом Костецьким, громадським активістом смт Пісочин Харківської області.

Автор фото Юрий Чумак: На фото Артем Костецкий

– Проект «Шерифи для нових громад» вивчає досвід залучення цивільних осіб до діяльності щодо забезпечення безпеки в містах і містечках України. У Пісочині Харківського району напрацьовано цікавий досвід у сфері запобігання правопорушенням. Чому Ви та Ваші товариші вирішили цим займатися?

– Така ідея виникла на хвилі Євромайдану, коли у Києві та Харкові відбувалися буремні події. Ми стали зустрічатися та думати, як не допустити того, щоб загостренням ситуації в країні скористалися кримінальні елементи в нашому селищі.

Справа в тому, що ще за часів Януковича так «реформували» правоохоронні органи, що ліквідували опорний пункт міліції в Пісочині. Невдовзі скоротили й дільничних – раніше їх було 7 на селище, тепер залишилося за штатом 2, а фактично працює лише 1. А населення складає понад 23 тис. осіб, тобто наше смт цілком «тягне» на невеличке місто.

Через це й з’явилася ідея здійснювати патрулювання в селищі власними силами. Протягом 2014 року ми неодноразово виходили на вулиці у вечірній час, аби хулігани та дебошири не псували життя мешканцям. Спочатку нас було до 10 чоловік.

Незабаром значну увагу ми стали приділяти й питанню захисту природного середовища від браконьєрів, які просто повадилися нищити все живе в річці Уда, що протікає через наш населений пункт та є правою притокою Сіверського Донця.

Навколо цієї проблеми організувалися активні мешканці Пісочина. Характерно, що згуртувалися як ті, що підтримували Євромайдан, так і ті, хто його не схвалював – любов до малої батьківщини об’єднала всіх небайдужих. Люди виступили за те, щоб порядок був поряд з їхніми будинками – там, де вони живуть, відпочивають, рибу ловлять.

– А Ви теж любите риболовлю?

– Та не можу так сказати. Просто я прагну, щоб був забезпечений правопорядок. І маю певний досвід та організаційні здібності, адже є головою громадської організації «Добра воля» та депутатом Харківської районної ради.

Ми знайшли спільну мову з рибоохоронною інспекцією (зараз входить до Державного агентства рибного господарства – прим. автора), запросили журналістів та здійснили у 2015 році перший рейд на нашому водоймищі. Він виявився успішним, що надихнуло нас на подальшу діяльність.

Через деякий час селищна рада, побачивши, що в нас добре виходить, надала підтримку – придбала нам невеликий моторний човен, рятівні жилети, ліхтарики. І от вже 3 роки наш «річний патруль» живе й працює.

Тепер він складається з громадських інспекторів рибоохорони, До лав громадських інспекторів приймають громадян, які систематично допомагають рибоохороні у виявленні та припиненні випадків браконьєрства на водних об’єктах. От саме такими громадськими інспекторами й стали мої товариші. Вони мають відповідні посвідчення, права та обов’язки, встановлені законодавством.

– І які ж здобутки на рахунку пісочинських громадських інспекторів?

– Я сам живу у приватному секторі, біля річки. І, як тільки бачу якісь підозрілі «маневри» на воді, виходжу та хлопців викликаю… За ці 3 роки ми зробили те, чого до нас ніхто не міг зробити – викорінили браконьєрство на ділянці р. Уда, що протікає нашим селищем. Це водоймище раніше просто було переплетене сітками вздовж і поперек, і вилов риби здійснювався безконтрольно – варварськими методами.

Нагадаю, що незалежно від сезонних обмежень, в законодавстві визначено перелік знарядь лову, які заборонені за будь-яких умов і відносяться до браконьєрських. Такому «рибаку» загрожує неминучий штраф, якщо в своєму арсеналі він використовує, зокрема, острогу, ставну сіть, «екран».

З огляду на те, що держава не може забезпечити рибоохоронних патрулів належним штатом, паливом, щоб вони реагували своєчасно, на допомогу й приходять громадські інспектори. У нас в Пісочині активні люди є, бажання є, от ми й спрямували енергію мас у потрібне русло.

Кожного сезону виймаємо по кілька кілометрів сіток, відпускаємо рибу, що в них заплуталась, разом із рибоохоронною інспекцією затримуємо правопорушників.

У разі нестандартних ситуацій, коли браконьєри намагаються лякати нас зв’язками із прокуратурою чи іншими впливовими структурами, (мовляв, у них «все схвачено, за все заплачено»), викликаємо поліцейський патруль.

– Чи були випадки, коли громадським інспекторам чинили опір?

– Зі зброєю – ні. Але неодноразово намагалися лякати, погрожували, намагалися проткнути наш резиновий човен. Зустрічалися нам і п’яні, і не зовсім адекватні. Але хлопці наші – не промах – з таких ситуацій неодмінно виходили переможцями.

– А коли ви викликали поліцію, вона викликалася?

– Так, поліція приїжджає. Щоправда, іноді її працівники стверджують, що браконьєрство – не в їх компетенції. Тоді доводиться пояснювати, що правоохоронці цілком уповноважені реагувати на хуліганство та інші прояви порушень громадського порядку.

– Ви говорили, що активісти в Пісочині об’єдналися задля того, щоб забезпечити правопорядок не тільки на воді, але й у самому селищі. У цьому контексті, що вже вами зроблено?

– Ми створили свій чат у «вайбері», через який оперативно оповіщаємо один одного в разі, якщо є необхідність реагувати на небезпечні ситуації. Крім того, є люди, з якими ми підтримуємо тісний взаємозв’язок, що облаштували свої будинки чи нежитлові приміщення (офіси, торгівельні точки тощо) камерами зовнішнього відеоспостереження, і завдяки їх технічному обладнанню неодноразово вдавалося розшукувати тих, хто підозрювався у скоєнні правопорушень.

Днями ми підготували колективне звернення до Пісочинської селищної ради, щоб за рахунок місцевого бюджету встановили ще 12 відеокамер, аби покращити безпекову ситуацію в селищі.

– Якісь цікаві історії з роботи селищних «шерифів» можете навести?

– Звісно. Так, нещодавно на теплотрасі, яка проходить біля річки, підлітки зірвали частину теплоізоляції. І зусиллями громадських інспекторів рибоохорони та інших активістів винні були знайдені. Вийшли на їхніх батьків, надали відповідні докази та заявили: або ми викликаємо поліцію, або ви відновлюєте теплоізоляцію. І буквально за 2 дні все зробили – навіть краще, ніж було.

Ще пригадаю одну історію. У нас є група таких неповнолітніх, які вечорами катаються на автомобілях. Особливо люблять взимку влаштовувати «викрутаси» посеред населеного пункту. Ми неодноразово патрулювали той район, робили «гонщикам» зауваження – і в результаті практично звели нанівець цю небезпечну гру.

Отже, річкові активісти офіційно стали громадськими інспекторами рибоохорони. І, хоча наша ініціатива на суші не оформлена у громадське формування з охорони громадського порядку, але в Пісочині фактично діє така собі неформальна «сусідська варта»: ми поміж собою обмінюємося інформацією, гуртом реагуємо на небезпеки, а в разі необхідності звертаємося до поліції. І позитивні зрушення не забарилися.

Довідково:

Відповідно до «Положення про громадських інспекторів рибоохорони», дані інспектори мають право спільно з працівниками органів рибоохорони брати участь у проведенні перевірок дотримання вимог природоохоронного законодавства, доставляти осіб, які порушують дане законодавство до поліції. Також проводити у випадках, передбачених законом, фотографування, звукозапис, кіно- та відеозйомку як допоміжні засоби для попередження і розкриття порушень.

P.S. Публікація підготовлена в рамках проекту «Шерифи для нових громад» за фінансової підтримки Міжнародного Фонду «Відродження» та Міжнародного Фонду Чарльза Стюарта Мотта. Проект реалізується Благодійною організацією «Фонд милосердя та здоров’я» та Громадською організацією «Інформаційний ресурсний центр «Правовий простір». Погляди, відображені у цьому матеріалі, належать його авторам і можуть не співпадати з думкою Міжнародного Фонду «Відродження» та Міжнародного Фонду Ч.С. Мотта.