Вляпалися. Новий зашморг для Кремля

Як назвати ситуацію, коли ти думаєш, що зірвав банк, а насправді програвся в пух і прах – дурість, неадекватність, помутніння свідомості?

Як назвати політику, яка призвела державу, що завжди була у вищій світової лізі, до ролі країни-ізгоя? Адже йдеться не про один-два провали, які можна виправити. Йдеться про дії, які загнали Росію в глухий кут, з якого незрозуміло, як вибратися. Треба ж було докотитися до того, що дуже дружня для росіян Греція почала видворяти російських дипломатів.

Сьогодні Росія опинилася перед загрозою санкційної блокади, яка буде жорсткіше попередньої. До теперішніх санкцій, які регулярно поновлюються, адаптувалися і знайшли в списку санкційному паркані лазівки, що дозволяють так-сяк виживати і навіть баламутити.

Але смішки закінчилися. Америка обіцяє новий зашморг, якого буде важко позбутися. Підуть нинішні кремлівські правителі, а зашморг залишиться у спадок. Ось пенсії під питанням, а зашморг гарантується! Поправка Джексона-Веніка, введена американцями проти Росії в 1974 р, була знята тільки в 2012-му, коли давно зникли підстави, за якими вона була прийнята.

«Колективний Захід» зовсім не намагається обвалити російську економіку – навіщо їм цей головний біль? Повалити президента Путіна? Нісенітниця! Західні санкції ніколи не призводили до зміни режиму. Йдеться про формування механізму, який змушував би російський правлячий клас платити за його впевненість у вседозволеності не тільки вдома, але і поза домом. Проблема, щоправда, в тому, що російська влада намагатиметься покласти санкційний тягар на суспільство. Росіяни будуть оплачувати кульбіти своєї влади. В цілому логічно. Адже вони підтримували її політику. У принаймні, до недавнього часу.

Але гамівна сорочка для правлячої еліти – це ще не все задоволення. Заявлені американські санкції (навіть у разі їх пом'якшення) створюють для Росії нову геополітичну ситуацію. По-перше, звужується можливість для її державної ролі, тобто надламується хребет російської системи. По-друге, руйнується створена ще за радянських часів конструкція підтримки життєздатності Росії за рахунок західних фінансових і технологічних ресурсів.

Російська влада зробила непрощенну помилку, вирішивши, що Америку можна смикати за хвіст і нескінченно випробовувати її терпіння. Роздражнивши США, Кремль не просто перетворив РФ на фактор американської політичної боротьби. Американці зробили те, що виконала російська влада у себе вдома у відношенні до США: антиросійська позиція стала критерієм американського патріотизму і майже національною ідеєю. Втомлені від ролі глобального шерифа Сполучені Штати раптом отримали дозу адреналіну для створення західного фронту зі стримування Росії. Будь-хто в Москві замислювався над тим, чим можуть закінчитися хакерські гри з американськими виборами і використання провінційних дівчаток для охмуренія вашингтонського бомонду?

Архітектором зовнішньої політики, що посадив Росію в калюжу, звичайно, є Кремль. Але заради справедливості треба назвати і тих, хто розділяє відповідальність за це.

- Це російський політичний клас, який десятиліттями голосив про «приниження» з боку Заходу і закликав до відплати за відсутність належної поваги.

- Це російські «експерти», котрі волали з усіх розеток, що епоха Заходу завершилася, Америка здала себе в утиль, а тому із Заходом можна не панькатися.

- Це західні лідери (Шредер, Берлусконі, Саркозі, Ширак та інші), які співали у вухо російському президенту те, що він хотів почути.

- Це європейські лідери (наприклад, угорський прем'єр Орбан), які навчилися обмінювати про-кремлівську риторику на безоплатну російську допомогу.

- Це західні інтелектуальні гуру, журналісти та інші діячі, котрі  за російські гроші переконували світ, що у Росії є підстави ображатися.

А тому Росія має право бити скло в чужих будинках.

Додамо до цього західну систему регулювання власності та фінансових потоків (насамперед в США і Великобританії), яка спокушала еліту тим, що дозволяла їй викачувати з Росії гроші і анонімно пристроювати їх в ліберальному суспільстві. І ми ще будемо дивуватися, звідки це у нашого правлячого класу почуття безкарності і впевненості в тому, що Захід проковтне його творіння!

Ось якби не було всього цього, невже Кремль зважився б на «гамбіти», які привели нас до світового лепрозорію?

Не забудемо і парадокс у вигляді президента Трампа, що створює ілюзію можливості угоди між Америкою і Росією. На практиці, однак, виходить зовсім інше: чим більше Трамп хоче дружити з Росією, тим болючіше для росіян будуть американські санкції, які повинні покарати його за цю дивну для американців дружбу.

Піде Трамп, але жесть залишиться надовго. Що б росіяни не робили, буде погано. Спробують дружити з Америкою – американці будуть підозрювати в злих намірах. Якщо, звичайно, Росія не скаже: «Mea Culpa!». Але у Росії немає звички визнавати провину і виправдовуватися. Спробують відповідати Америці – стане ще гірше, бо Росія не може протистояти найбільш розвиненій і багатій цивілізації, яка влаштувала істерику. Словом, вляпалися!

Лилия Шевцова