Усіх водіїв треба відправити на переатестацію

Аварійність і смертність на українських дорогах зараз б'є всі рекорди.

Профільні ресурси рясніють фотографіями з місць ДТП кожен день. За рік в таких пригодах гине більше людей, ніж у зоні військових дій на Донбасі. Що спонукало такий розвиток ситуації, та як на неї вплинути?

На мій погляд, у даної проблеми чимало чинників. Для простоти розподілю їх, як у жарті, на дві групи: "дурні" та "дороги". Почну з першої. Українські водії, на жаль, дуже далекі від ідеалу. І сприяють цьому три основні фактори: відсутність освіти, відсутність контролю та відсутність невідворотності покарання.

З освітою все просто: автошколи вже давно перетворилися на банальних посередників для передачі грошей від майбутнього водія до рук корумпованого чиновника у МРЕВ (тепер - сервісних центрів МВС, з появою яких ситуація жодним чином не змінилася). Ще до вступу, майбутній учень купує медичну довідку прямо в автошколі, там же дізнається і про ціни на "екзамен без проблем". І тоді саме навчання в автошколі перетворюється на фарс. Вчаться їздити такі водії – прямо на дорогах, вже отримавши водійське посвідчення.

Відсутність контролю. З появою патрульної поліції, у водіїв зник головний стримуючий фактор – "даішник у кущах". Тепер водії взагалі не бояться порушувати ПДР, якщо поруч немає патруля. І навіть, якщо він є, як свідчить практика, займатися "дрібними" порушеннями патрульна поліція не хоче. Взагалі, у поліції настільки багато завдань, і настільки мало часу на їх виконання, що її співробітникам банально не цікаво займатися порушеннями ПДР. Звісно, все вищезазначене формує у водія відчуття неконтрольованості ситуації на дорозі.

Відсутність невідворотності покарання. Способів уникнути відповідальності за адміністративні правопорушення, не враховуючи корупцію, доволі багато. Наприклад, часто співробітники патрульної поліції складають адміністративний матеріал з грубими помилками, що дає можливість анулювати його в суді. Також окремої уваги заслуговує той факт, що взагалі всі постанови поліції, виписані прямо на дорозі без складання окремого протоколу, протирічать деяким законодавчим актам України, враховуючи Конституцію. Не дивно, що суди спокійно анулюють такі постанови у доволі великих обсягах. Порушники давно вивчили способи уникнути покарання та спокійно ними користуються.

Говорячи про "дурнів", не можу не згадати, що пішоходи-порушники – величезна проблема українських доріг, а також фактор, який прямо впливає на статистику аварійності та смертності. Чи не найчастіша причина ДТП за участі пішохода – порушення ним ПДР. Його необачність, неосвіченість та, часто, відверта дурість. І ось до них поліції точно діла немає: через низькі штрафи та складний процес залучення пішоходів до адміністративної відповідальності, патрульна поліція відверто ігнорує порушення з їхнього боку.

Дороги. Більше 80% українських доріг знаходяться у аварійному або близькому до цього стані. Зовсім недавно у ЗМІ було анонсовано ініціативу уряду з виділення 300 млрд гривень на ремонт та будівництво автомобільних доріг протягом наступних п'яти років. Зрозуміло, громадяни сприйняли таку новину з належним рівнем скепсису, але особисто мене не покидає надія, що ситуація, все ж, зміниться в кращу сторону. Хоча, ці зміни – тільки для міжміських відрізків. Міські дороги – проблема виключно муніципальна.

Так що ж робити? Дороги та організацію дорожнього руху я, на цей раз, не зачіпаю, але розповім про все інше.

Освіта – фундаментально важливий фактор. На дороги не можна випускати непідготовлених, ненавчених водіїв. Від цього залежать життя та долі. За діяльністю автошкіл та сервісних центрів МВС потрібен жорсткий контроль. Держава повинна визнати існування корупції при отриманні водійського посвідчення у всеосяжних масштабах, за всі роки незалежності України, та просто відправити всіх водіїв країни (не жартую) на переатестацію в умовах, які виключають корупцію. Кардинально переглянути процедуру такої атестації та коло осіб, які мають право приймати рішення про результат екзамену. Більше того, було б добре зробити таке тестування регулярним. Наприклад, раз на два роки, разом із техоглядом автомобіля та медкомісією (їх також треба вводити), відправляти водіїв і на екзамен з ПДР. Так, це – радикальна міра, але зараз вона просто необхідна, якщо ми хочемо якісних позитивних змін у статистиці аварійності та смертності на дорогах. Головне – виключити корупцію на всіх етапах цього процесу.

З пішоходами складніше: тут потрібна системна громадська та освітня, просвітницька діяльність, починаючи з дитячих садків, шкіл та закінчуючи, наприклад, обов'язковими курсами на підприємствах, з деякими заохоченнями та бонусами за успіхи у навчанні. Знання ПДР та основ безпеки пішоходами мають стати буденністю та частиною образу життя, а не поодиноким виключенням.

Контроль. Сподіватися на нинішню патрульну поліцію, як на орган, який контролює дорожній рух – марно. Функції, які відносяться до контролю за дорожнім рухом, треба передати до окремого органу: або створити державну дорожню поліцію, або покласти ці обов'язки на муніципалітети. Останнє, доречі, може бути навіть ефективніше.

Автоматична фіксація порушень ПДР – просто обов'язкова для нашої країни. Так, ті самі "листи щастя", які дуже не люблять активісти та правозахисники. Забезпечити законність її функціонування - обов'язок законодавчої влади. Абсолютно законна автофіксація (без можливості уникнути покарання) може суттєво вплинути на безпеку дорожнього руху.

Невідворотність покарання. Складне та об'ємне питання. Як я писав раніше, шляхів уникнути покарання за порушення ПДР доволі багато. Доведеться просто системно працювати над кожним з них: підвищувати компетентність співробітників патрульної поліції, переглянути процедуру складення адміністративного матеріалу, забезпечити контролюючий орган технікою, яка здатна надати законні докази порушення. Це – найбільш популярні "лазівки", і їх цілком реально закрити.

Змінити ситуацію на краще – реально! Зазначені мною методи можуть бути болісними, проте ефект від них може перевищити всі сподівання та, головне, врятувати життя та здоров'я наших співгромадян.

Олексій Задорожний