Після підвищення тарифів феномен "працюючого жебрацтва" був легалізований офіційно

Прочитав як коментатори обурюються тому, що в Немирові люди не хочуть йти працювати за 7 тис. гривень. Цікаво, а самі коментатори пішли б працювати за 7 тис.?

Якщо би це означало необхідність сплачувати комунальні послуги в повному обсязі?

Як на мене, більшість коментаторів цієї історії заносить "не в той степ".
Є певні факти. Після підвищення тарифів, значна частина громадян фізично не можуть платити комуналку без допомоги держави. Бо офіційні зарплати у більшості українців настільки мізерні, що і зарплатами їх назвати неможливо.

Просто за старих тарифів це не було настільки помітно, але після їх підвищення феномен "працюючого жебрацтва" був легалізований офіційно.

Які має наслідки працююче жебрацтво? 
По-перше, це відсутність стимулів працювати краще, а для багатьох - взагалі працювати. Адже система оплати праці така, що переважна більшість одепжує все одно жебрацькі копійки. Смисл працювати, якщо працюючи, ти одержиш дві копійки, які ти витратиш на комуналку, а не працючи - комуналку заплатить держава, а ти зможеш, приміром, поратися біля худоби та працювати на городі?
По-друге, це стимул тікати з цієї країни для працюючих людей, які хочуть працювати і жити пристойно, адже тут вони приречені на працюче жебрацтво. 
По-третє, це подальша деградація суспільства, його маргіналізація. А отже, деградація політики та усіх інших сфер.

Окрім як без системного перегляду оплати праці інших шляхів вирішення проблеми немає. 
І системний перегляд - це не просто підвищення. Це і розуміння Того, що ніхто нікому не зобов'язаний, і єдний шлях знайти кваліфіковану робочу силу - створити умови, аби вона до тебе йшла.

Щодо наших роботодавців, які живуть у тіні феодальних принципів оплати праці, я щиро бажаю їм, аби від них повтікали останні "кріпаки", а самі вони збанкрутували, звільнивши місце під сонцем для інших.

Петро Олещук