На захист українськості Херсону

Я розумію, що Херсон значно відрізняється від Львова у своїх традиціях вживання української мови, але писати настільки далеку від дійсності неправду - це занадто. Думаю, що я маю право на висловлювання своєї думки - як людина, яка протягом двох років влаштовувала у Херсоні виступи відомих українських письменників, витрачаючи разом із друзями свій власний час, власні та позичені гроші. Некислий, маю зазначити, патріотизм.

Втрапила мені на очі стаття пані Галини про Херсон та українізацію в Херсоні. Я так розумію, що пані Галина була в Херсоні на "Книжковому Миколаї", але не знаю, як часто вона тут буває. Я живу тут перманентно протягом 30 років, причому перманентність полягає у проживанні в Херсоні та Криму, тож я маю, із чим порівняти українськість Херсона.

1. "У Херсоні, який хвалять за патріотизм, усі від старого до малого розмовляють російською. Як зрештою, всюди – на півдні і сході України. Так давно розмовляють, що вже й не можуть пригадати жодного слова державною мовою".

Останнє просто вбило! Панове-херсонці, ви бачили хоч одного мешканця міста, який не може згадати слова державною мовою? Я - ні. Більш того, у порівнянні з 2013-м - довоєнним роком - кількість україномовних херсонців значно збільшилась.

2. "Усюди реклами Опозиційного блоку, який переможе на виборах, бо «що нам дала незалежна Україна». Тому не дивно, що число куфайників зростає через те, що влада погана. І на Заході також. Є гроші – є патріотизм, нема грошей – «Путін, прийди».

Тут прикро, але правда. Грубо, але влучно.

3. "Крамниці «Арбат», «Доярушка» і Дід Мороз з усмішкою педофіла закликає молодь з безлічі білбордів «Хочешь на ручки?». Тим часом у палаці культури «Ювілейний» вперше проводиться «Книжковий Миколай». Людей обмаль. Студентів немає зовсім. Карантин. Але карантин не завадив виступам дитячих колективів, де вже гібридна програма з переважанням Діда Мороза, символом смерті, який роздає свої дарунки. У ніч на Миколая загинуло п’ять українських воїнів на Донбасі. Скільки їх ще має загинути, щоб мешканці міст Півдня і Сходу зуміли пов’язати патріотизм з українською мовною ідентичністю?"

Тут варто зазначити, що трансформація від суто совкових традицій вже поступово здійснюється, але дуже повільно і дійсно поступово. Херсон надто довго очолювався регіоналами, аби за один день обрости традиціями Львова і заговорити українською у повному складі 300-тисячного міста. Проте за період 2013 - 2016 рр. тут чимало здійснено і в питаннях декомунізації та і українізації. Я теж не в захваті від дебілоїдних виступів Дідів Морозів, але їх стає значно менше - Херсон поступово відходить від совкових традицій. Якби пані Галина завітали сюди три рочки тому і зараз, реакція була б іншою.

4. "Мені навіть страшно уявити, що діється з садках і школах Херсона. За весь час перебування не чула, щоб бодай одна дитина розмовляла українською мовою. Навіть діти викладачів української мови та літератури. Величезний вплив учителів-сепаратистів на учнівську молодь – це не байдужість, невігластво чи лінощі, а свідома підготовка грунту для наступної спроби окупації шляхом виборів прокремлівської влади. Це може трапитись дуже скоро. Наразі мешканці Херсона – це продукт совково-російської ідеології, анклав серед українських сіл та козацьких могил у степах. Тих, що не затопили Каховським морем".

Цікаво, скільки шкіл відвідала пані Галина, аби таке казати? В Херсоні безліч шкіл та дитячих садків, де учні займаються волонтерством, причому свідомо, від серця. Якщо пані не чула дітей, які розмовляють українською мовою, це звісно прикро, але в Херсоні є одна особливість, яка притаманна і мені: ми звикли розмовляти мовою оточення. Тобто якщо здебільшого в оточенні спілкуються українською, то ми переходимо на українську, якщо російською - на російську. Це особливість регіону, яку пані Галина мабуть просто не зрозуміла. Або не захотіла зрозуміти. І яке мала право пані Галина ображати вчителів, називаючи їх сепаратистами? Багато у нас таких в Херсоні? Наскільки я пам'ятаю, ті кричущі випадки, які траплялись, ніщивно карались.

5. "Мешканці Херсона, Одеси, Севастополя досі вважають, що Суворов, Потьомкін, Єкатеріна – це іхня історія і їхні герої".

У нас так вважають лише ригівські очільники міста, низка совкових екскурсоводів і парочка істориків-алкашів. Мабуть пані Галина втрапила саме на них. Прикро, звісно. Це наша історія, але це не наші герої. І хочеться дізнатись, коли ж пані Галина востаннє була в Севастополі: там наразі один герой - і ніфіга не Суворов чи Потьомкін.

Я також критично ставлюсь до того, що наразі відбувається у Херсоні і як ставляться до розвитку культури тут, але подібні висловлювання у виконанні поважної людини неприпустимі. Вони поверхневі та наповнені незрозумілою мені агресією. У свою чергу, можу пообіцяти спростувати УСІ зазначені пані Галиною її думки про Херсон, окрім регіоналівської реклами - це мені не по силах - під час її чергового візиту до міста. Якщо він, звісно, колись відбудеться.

Евгения Вирлич