Інформація для переселенців. І не тільки для них

Є гарна новина: сьогодні, 4.07.18, Київський апеляційний адміністративний суд у складі суддів – Кузьмишиної О.М., Беспалової О.О., Глущенко Я.Б. - заслуговує нашої поваги. Він прийняв рішення на нашу, всіх переселенців, користь!

Нагадаю про що йдеться. Вибачаюсь за складні речення юридичного забарвлення – без цього ніяк, тому що тут потрібна і юридична коректність.

Є два чудових документа, якими наш рідний уряд відповідно до спеціального статусу для переселенців, жертв війни (внутрішньо переміщена особа), ввів спеціальний порядок (Порядок!) соціального захисту.

Постановою №365 від 8.06.2016 року – Порядок соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам і Порядок здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування.

Постановою №637 від 5.11.2014 року – введена особлива регламентація соціальних виплат через Ощадбанк і спеціальний порядок ідентифікації кожного переселенця. А також припинення (поновлення) соціальних виплат через спеціальні комісії.

А оскільки наша влада ніяк не вийде із тої історичної епохи, коли цінність людини визначається не тим, що вона має совість, віру, гідність, права, професійну і культурну репутацію, авторитет у суспільстві, а лише її здатністю працювати на державу (чиновників), то і тут вийшло якось косоруко.

Переселенці добре це знають на власній шкурі – ми фактично стали кріпаками, які прив’язані до місця реєстрації/перебування. А пенсія та різні соціальні виплати – до факту знаходження у цьому місці. Не застиг вдома перевіряючий контролер – і ти винний, і тебе позбавлять соціальних виплат!

Так ось ще у вересні 2016 року ми з юристом Громадського комітету захисту прав людини Євгеном Чекарьовим оскаржили в Окружному адмінсуді м. Києва ті норми вказаних нормативних актів, якими введені ці ідіотські дискримінаційні порядки.

Судді Добрянська Я.І., Кузьменко В.А., Федорчук А.Б. прискіпливо дослідили справу і задовольнили мій позов частково. Постановою від 29.04. 2017 р. (справа №826/12123/16) суд визнав нечинними пункти 7,8,9,13 Порядку призначення (поновлення) соціальних виплат... та Порядок здійснення контролю за проведенням соціальних виплат ВПО за місцем їх фактичного проживання/перебування, затвердженого постановою №365; та абз. 10 п.1 Постанови №637.
В частині позову про визнання цих норм дискримінаційними суд відмовив.

Тобто вся ця тяганина з перевірками і невиплатами була визнана протиправною і тому норми, які їх породили, – нечинними.

Але ж уряд наш амбітний і не збирався здаватися якимись там правозахисникам! Не може ж так бути, що утворені контролери, різні комісії не будуть працювати. Це ж скільки чиновників задіяно по всій країні! Як відомо, чиновники, як і черви, розмножуються поділом і паразитують на всьому, що живе і рухається.

Тому у вересні 2017 року Кабінет Міністрів подав апеляційну скаргу. Там логіка проста: Кабмін має право видавати нормативні акті, а всі – їх виконувати! А законом про забезпечення прав і свобод ВПО передбачено, що той переселенець, який змінює місце проживання, повинен повідомляти про цей факт соціальні служби – тому ми і встановили Порядок за переміщеннями ВПО. Щоб був ПОРЯДОК!.

Правда, у законі логіка така, що повідомляти про зміну місця проживання переселенцю потрібно для того, щоб він не постраждав, не лишився соціального захисту, а соціальні служби повинні для цього надати спеціальні гарантії соціального захисту, не обмежуючи їх права!

Але ця людяна логіка ще не досяжна на Грушевського,12.

Апеляційний суд почав розглядати скаргу уряду, поки не спіткнувся об маленьку каменюку – з’ясувався факт конституційного подання 46 народних депутатів про невідповідність Конституції тих самих Постанов уряду. Спіткнувся - і у лютому 2018 р. зупинив провадження до вирішення питання у КСУ.

Ми подавали ще і касаційну скаргу, і Верховний суд відкрив провадження.

І ось зараз нібито стало відомо, що КСУ відмовив нардепам у розгляді їх подання (подробиць не знаю), підстав для зупинки розгляду апеляційної скарги немає, і суд сьогодні поновив розгляд.

І сталося те, на що ми, чесно кажучи, не дуже сподівалися: суд відмовив уряду у задоволенні скарги, а Постанову суду 1-ої інстанції залишив в силі.

Рішення вступило в законну силу.

З чим ми в Комітеті всіх вас і поздоровляємо!
Окрема подяка офісу Омбудсмана, їх представнику у суді Н.П. Тімоніній за підтримку нашої позиції у суді.
Представники Мінсоцполітики підтримували хибну антисоціальну позицію уряду.
Представників МінТОТ ми в суді так і не побачили.

Звертаю увагу: у відповідача є 30 днів для касації. Подасть чи ні – побачимо. Але все одно це перемога, і не тільки наша.
Ми знаємо, що боролися з цим внутрішнім ворогом –монополією бюрократії – і оскаржували ці нормативні акти і інші правозахисники (зокрема, Донбас SOS); що опір суспільства проти свавілля виконавчої влади взагалі шалений, що всіх нас, переселенців, вже достало це кріпацтво у 21-му столітті. Тому, думаю, і суд відчуває цю атмосферу відчуження і гнів народу і прийняв це рішення на нашу користь.

І знаєте, є ще інша важлива річ. Все ж таки країна змінюється на краще, змінюється і судова влада, самі судді. Повільно, але змінюються.

Так ми ідемо до мріяного верховенство права, до свободи.

Nikolay Kozyrev