І знову – про «водні ворота України».
Отже, проект «Водні ворота України» продовжує муляти бізнесові, а «спеціалізований річковий термінал» планується спорудити у Білозерському районі на Херсонщині.
З великим ступенем вірогідності припускаю, що для реалізації проекту розглядається освоєння берегової лінії між селами Олександрівка та Станіслав (основний фактор – близькість до моря).
Представників екологічної громадськості непокоїть питання: чому на зустрічах, подібних форуму, що нині відбувається у Республіці Білорусь, майже нічого не говориться про екологічні ризики від реалізації водного шляху Е-40?..
Цитую кореспонденцію пані Гуськової:
«…Ключовим інфраструктурним об'єктом для запровадження комплексного транспортного коридору, що з'єднає товарні потоки з країн Близького Сходу й Азії та Європи, може стати новий спеціалізований річковий термінал з відвантаження вантажів на річковий та морський трап сорт на території Білозерського району Херсонської області. Робота над реалізацією даного масштабного проекту вже розпочато якірним інвестором ТОВ СП «НІБУЛОН».Проект передбачає будівництво 5 причалів для можливості одночасного обслуговування до 4 Панамаксів, будівництво зернового терміналу потужністю 4 млн./тонн на рік, масло екстракційного заводу, комплексу з перевалки генеральних вантажів та газового LNG терміналу. Орієнтовна вартість проекту становитиме 400 млн. дол. США, буде створено близько 800 нових робочих місць».
Якщо навіть проект вдасться реалізувати, активне судноплавство потужних суден на Дніпровсько-Бузькому лимані приведе до непоправних екологічних збитків не лише для Лиману, а, в перспективі, й для Дніпра у світлі різкого зниження дніпровського річкового стоку: це скидні та баластні води, нафтопродукти у воді тощо.
Знову цитую матеріал пані Елеонори Гуськової: «…Проект передбачає будівництво 5 причалів для можливості одночасного обслуговування до 4 Панамаксів…»
Як відомо, Panamax – стандарт типорозміру контейнеровозів, а також танкерів та інших суден, яким притаманні максимальні габарити, що дозволяють пройти через старі історичні шлюзи Панамського каналу. Так от, до речі, осадка суден цього типу становить 39, 5 фута (12,04 м).
Захід «Панамаксів» до Дніпровсько-Бузького лиману вимагатиме величезних обсягів днопоглиблювальних робіт. Дозвольте запитати: а куди діватиметься грунт, піднятий з дна Лиману? Скоріше всього, він звалюватиметься до вод обабіч підхідного каналу, тож безперестанку розмиватиметься Лиманом… Що буде з якістю води Лиману?
(Не зачіпаю порушення екології заповідних територій Білорусі та України, що пролягають уздовж водного шляху Е-40, – це окрема тема).
Громадян України має ж, насамперед, цікавити головне питання: що буде, в разі реалізації проекту водного шляху Е-40, з якістю води, іхтіофауною, в цілому – з екологією Дніпровсько-Бузького лиману та Дніпра – головної водопостачальної артерії України (адже Лиман та Дніпро, так би мовити, поєднані судини)?..
Чому у такого роду проектів домінує лише "фінансова логістика"?.. А як же бути з "екологічною логістикою"?..
Отже, серіал «Херсонщина та міжнародний транспортний коридор» триває…
Підтримайте роботу редакції. Долучайтеся до спільноти"Вгору" https://base.monobank.ua/
-preview.webp)
