Підтримати нас

Птахи: майже невидимі жертви війни

Вгору
19 березня 2024 16:00
1,150
Поширити:
Крехи середні. Фото Ігоря Моісєєва

В екологічних проблем немає адміністративних меж, тому часто прифронтові українські регіони мають спільні виклики, спричинені війною. Дамба, підірвана в одному регіоні, може залишити без водопостачання кілька інших, а кліматичні зміни відчуваються за межами регіону, де вони сталися. Журналісти з Кривого Рогу, Харкова, Краматорська, та Херсона спільно розбиралися в тому, як війна впливає на екологію східних та південних регіонів України та що можна зробити, аби тому зарадити. 

За час повномасштабного вторгнення зафіксовано 3,6 тис. злочинів російських окупантів проти довкілля, які завдали збитків на 2,2 трильйона гривень – такі цифри в останній день січня 2024 року озвучив міністр захисту довкілля і природних ресурсів Руслан Стрілець. Загальна сума екологічних збитків Херсонщини на 1 лютого 2024 року складає понад 3,4 мільярда гривень – про це повідомляє Державна екологічна інспекція Південного округу.

Частина цих злочинів проти довкілля очевидна, частина начебто передбачувана і зрозуміла, але тут не те що порахувати втрати – усвідомити всі можливі наслідки складно. Мова йде про птахів. Докладніше про «пташині» проблеми під час війни розповів орнітолог Костянтин Редінов, який виконує обов'язки директора регіонального ландшафтного парку «Кінбурнська коса».



Узбережжя Кінбурнської стрілки до війни. Фото Ігоря Моісєєва


Південь України завжди був найцікавішим із погляду орнітології, через нього пролягають два з трьох основних міграційних шляхів птахів, які йдуть через Україну. Також ключову роль для збереження популяції багатьох видів птахів відіграють Азовське та Чорноморське узбережжя. Одні з найбільш вразливих – водно-болотні угіддя, які захищені Рамсарською конвенцією, підписаною 1971 року, вони покликані зберігати ці оселища, як місця гніздування, міграцій та зимівель птахів. Важливість для пернатих всіх цих територій не обмежується кордонами України.

«Херсонщина, особливо південь області – це важлива «пташина» територія. – розповідає Костянтин Редінов. – Там, у першу чергу для збереження птахів, і був створений Чорноморський біосферний заповідник, територія якого займає і частину Кінбурнського півострова. І більша частина заповідника зараз опинилася, фактично, на лінії фронту, як і Кінбурнська коса».
 
Кучеряві та рожевий пелікани. Фото Олександра Настаченка
І далі, які б пташині осередки не згадував фахівець – все або під окупацією, або в зоні бойових дій. Про окуповані заповідні місця інформація часто відсутня через недоступність територій. Однак, попри всі небезпеки окупації, директор біосферного заповідника «Асканія-Нова» Віктор Шаповал вважає зараз «пташині» проблеми у своїй установі не настільки критичними:

«Найбільш масштабний вплив на орнітофауну – в Чорноморському біосферному заповіднику, Національних природних парках «Білобережжя Святослава», «Нижньодніпровський», «Азово-Сиваський», «Джарилгач», «Нижньодніпровський», Регіональному ландшафтному парку «Кінбурнська коса», де відбуваються активні бойові дії або мають місце масштабні пошкодження екосистем загалом. В Асканії об'єктивно ситуація не настільки критична. І пояснення одне – відносна віддаленість від лінії бойового зіткнення та відносна збереженість території...»

Сірий журавель охороняється європейськими конвенціями як рідкісний представник свого виду, з 2009 року він занесений до Червоної книги України. Заповідник «Асканія-Нова» – «перевалочна база» журавлів – під час перельоту тут налічують 10-16 тисяч особин, а іноді й до 40 тисяч. Фото: Біосферний заповідник «Асканія-Нова» імені Ф.Е. Фальц-Фейна / facebook

Костянтин Редінов називає найбільш постраждалими Кінбурнську косу та Чорноморський заповідник. Хоча згадує і навчання російських військових на острові Джарилгач, через які сталися пожежі (це одне з 22 найбільш унікальних водно-болотних угідь планети, що охороняються Рамсарською конвенцією); і затоплення Нижньодніпровського національного парку з усіма наслідками, та й у відносно «спокійному» заповіднику «Асканія-Нова», впевнений орнітолог, без турбування птахів не обійшлось.

Нижньодніпровського національного парку з усіма наслідками, та й у відносно «спокійному» заповіднику «Асканія-Нова», впевнений орнітолог, без турбування птахів не обійшлось.

Пташині проблеми
Вивчати питання впливу воєнних дій на фауну, в тому числі й на птахів, фахівці (і не лише українські) розпочали з початком воєнних дій на Сході України. Досліджуються ґрунти, мікрофлора, фауна загалом і, звісно, птахи – це вершина айсберга природи. Фактично, через війну, результатом якої є потужне забруднення та руйнування екосистем, Україна стала свого роду полігоном досліджень впливу воєнних дій на природу. На жаль, заповідні куточки війна не оминає. Від початку великої війни Кінбурнська коса окупована, замінована та практично недоступна для досліджень.

Озеро Римбівське з острівцями для птахів. Фото Костянтина Редінова
Костянтин Редінов розповідає: вплив воєнних дій на природу можна поділити на фактори безпосереднього впливу (пожежі, турбування (розлякування) птахів, загибель від стрільби, загибель від забруднення оперення паливно-мастильними матеріалами та інше) і фактори відкладеної дії (знищення оселищ, хронічне отруєння тощо), які взаємопов’язані та доповнюють одне одного. Кінбурнська коса дуже постраждала, в першу чергу, від вибухів і пожеж, викликаних воєнними діями. Горять ліси, гайки, соснові насадження.

«По суті, Кінбурнська коса була заліснена соснами десь на 40-45%, плюс відомий Волижин ліс, що належить Чорноморському заповіднику, природні вільхові та дубові гайки. За всі роки, поки коса була заповідною, ми весь час запобігали пожежам. Але з обстрілами почалися і пожежі. Спочатку плавні загорілися, а потім ліси» – розповідає науковець.
 
Пожежа на Кінбурнській косі, викликана воєнними діями. Фото: Kinburn.Life / Facebook
Очільник ландшафтного парку наводить статистику, методику якої розробив Євген Касьянов – науковий співробітник Національного природного парку «Білобережжя Святослава» на основі розшифровки космічних знімків. Від початку війни до 6 жовтня 2023 року на території Кінбурнської коси лише в межах Миколаївської області зафіксовано 323 пожежі, які загалом уразили 7214 гектарів. Це десь 59% від загальної площі коси. На Херсонській частині, де розташований Чорноморський заповідник, ситуація практично така сама.

«Там все, по суті, згоріло. Траплялося, одні й ті самі ділянки горіли по кілька разів, – констатує Костянтин Редінов. – Найруйнівніший вплив на птахів мали саме пожежі, які знищили місця гніздування майже 100 видів пернатих. Чимало пожеж сталося в гніздовий період, у тім числі в очеретах, у лісі. Тож  птахи, які там гніздилися, або загинули, або було знищене їхнє потомство».
 Вибухи не тільки лякають все живе, а й сприяють зміні ґрунтів, продовжує Костянтин Редінов
«Кожен вибух – це дуже серйозне хімічне забруднення. Змінюється ґрунт, змінюється рослинний покрив, а за рослинним покривом – тваринний покрив, різко скорочуються популяції більшості біологічних видів».
Вибухи та постійні обстріли турбують птахів. Сила вибухів часом досягає 100 дБ, це теж дуже потужний вплив, який не дає птахам ні відпочивати, ні гніздиться. І про ще один малодосліджений, але суттєвий фактор нагадує орнітолог: загибель від стрільби та вибухів. За словами артилеристів, як виліт, так і приліт снаряда супроводжується сильною вибуховою хвилею, і пташки та інші тварини, як і люди, отримують контузію:

«Розповідали, що в зонах бойових дій, і на Херсонщині теж, бігають глухі контужені зайці. Те ж стосується і пташок – падають, як груші з дерева».
Безпосередньо фактів загибелі птахів від пожеж та вибухів зафіксувати не вдалося через недоступність території. Достовірно відомо лише про факт пошкодження гнізда червонокнижного орлана-білохвоста.




Гніздо орлана-білохвоста з пташеням. Фото Зеновія Петровича
Несе загрозу птахам і відсутність контролю за дикими та свійськими хижими тваринами. Не всі люди, тікаючи від бойових дій, мали змогу забрати з собою домашніх улюбленців. А коти є, по суті, мисливцями на дрібних пташок. Крім того, на Кінбурнській косі вовки були постійними мешканцями, а в останні роки ще зросла чисельність шакалів, ці хижаки активно поїдають і птахів, і пташенят.

Впливає на птахів і забруднення: після підриву техніки є витоки небезпечних речовин, які забруднюють атмосферу, ґрунт, воду. Плівка з нафтопродуктів, яка утворюється на воді, може забруднити оперення водоплавних птахів і стати причиною їхньої загибелі.

Фактів полювання російськими військовими на птахів Костянтин Редінов підтвердити не може, однак вони є. Наприкінці січня 2024 року українська зоозахисна організація UAnimals надала докази цих злочинів, поширивши інформацію, що на окупованій Херсонщині російські військові вбивають тварин. Точне місце, де зроблені знімки, визначити неможливо, однак організація наголошує: їх  аналіз підтверджує, що локація – то Херсонщина. На додачу в  грудні 2022 року окупанти розстріляли червонокнижних птахів на Арабатській стрілці, це кричуще порушення всіх природоохоронних конвенцій та угод.



На фото, яке організація UAnimals, отримала від учасниці волонтерської спільноти, російський окупант хизується мисливським трофеєм – застреленим фазаном звичайним.
Не міг не позначитися на птахах і підрив Каховської ГЕС – наслідком було одноразове підтоплення Кінбурнської коси. Рівень води, каже Костянтин Редінов, піднявся не дуже суттєво, притопило прибережну смугу, в тому числі й озера на косі з боку Дніпро-Бузького лиману, і є припущення, що різке підняття рівня води затопило гнізда: в очеретах – чапель, лисок, качок, а на степових ділянках – жайворонків.

«Воєнні дії не дають можливості птахам зупинятися, відпочивати, набирати жирові запаси, щоб далі мігрувати чи зимувати, їх просто розганяють із місць, де вони традиційно зупинялися. І вони шукають інші місця, де тихіше», – підсумовує орнітолог.
Наслідки попри кордони 

Гребля Каховська ГЕС, втім, не єдина, що після підриву принесла багато очевидних та менш очевидних екологічних наслідків. Через постійні обстріли зруйнована гребля Оскільського водосховища, що на Харківщині. Рівень води у водоймі впав до критичного. Навіть якщо греблю відбудувати, відновлення водосховища триватиме до п'яти років. Обстріли та бойові дії залишили по собі тисячі квадратних метрів відходів. Власне, із прісною водою у східних регіонах України зараз є чимало проблем, зокрема на Донеччині – через зруйновану на Осколі греблю. Детальніше у цій проблемі розбиралися наші колеги з видання “Новини Донбасу” й про результати їхнього дослідження дивіться у ролику: 



Втім, для Харківщини це не єдиний епізод впливу на довкілля, коли наслідки важко порахувати лінійно – зовсім як шкоду птахам півдня. Уночі 9 лютого 2024 року росіяни вдарили безпілотниками по нафтобазі в Немишлянському районі Харкова. Через вибух пальне розтеклося сусідніми вулицями, спалахнула пожежа, – розповідають журналісти “Накипіло”. Згоріли 15 будинків, загинули семеро людей, серед них – троє дітей. Наступного дня, поки нафтобазу ще намагалися загасити, харків'яни забили на сполох: у річці Немишля побачили велику пляму нафтопродуктів. Наступними днями плівку з палива виявили в річках Уди, Лопань і Харків – тобто в усіх основних водних артеріях міста. За тиждень концентрація нафтопродуктів у ріках була перевищена у сім-вісім разів. У Немишлі показник норми був перевищений у 95 разів. Унаслідок атаки з нафтобази витекло понад три тонни бензину та дизелю. Скільки з них опинилося в річках – невідомо. Заступник голови Харківської обласної військової адміністрації Євген Іванов заявив, що до джерел питної води нафтопродукти не потрапили. Він закликав не називати те, що відбулося, екологічною катастрофою. В ОВА оцінюють збитки від потрапляння палива до води у щонайменше 30 мільйонів гривень. На річках у місті й області встановили бонові загородження, щоби нафта не потрапила у Сіверський Донець, звідки регіон отримує питну воду. В річки висипали кілька тисяч літрів сорбенту для видалення нафтоплям.

«Витік нафтопродуктів – завжди проблема. Коли ще й із пожежею, відбувається не лише забруднення, а й термічний вплив. І вплинуло це не лише на водойму, куди зрештою потрапили нафтопродукти, але й на ґрунт, куди вони просочилися. Вони забруднюють ґрунт, пригнічують зростання рослин, знищують біоту. Ґрунти, через які були протоки нафтопродуктів, мертві. Навіть якщо знімуть верхній шар, якщо місцеве населення чи ДСНС ліквідує зовнішні ознаки забруднення, у ґрунт все просочилося, знищило біоту. Тривалий час рослини будуть пригнічені», – пояснює завідувачка кафедри екологічного моніторингу Університету імені Каразіна Надія Максименко. 
 Експертка додає, що при оцінці шкоди екології часто розраховують, скільки врожаю втрачено на певних землях. Але понад те шкоду завдають військова техніка, нафтопродукти з якої потрапляють у землю, та обстріли, які залишають величезні вирви та змішують різні шари ґрунту, руйнуючи біоту.
«Екологічна шкода ширше має бути розрахована. Треба закладати чинники відновлення, спотворення екосистеми. У нас невелика частина території області ще не звільнена, на ній є кілька об'єктів природно-заповідного фонду. Це землі, які є осередком збереження біологічного різноманіття. Воно може дати поштовх для відновлення територій, які зазнали негативного військового впливу. А вони (росіяни – прим. ред.) там і досі стоять, стоїть техніка. Забруднюють, руйнують, риють. Там є осередки з рідкісними видами рослин, комах, тварин. Спробуйте знайти десь щось схоже, що могло б дати генетичний матеріал для відновлення природної рослинності у балках, в які зливали нафтопродукти. Вони випалили все», – коментує Максименко.
 

Так само важко порахувати довгострокові наслідки впливу на довкілля з погляду того, що Україна використовує по суті стратегічні ресурси, аби швидко подолати кризу, наприклад, із доступом до питної води. Обстріл дамб, трубопроводів, масові затоплення військової техніки та боєприпасів у водоймах, витоки нафтопродуктів, руйнація Каховської гідроелектростанції та зневоднення водосховища, з якого отримували воду райони південної частини України від Херсона до Запоріжжя, – окрім екоциду та припинення централізованого постачання в містах і селах, це призвело до екстрених рішень та качання води з річок, зокрема з річки Інгулець постачали воду до водосховища Кривого Рогу та Миколаєва. Для довкілля це неабияка шкода, на відновлення якої знадобляться десятиліття. Але сьогодні в регіонах та загалом в Україні розпочали роботу для покращення ситуації, тому про швидкість розвитку подій та думки з приводу цього експертів детально розібралися журналісти “Першого Криворізького”

У дослідженні екологів громадської організації «Екодія» ідеться про те, що найбільше споживають прісну воду й водночас є найбільш вразливими до зменшення її запасів південні та східні області України. А підтвердження цього факту відбулося відразу після теракту російської армії на Каховській ГЕС, коли почалися значні проблеми зі стабільним водопостачанням для 1 000 000 жителів Миколаєва та Кривого Рогу. Станом на початок 2024 року ситуація із водозабезпеченням Кривого Рогу та району контрольована, тоді як у Миколаєві в цілому проблему з водою не вирішили, адже 400 тисяч жителів обласного центру отримують у свої домівки технічну воду, тому що постачання води все ще відбувається з річки Інгулець. 

Ще в липні минулого року Державне агентство відновлення та розвитку інфраструктури України почало будівництво водогонів до сіл і міст, які постраждали від підриву Каховської ГЕС. Це три гілки водогонів завдовжки майже 150 кілометрів, протяжністю труб у 300 кілометрів і водозабором із річок Дніпро та Інгулець. В Агентстві відновлення розповіли, що ланка «Інгулець – Південне» забезпечуватиме водою мешканців Кривого Рогу, а «Марганець – Нікополь – Покров» і «Хортиця (ДВС2) – Томаківка – Марганець» – жителів Криворізької, Нікопольської, Марганецької, Томаківської, Мар’янської та Покровської громад Дніпропетровської області. Але якщо будівництво водогонів уже перебуває на завершальній стадії, то процес відновлення річок іще на початковому етапі. І важливо пам’ятати, що водні ресурси України й загалом світу – вичерпні й навряд можна порахувати реальну шкоду українській екології в цьому стратегічному ключі.

На птахах збитків не нарахуєш
Така ж проблема щодо підрахунку збитків стосується і птахів. Костянтин Редінов стверджує, попри необхідність розрахувати обсяги компенсацій / репарацій за завдану шкоду заповідним об'єктам, зібрати фактичні матеріали про вплив воєнних дій на птахів на окупованих територіях неможливо. Щоб підтвердити знищення птахів, потрібно задокументувати факти. А як задокументувати, наприклад, що птахи через турбування відмовились від гніздування та не вивели потомство? Або:

«Як довести, що птахи загинули, бо поїли, наприклад, отруєної рибки? Вони померли, їх поїли шакали, чи вовки – і все, жодних доказів».
Найбільш реальним шляхом орнітолог вважає документування знищення оселищ, особливо на заповідних територіях. Він розповідає, що існують відповідні такси, за якими можна рахувати деякі (далеко не всі) екологічні збитки:

«Якщо, наприклад, згоріли плавні, то є певна такса за гектар. Якщо, ліс згорів, потрібно виміряти діаметр кожного дерева, скласти акти та  порахувати збиток. А якщо згоріли мільйони дерев, хто їх порахує, коли? А на птахах збитків не нарахуєш, бо нема в нас інструментів для цього».
 
 Гніздо чоботаря. Фото. Костянтина Редінова
Тож, на думку пана Редінова, варто, мабуть, змінювати законодавство й оцінювати не кількість конкретних втрачених рослин чи тварин, а площі знищених біотопів – ділянок, населених певними угрупованнями організмів. Інакше як оцінити втрати заповідника, до якого немає доступу через окупацію або який перебуває на лінії фронту? Бажано, щоб сума компенсації була достатньою для відновлення зруйнованого біотопу. Така практика існує в екологічному законодавстві Європи.

Але, попри складність точно визначити вплив війни на птахів, науковці все одно намагаються проаналізувати стан речей. У еколого-фауністичному довіднику «Птахи Кінбурнської коси», за авторства Костянтина Редінова та Зеновія Петровича, виданому у 2023 році, для кожного з 279 видів птахів зроблений попередній аналіз факторів  впливу війни, як от втрата гніздових і кормових біотопів внаслідок пожеж, фактор турбування тощо.

«По суті, ми задокументували стан орнітофауни до початку війни, – розповідає науковець. – На основі нашої книжки потім можна буде порівняти, що було до війни та що сталося з птахами після, кого побільшало, кого поменшало, що взагалі зникло. І тоді можна буде щось говорити більш конкретно».

 
«Птахи Кінбурнської коси. Еколого-фауністичний довідник». Фото: Центральна бібліотека ім.М.Л. Кропивницького м. Миколаїв / Facebook
Доказом у міжнародному суді це видання слугувати не може, вважає Костянтин Редінов, але думає, що зібрана інформація допоможе зробити висновки та вжити заходи для відновлення пташиного різноманіття.

А ще орнітолог вірить, що після війни птахи повернуться додому.
«Птахи досить мобільні, швидко реагують на зміни навколишнього середовища. Їх потурбували – вони собі піднялися і полетіли десь у Болгарію, чи на Дунай. А після перемоги вони почнуть повертатися, якщо їм буде де гніздитися та безпечно відпочивати.
Є надія, що після деокупації та розмінування воєнні рани природи загояться, рослинність та тваринний світ поступово відновиться. Плавні досить швидко відновлюються, і орнітолог впевнений, що після війни там птахи знову швидко  оселяться. Але стосовно лісів ситуація критична: видовий та кількісний склад птахів, які заселяють лісові біотопи, зміниться – бо лісам, втраченим через пожежі, для відновлення потрібно багато часу. Відбудеться природне відновлення гайків, у тому числі й соснових.

Чапля сіра. Фото Костянтина Редінова
Підтримати нас можна тут https://base.monobank.ua/
Поширити:
ЗАРАЗ ЧИТАЮТЬ
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ
ОСТАННІ НОВИНИ
Матеріали партнерів