Підтримати нас

Посівна під час війни: нестача техніки, кадрів і проблеми з кредитуванням

09 лютого 2024 16:00
2,089
Поширити:

Херсонські аграрії другий рік перебувають в умовах війни. Заміновані поля, розбита техніка та зерносховища, брак обігових коштів та дефіцит робочих рук –  ще не повний перелік їхніх проблем. Про цьогорічну посівну, проблеми хліборобів та шляхи їх вирішення, говорили з очільником Департаменту сільського господарства ХОВА Дмитром Юнусовим і фермерами з Бериславщини Олександром Гордієнком, Юрієм Малетою та Віктором Деркачем.

Плани в оточенні  гострих проблем

Одна з найбільших проблем – замінованість більшості угідь. Початок польових робіт залежить і від розмінування. А воно, за словами Дмитра Юнусова, відбувається стрімко, майже 5 тисяч гектарів за тиждень. Вже обстежено 167 з 520 тисяч гектарів потенційно замінованих угідь. На полях працюють понад 800 саперів, і їхню кількість планують збільшувати.

Як стверджує очільник Департаменту, до початку посівної, аграрії, які мають таку можливість, підживлюють озимі. Це 56,7 тис. гектарів зернових 11,7 тис. гектарів озимого ріпаку. А деякі фермери вже почали готувати ґрунт для посіву. 

У цьогорічну посівну кампанію збираються посіяти 16,3 тисячі гектарів зернових, 58,2 тисячі технічних культур, із них 45,6 тисячі гектарів соняшнику. Посадку картоплі, овочів, баштанних, у порівнянні з показниками минулого року, планують збільшити до понад 4 тисяч гектарів. Майже 1000 гектарів виділять під херсонські кавуни.

На деяких ділянках збираються відновити зрошення. На правобережжі є кілька не пов’язаних із Каховським водосховищем зрошувальних систем. Як стверджує Дмитро Юнусов, у 2024 році заплановано відновлення близько 3 тисяч гектарів Інгулецької зрошувальної системи. Також планують відновити й Лиманецьку.  Здійснити цей намір сподіваються за підтримки держави та благодійників.

Ще одна велика проблема фермерів – брак обігових коштів та заставного майна для кредитування. Через війну, дуже багато підприємств втратили свої врожаї та сільськогосподарську техніку.

З особистого архіву фермера Віктора Деркача

Щось розграбовано під час окупації, щось зруйновано та спалено під час обстрілів. А фермерам потрібно закуповувати насіння, добрива, паливно-мастильні матеріали, а також сплачувати пайові та податки. Бо  підприємці, чиї поля вже розміновані, не звільненні від оподаткування.

Як розв’язати проблеми браку коштів? Аграрії мають надію на пільгове кредитування за державною програмою підтримки 579, яка передбачає компенсацію частини відсоткової ставки державою. Дмитро Юнусов стверджує: після спілкування з банками, за ініціативи очолюваного ним департаменту, до програми внесли зміни. Зокрема, дозволили отримувати пільгові кредити підприємствам на території активних бойових дій, а відсоткову ставку для позичальників зменшили до 3% річних. Також ініційовано й збільшення державних гарантій банкам учасникам програми.

Ми виступили з ініціативою збільшити портфельні гарантії Кабінету Міністрів України з 50 до 80%, це має розв'язати проблему відсутності заставного майна, – пояснює Дмитро.

Ще одна  проблема – нестача техніки. Торік, за словами Дмитра Юнусова, Херсонщині допоміг технікою фонд Говарда Баффета “Жнива Перемоги”. Врожай фермери збирали на імпортних комбайнах, наданих їм у спільне користування. Але техніки бракує. Ті фермери, які не мали власних тракторів і брали їх в оренду, сьогодні не можуть цього зробити, адже й досі трапляється, що машини підриваються на мінах. 

Це – злободенні проблеми. А тепер глянемо на перспективу. Більшість елеваторів в області розташовані поблизу Дніпра, і жоден із них не працює. Знищено чимало ангарів та зерносховищ і на території підприємств. 
У цьому питанні аграрії теж покладаються на благодійників. Дмитро Юнусов розповідає, що разом із міжнародною організацією ФАО (Продовольча та сільськогосподарська організація ООН – ред.) планують забезпечити підприємства області модульними зерносховищами на 300-500 тисяч тонн. На сьогодні вже подано 145 заяв.

З особистого архіву фермера Юрія Малети

За тонну пального – 10 тонн зерна

Голова асоціації фермерів та приватних землевласників Херсонщини Олександр Гордієнко стверджує: 90% господарств так чи інакше постраждали від війни. Фермерський кооператив “ВІВА і К”, який вже 14 років очолює Олександр, під час окупації розграбували, а потім ще й обстрілювали. Ні техніки, немає, ні вцілілих ангарів. Тож що надати банку в заставу для позики на посівну? Тому для Олександра наразі основною проблемою є кредитування.
Олександр з сумом констатує: пальне подорожчало вдвічі, тим часом ціна на сільгосппродукцію зменшилася втричі.

Раніше за тонну солярки давали три тонни зерна. А сьогодні за тонну пального треба віддати десять тонн зерна, – каже Олександр.

Після розмінування аграрії встигли посіяти озимі ріпак і пшеницю. Технікою фермерам допоміг фонд “Жнива перемоги”. За словами Олександра, це єдина структура, від якої отримали реальну допомогу. Цьогоріч він планує, як завжди, сіяти яровий ячмінь і соняшник, але переживає, що працюватиме без прибутку. Адже ціна на продукцію впала до 4 тисяч за тонну зерна максимум, а за транспортування до тієї ж Одеси фермери платять півтори тисячі гривень. 

“Розраховую тільки на себе”

Фермеру Юрію Малеті, який з 2000 року очолює ФГ "Ельдорадо”, не пощастило, мабуть, більше, ніж іншим. У 2021 році Юрій взяв кредит під заставу нової  техніки, яку за час окупації повністю знищили. Розбите й розграбовано все донедавна успішне підприємство. За словами Юрія, страхові компанії, які були акредитовані в банку, де він брав позику, прописували: страхові випадки не розповсюджуються на збитки від бойових дій. А те, що війна, по суті, є форс-мажорною обставиною для банку не аргумент.

На цей день я винен 12,5 мільйонів гривень. Банк мовчки нараховує відсотки, заблокував рахунок. Як тут готуватися до посівної?.. – розводить руками Юрій.

З особистого архіву фермера Юрія Малети

Попри борг, він все ж сподівається засіятись. Юрій вирощує олійні. Отримавши від Лебединського насіннєвого заводу допомогу гібридним насінням соняшнику,  попросив товариша, в якого залишилася ціла сівалка, допомогти. Та коли той сіяв, випадково заїхав на сусідню ділянку й підірвався на протитанковій міні. Товариш живий, а от сівалка… Утім, Юрій шукає можливості завершити посівну. Планує подати заявку на техніку до благодійного фонду.

За мною люди, мій трудовий колектив, мої пайовики, борги банку. Хто за мене їх буде віддавати? – говорить Юрій.

Він зізнається, розчарований з того, що держава не реагує на проблеми фермерів, і дійшов висновку, що потрібно розраховувати тільки на себе.

Останній агроном…

Віктор Деркач понад 20 років очолює сільгосптовариство “Берегиня”.
За його словами, землі товариства не були так сильно, як інші, засмічені мінами. Їх розміновували військові. На цей час, більшість земель підприємства вже обробляють і планують засівати.

Торік восени посіяли гектар озимої пшениці, 200 гектарів гороху та 200 ячменю. На черзі ярові – ячмінь, горох і соняшник. Але Віктор замислюється про перспективи вкладання коштів. Звертає увагу на небезпеку:

Долітає дуже часто. Вже прилітали ракети, шахеди й гради по селу.

Також фермер порушує питання бронювання кадрів. На його підприємстві з 40 працівників залишилось 10 чи 12, і переважна більшість з них жінки. За словами Віктора, одним з критеріїв для бронювання є показник середньої зарплати за четвертий квартал 2021 року. Вона має бути вища, ніж середня по регіону.

Таких критеріїв ми не можемо витримати. У нас не було таких зарплат. І в нас жодних шансів забронювати когось, – пояснює Віктор.

Він скаржиться, що в нього недавно мобілізували водія і мають забрати останнього агронома. Ще двоє працівників поїхали на захід України, там у великих агрохолдингах їм дають бронь.

Якщо забрати обох моїх трактористів, вони Україну не врятують, а 4 тисячі гектарів будуть без обробітку. Вони в мене і на сівалці, і на тракторах, і на обприскувачі, і на комбайні працюють, – пояснює ціну питання Віктор.

Він розповідає: хотів забронювати від мобілізації хоча б одну людину на 500 гектарів. Це небагато. Але його пропозиція не знаходить відгук через корупцію. Не менш болючою є нестача коштів. Віктор сподівається отримати кредит. Гроші потрібні на насіння, добрива, пальне, запчастини, зарплати та податки, на розрахунки з пайовиками… І хоча йому допомагають з насінням, він побоюється, що працювати все ж доведеться у збиток.

Працюємо в мінус. Аби тільки щоб поля не простоювали, – з сумом констатує фермер.

І ще, аби мати врожай, треба вкладати чималі гроші. Але ж бої тривають. І влітку засіяні поля можуть вигоріти. Тож господарювати нині дуже ризиковано.

З особистого архіву фермера Віктора Деркача

Про ціну українського молока та роботу фермерів за часів окупації та під обстрілами читайте в матеріалі.

Підтримати нас можна тут https://base.monobank.ua/
Поширити:
ЗАРАЗ ЧИТАЮТЬ
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ
ОСТАННІ НОВИНИ
Матеріали партнерів