Євген Шатілов про волонтерство як історію довіри

Історик Євген Шатілов із початком вторгнення рф одразу влився до лав волонтерів — допомагав закуповувати ліки для херсонців, а в червні, вже після виїзду з окупованого міста, разом із командою LEGIO Historica запустив благодійний аукціон для допомоги херсонцям. Тож розмова з ним точилася саме навколо волонтерства.

Про перший день вторгнення

Початок війни застав Євгена Шатілова в потязі. Він жив на 2 міста — Херсон і Київ, де навчався та працював. Після смерті дідуся виникла необхідність допомогти родині з документами та іншими проблемами, і він запланував собі тижневу поїздку до Херсона. Увечері 23 лютого виїхав із Києва...

Найбільше Євген побоювався за друга, який працював у Чорнобаївській військовій частині. Прочитав, що по ній теж завдали удар. Додзвонився, впевнився, з ним усе гаразд. Поки їхав до Херсона, намагався усвідомити, що відбувається і що робити далі. О дев’ятій ранку був у місті. Зорієнтуватися і зрозуміти, що відбувається, було складно. Перший день і перша ніч минули, як і в багатьох, без відриву від смартфона. Щось відписував друзям, які питали про ситуацію в Херсоні, дізнавався про долю товаришів із різних регіонів, з’ясував, чи потрібна допомога родичам, намагався здати з другом кров, але виявилося, що її вже не брали. Навіть поспати трохи зміг, хоча багато хто очей не зімкнув тієї ночі, а прокинувся від  вибухів...

Про початок волонтерської діяльності

Вона стартувала вже з другого дня. Перше, що зробили з другом, — закрили цей гештальт з кров’ю: здали, встигли. Далі подивилися, що пишуть у стрічці, — натрапили на дописи від Іри Саліхової. Збирали для поранених їжу, одяг, ліки, сигарети. Вирішили закупитися в супермаркеті, перш за все – їжею, познаходити речі для гуманітарної допомоги, яку збирала міськрада. Привезли все вже надвечір, коли гуманітарку почали  доставляти в Корабельну районну раду, де потім її збирали кілька днів. Тоді й запропонували Ірині Саліховій свою допомогу. Волонтерка сказала, що найгостріша проблема —  зовсім не гроші, бо назбирали тоді вже достатньо донатів, а фізична можливість ці ліки купити, бо в аптеках величезні черги. Тож домовилися із самого ранку наступного дня стояти в чергах і намагатися придбати ліки за списком, кинули клич у соцмережах — і одразу отримали 5 тисяч гривень.

Фото зі сторінки Євгена у Фейсбуці 

Куплені на оці 5 тисяч гривень ліки вони привезли до гуманітарного штабу.

Про роботу в рядах “Котиків-патріотиків”

Вже наступного дня вони стали частиною координаційного чату команди волонтерів, яка потім отримала назву “Котики-патріотики”. Моніторили ситуацію з ліками, доставляли закуплене до штабу для сортування або до лікарні. Люди щедро переказували гроші на цю ініціативу, часом  самому Євгену. І це уможливило закупівлю дорогих ліків — чек на 30-40 тисяч гривень сприймався буденно. Фото цих чеків одразу викладали у Фейсбук. Так звітували, описували проблеми, просили кошти, отримували — і вранці знову йшли до аптек.

Фото зі сторінки Євгена у Фейсбуці 

Волонтерам люди допомагали не тільки фінансово — багато хто й сам долучився до роботи. Утворилася невеличка бригада людей, вони охопили аптеки в різних районах міста і змогли купити дуже багато ліків. Один з цікавих випадків: один з товаришів Євгена знайшов купу перев’язувальних матеріалів в аптеці, де нічого, крім бинтів і вати, не було — а волонтери шукали саме їх.

Мотивував  потужний відгук  друзів з різних регіонів — намагалися і добрим словом підтримати, і коштами. Організації, в проєктах яких Євген брав участь, пропонували оплачували ліки безготівково, але це вже було у березні, коли місто опинилося в окупації. За окупації обставини змінилися, але загалом механізм залишився незмінним: стаєш в чергу, чекаєш, закуповуєш ліки... З кожним днем препаратів ставало все менше.  Якщо спочатку можна було “затаритися” в одній-двох аптеках, то потім доводилося обходити десяток — і все одно не щастило знайти всього необхідного. Але саме цим і займався волонтер весь час перебування в Херсоні.

Про адресну доставку ліків

Однією з частин волонтерської роботи Євгена була допомога людям, які фізично не могли вистояти величезні черги в аптеку або залишилися без грошей — таким ліки та продовольство привозили адресно. І чи не кожна така історія западала в серце. Та найбільше вразила смерть людини, якій вони так і не встигли допомогти.

За кілька днів після окупації волонтерська команда почала переорієнтовуватися від допомоги пораненим, бо в цьому плані все, що могли, максимально зробили, до адресної допомоги людям. Ввечері, коли всі аптеки зачинилися, один з волонтерів написав, що в нього бабуся дуже хвора, запалення легенів з ускладненнями, і що терміново потрібні ліки. Інформацію скинули в чат, дали колегам завдання знайти ці препарати, їх знайшли — але на ранок аптека не відкрилася. Бо приїхав російський бронетранспортер і став там блок-постом. І люди вирішили не виходити на роботу в аптеку, щоб не контактувати з окупантами. Протягом дня потрібні ліки знайшли в трьох місцях, їх купили, один із волонтерів на велосипеді повіз їх за адресою. Це було 4 березня, у той день, коли зв'язок вперше вимкнули на кілька годин. Тож кур’єру довелося кричати під вікнами, щоб відчинили під’їзд. І коли він дістався до потрібної квартири, дізнався, що бабуся померла годину тому. Не дочекалася ліків, які раніше можна було купити будь-де.

Було дуже багато прохань від  людей, які виїхали з Херсона працювати або давно жили в інших містах, допомогти своїм родичам. У той день, коли не було зв’язку, університетська знайома Євгена не змогла додзвонитися з Кривого Рогу до своєї бабусі в Херсон і попрохала його з’ясувати, як там вона. Бабуся спочатку з недовірою  поставилася до обіцянки допомогти з ліками. А як упевнилася, що то не якийсь обман,  сама дзвонила, навіть тоді, коли Женя вже виїхав із Херсона (естафету допомоги підхопила його мама). Допомагали також бабусі його шкільної подруги, яка жила неподалік, і багатьом-багатьом іншим.

Дуже багатьох адресатів допомоги волонтер взагалі не бачив, адже працювала команда, збирали ліки для всіх і по всіх усюдах: одні закуповували, інші сортували, треті забирали чи передавали.

Згодом ще і продовольчі набори стали возити, активно співпрацювали з бізнесом, і з Червоним Хрестом. В міру того, як в людей закінчувалися гроші, продуктові набори ставали більш необхідними. Був тут і позитивний досвід, і негативний. Люди, які просили допомогу, виявлялися дуже різними. Як, скажімо, одна “підопічна”. Вона мало того, що була на вигляд цілком здоровою жінкою (очікували побачити таку пані, яка або пересуватися зовсім не може, або має з цим проблеми), та ще й вимагала  доставки  готових обідів! Тож, обмінюючись інформацією, команда виявляла тих, хто не потребує допомоги першочергово, та намагалася зосередити свої ресурси та сили на тих, хто без їхньої допомоги може не вижити.

Про благодійний аукціон

Виїхавши з Херсона, Євген Шатілов не полишив волонтерської справи. Разом із командою LEGIO Historica організував благодійний аукціон для допомоги херсонцям. Ідея такого аукціону зріла дуже довго. Все відбувається дуже просто: збирається якась кількість лотів, які організація продає на своїй платформі, а отримані кошти вона точково переказує на якусь цільову потребу або у певний фонд. З ідеєю Євген звернувся до своїх колег, з ними вже кілька років опікується історичним проєктом LEGIO — це перший в Україні історичний науково-популярний оффлайн-фестиваль, який протягом 4 років проводився і в Херсоні.

Спочатку поставилися до ідеї досить скептично, але потім проробили специфіку: оскільки сам проєкт історичний, то й лоти мають бути навколоісторичними, гуманітарними — різні книжечки, артефакти, майстер-класи, екскурсії. Саме те, що могло бути цікавим для аудиторії LEGIO. Плюс дуже важливо було знайти свою нішу: зараз більшість і великих волонтерських організацій, і меншого масштабу збирають кошти переважно на ЗСУ, на допомогу конкретним підрозділам або конкретним людям, а на потреби жителів окупованих територій — не так багато. Можливо, тому, що це  складніше. Не допомагав популяризації ідеї й наратив на кшталт: “А чого всі не виїхали, чого вони там сидять?”. Складно пояснювати, що ситуації є різні, і цілком свідомі українські люди можуть залишатися в окупації з різних обставин. Переконати, що жителям окупованих територій теж потрібна допомога, складніше, ніж донести необхідність закупити бронежилети чи турнікети — це об’єктивна потреба для воїнів. Тож Женя і запропонував зробити специфікою аукціону збір коштів на потреби жителів окупованої Херсонщини та адресно переказувати або на конкретний кейс, або перевіреним волонтерам — яким довіряють і які реально допомагають. А ще залишили опцію точкової допомоги колегам-історикам, які перебувають у війську.

Фото зі сторінки LEGIO Historica у Фейсбуці

Багато аукціонів тепер схожі на якусь барахолку, де продається те, що нікому не потрібно, вважає Євген. На відміну від них, для LEGIO шукали щось гідне та цікаве — гарні книги сучасних авторів,  цінні артефакти, актуальні речі. Реалізовувати лоти виходило доволі ефективно. Домовилися щотижнево понеділками робити проміжний звіт і переказувати кошти на потреби, які обрали.

Сам Женя, маючи нагоду, закликає долучитися до аукціону кожного — або щось купляти (є дуже цінні лоти, є невеличкі та дуже доступні), або допомогти своїми артефактами, лотами, які можна виставити: “Звертайтеся, пишіть нам на сторінку, у нас є посилання, можна писати в особисті повідомлення сторінки, ми дуже швидко реагуємо, відповімо, домовимося з вами про все”.

До речі, дуже багато хто відгукнувся — і майстер-класи пропонують провести, і можливість скуштувати улюблений торт українських класиків 1920-х за оригінальним рецептом, навіть манікюр із покриттям гель-лаком виставляють (і не варто дивуватися, це лот історикині та волонтерки, тож специфіку аукціону він не порушує). Якщо можливості щось купити немає і з  речами або пропозиціями для аукціону теж проблема — не біда. Поширення інформації про аукціон —  теж вагома допомога.

Відкриті хлопці й до нових ініціатив — якщо є дуже нагальна потреба, можна звертатися. Але Євген одразу попереджає: обов’язково перевіряти, перш ніж скеровувати кудись кошти, бо шахраїв вистачає. Та якщо допомога дійсно потрібна — долучаться обов’язково.

Про важливість допомоги херсонцям

А всіх жителів Херсона та Херсонщини Євген Шатілов закликає триматися: “Ми намагаємося робити все, щоб полегшити ситуацію, і працюємо разом на перемогу. Не здавайтеся!”