«Ти вже тут, і це твій вклад у перемогу»

Один плакат, що об’єднує тисячі херсонців, які гуртуються на мирних мітингах. 

Їх розганяють, у них стріляють та кидають світлошумові гранати, їх труять сльозогінним газом, викрадають та залякують. «Херсон – це Україна», - скандують вони окупантам.  Тут проти створення ХНР, тут проти режиму росії. Тут за свободу в усіх її проявах. Мабуть, ворогу важко збагнути, що таке протистояння системі, що таке свобода думки та слова, що таке патріотичні свідомі громадяни.

Один із видів протистояння – це мирні протести, коли беззбройні громадяни користуються іншою зброєю – словом. Психологиня Ірина Лук’яненко пояснює: «Коли розпочалася війна, люди стикнулися з несправедливістю. Природна реакція на такі обставини – спроба повернути контроль над ситуацією». Люди масово об’єднуються, щоб продемонструвати свою позицію.

Для окупантів це свого роду психологічний тиск. «Вони можуть робити вигляд, що звинувачення їх не стосуються, однак морально це дуже впливає», - наголошує психологиня. З іншого боку, поняття воєнної психології передбачає те, що слово «наказ» замінює слово «людяність». У випадку російських військових – злочинний наказ. Можливо, деякі з них і хочуть вчинити інакше, але бояться.  Інша справа – українці, які можуть ВСЕ.

Тож, чому люди щодня виходять на мітинги? Пані Ірина розповіла про декілька можливих мотивацій: «Ми сьогодні перебуваємо в стані стресу, і кожен долає його по-своєму. Коли  долучаємося до мітингів, це свого роду емоційне розвантаження, можливість відчути себе частиною суспільства, знайти однодумців, отримати підтримку, якої бракує».

Мітингувальники охоче спілкуються з журналістами, однак у статті бажають лишатися анонімними. Тож Ганна (ім’я змінене) розповіла нам про свої страхи, стимули та почуття. Про перший мітинг вона дізналася в соцмережах, однак тоді вважала це ризикованим та небезпечним, тому не пішла. Наступного дня вирішила: їй необхідно долучитися до херсонців. Це стало для дівчини щоденною традицією. «Ми виходимо на мітинги для того, щоб морально тиснути на окупантів. Вони не розуміють, що відбувається, називають нас проплаченими бандерівцями. Своїми щоденними протестами ми показуємо, що прийшли сюди з власної ініціативи, це наше місто та наша країна. Ми не хочемо тут бачити цих «освободітєлєй».

Інший учасник мітингу Тарас боровся не лише з власним страхом, але й зі страхом мами, яка слізно відмовляла сина ризикувати життям. Однак на це він згадав її ж слова «краще померти стоячи, ніж жити на колінах». Після цього вони вирішили піти на мітинг удвох і, за словами чоловіка, зарядилися патріотизмом. Тарас розповідає: «Коли херсонці ринулися від кінотеатру Україна центральною вулицею міста, переповнювала гордість. Вони не зважали на постріли і показали всьому світу, що загарбникам тут не раді». Окрім цього, у натовпі Тарас зустрів знайомих та друзів, з якими обіймалися, плакали, сміялися та раділи. Після цього херсонці аплодували ЗСУ, Президенту, медикам, рятувальникам та комунальникам. «Ні з чим не порівняти радість, коли бачиш на вулиці людей з українськими прапорами. Нас були тисячі! І я впевнений, що після перемоги України небайдужих буде ще більше. Ми разом відбудуємо наше місто і країну!», - наголошує Тарас.

Психологиня Ірина Лук’яненко застерігає: «Якщо ви відчуваєте страх перед мітингами і не берете в них участі, не потрібно себе корити. Страх -  це ознака інстинкту самозбереження. Це абсолютно нормально». У такому випадку потрібно знайти спосіб, як стати корисним суспільству. Наприклад, боротися з фейками та пропагандою у соцмережах, постити корисну інформацію, допомагати іншим фізично чи морально.

Якщо ж допомога потрібна вам, не бійтеся це визнати. Не соромтеся звертатися за консультаціями фахівців. Зокрема психологиня Ірина працює на онлайн-платформі «Розкажи мені», де консультації надають безкоштовно. У сьогоднішніх реаліях ми всі нервуємо та страждаємо, тому важливо подбати про своє ментальне здоров’я. Бережіть себе та близьких! Перемога вже близько!