Нотатки селянки з подорожі до окупованого Херсона та назад

Мешканка Дар'ївки Білозерського району Херсонщини пані Олена з початку війни їздила до окупованого Херсону двічі.

Вона розповіла, що вперше зважилася на поїздку до міста через гостру потребу у ліках, які приймає постійно, адже аптеки в їхньому селі зачинені ще з лютого. Не працювали й магазини та єдиний на все село банкомат. Пізніше організували доставку хліба та інших продуктів, але привезеного вистачає не на всіх.

Коли в родині Олени закінчилися запаси харчів та “живі” гроші, щоб їх поповнювати, жінка була змушена їхати знову. Ще з першої поїздки вона знала, що загарбники облаштували на Бериславській трасі блокпости і перевіряють машини.

Чи не єдина можливість - домовитися з кимось із близьких, щоб більш-менш гарантовано доїхати туди й назад. Серед знайомих Олені водіїв сміливців не знайшлося. Та, на щастя, один з родичів теж був змушений їхати до обласного центру. Бензину в нього, щоправда, було дуже мало. Й неможливо було десь дозаправитися. Тому розрахували маршрут так, щоб залишити машину десь у передмісті Херсона, кілометрів за п’ять-сім до міста, а далі йти пішки. Щоб встигнути знайти, де зняти готівку, закупитися і встигнути не пізно повернутися додому.

На вулицях Кулика та Миру готівки ніде не було. При цьому, біля непрацюючих банкоматів і зачинених відділень банків стояли черги - сподівалися чогось дочекатися.

За порадою доньки, яка мешкає в Херсоні, Олена питала про готівку в магазинах, в аптеках – скрізь. Але в єдиному місці, де видавали на касі гроші, обслуговували лише клієнтів Приватбанку, а їй потрібно було зняти кошти з пенсійної картки Ощаду.

Після чергової невдачі в ощадівському банкоматі по Кулика довелося шкандибати на Чорноморську. Там вишикувалися дві довжелезні черги, які видно було навіть здалеку. Більше сотні людей серед яких було чимало пенсіонерів, терпляче чекали можливості зняти гроші у касі до 2 тис. на руки, або до 10 тис. в банкоматі. Можна було отримати кошти й з інших карток, але не більше однієї тисячі.

Жінка була приємно вражена тим, що попри відчутну знервованість, люди все ж ставилися один до одного з розумінням, запам'ятовували тих, хто займав чергу, не лаялися. Коли десь здалеку щось гупало й спрацьовувала сигналізація в автівках, ніхто навіть не здригався. Містяни вочевидь вже добряче загартувалися за час війни.

Попри втому й холод, після 5 годин стояння в черзі, Олена та її родич отримали свої кошти. Але купити на них вони б вже нічого не змогли, бо більшість магазинів зачинилися та й з Дніпровського ринку майже всі торговці розійшлися. Так із пустими торбами вони й повернулися б додому, якби не допомога доньки Олени. Вона вистояла в кількох чергах до магазинів і аптек, і закупила за гроші, які мала, все необхідне: ліки, крупи, трохи м’яса та сала, цукор, чай, консерви й таке інше, і привезла все прямо на Чорноморську.

Після того, як дівчина поїхала, вони стояли в черзі за грошима ще близько години, навіть тролейбуси вже не ходили, а тоді взвалили торби з харчами на плечі й рушили в напрямку до спаленої Фабрики, Епіцентру й далі. Треба було поспішати, щоб дістатися до залишеної автівки дотемна й безпечно пройти обидва ворожі блокпости.

На щастя, для цих людей подорож завершилася безнапасно. Вони навіть змогли дещо докупити на Дніпровському ринку в торговців, які не встигли спакуватися, і майже спокійно пройшли контроль на обох блокпостах. По дорозі додому на трасі вони нарахували 8 понівечених цивільних машин. Олена згадує, що коли вона їздила до міста вперше, їх було мінімум на 2 менше. Комусь знову не пощастило.

Наразі дуже багато людей питають, чи можна виїхати до того чи іншого села з Херсона чи, навпаки, з села чи селища дістатися міста.

З огляду на свій досвід, жінка радить планувати таку поїздку з урахуванням актуальної обставини та можливих ризиків.

“Якщо можна протриматися на тому, що маєш, ліпше сидіти вдома. В іншому випадку їхати у місто краще з людьми, яким можна довіряти, і які не наражатимуть тебе на небезпеку”.

Для того, щоб не піддаватися ажіотажу, і не набрати більше, ніж зможеш унести, жінка радить складати план закупок лише з того, що не можна купити у місці проживання і додає: жінкам і людям похилого віку, за можливості, варто брати торбу на коліщатках, або якусь кравчучку і невеличкий термос із будь-яким гарячим напоєм, щоб не замерзнути в чергах.

Про купівлю ліків, вона каже так:

“Якщо в наявності не буде того, що потрібно, ліпше брати бодай якісь аналоги, ніж нічого. Не соромтеся прохати про допомогу родичів, друзів чи знайомих, які мешкають у місті, щоб вони пошукали потрібні препарати заздалегідь”.

Також Олена радить пам’ятати, що під час подорожі можна потрапити під перевірку ворожого патруля. Й рекомендує брати з собою старенький телефон без Інтернету - такі гаджети їх не особо цікавлять, й вони не зможуть використати вашу особисту інформацію у своїх цілях.

Крім того, російські військові питали чи все спокійно в їхньому селі, чи не було чутно вибухів. Вона відповідала що міцно спить і нічого не чула.

“Вочевидь вони цікавилися не нашим спокоєм, а намагалися дізнатися якісь дані про бойові дії”, - припускає Олена, і додає, - Нині треба бути дуже обережними, аби не нашкодити ані собі, ані нашим збройним силам”.