Херсонська «Незалежність» в Києві

Києвом дуже швидко розлетілася новина, – на Дарниці переселенці з Херсона відкрили кав’ярню «Незалежність». Один великий стіл на вісім осіб, створений власноруч, об’єднує гостей і має налаштовувати на діалог. Але насправді для Микити Карого і Тетяни Дементеєвської це не нова справа, а повернення до улюбленої роботи. У Херсоні оминути одну із родини кав’ярень «Rocket» було практично неможливо. Кавовий бізнес пари налічував чотири кав'ярні, створені за 5 років, були плани розвиватися далі. Але все змінило вторгнення росії...

Всі фото з видання #ШоТам

Тепер Тетяна і Микита діляться, які зміни прийшли з окупацією, як стало вкрай важко працювати: кавові зерна, що коштували 150 гривень, продавали вже по 800, в Херсоні залишилося 30-40% жителів, каси збирали мінімальні. Згадують, що під окупацією взагалі не можна було висловити свою думку, розповідати про Україну і навіть українською спілкуватися — бо ти не знаєш, хто перед тобою і як відреагує.  Поруч завжди ходили рашисти: вони слухали, вони щось випитували, якщо чули щось проукраїнське, людей забирали просто з вулиці. Але підприємці хотіли жити у вільній країні — у тій,  якою вона була до 24 лютого, а не у тому жаху, на який перетворювали окуповані території росіяни. Сенсу залишатися молоді люди не бачили, тож зібрали речі, взяли свого песика Рокі та поїхали до вільної України.

Виїхали вони 24-го квітня. Спочатку, повіривши Арестовичу, що за 2-3 тижні Херсон звільнять, вирушили до Одеси, ближче до рідного дому. Чекали, коли ж визволять місто, і... шукали приміщення під кав’ярню. Виявилося, в той час це було надскладно.

Питання відновлювати чи не відновлювати бізнес не поставало взагалі, бо це їхнє життя, бо вони люблять свою справу і добре її роблять.

Місяць ходили вони Одесою пішки в пошуках місця, де можна б  відкрити кав’ярню — і все марно. Тоді й людей було дуже мало, і приміщень не було, а ті, хто здавав їх в оренду, виїхали. І за 2 місяці перебування в Одесі не знайшли жодного варіанту!

Але так склалося, що всі родичі підприємців з’їхалися до Києва, вони зателефонували парі зі словами: «Приїжджайте, ми на вас чекаємо». Залишилося зібрати валізи та знову вирушити в дорогу.

У Києві за декілька днів знайшли квартиру, а за 3 тижні — приміщення для своєї кав’ярні. За 20 днів самі зробили там ремонт і тепер працюють. Назвали свій новий заклад просто — «Незалежність», бо після 2 місяців в окупації гостро відчули ціну свободи та незалежності.

І зізнаються, що поки не відкрили кав’ярню, почувалися не найкраще, а коли вже почали працювати, спілкуватися з людьми, відчули себе самими собою.

Якось один постійний відвідувач, який приходив пити каву зі своєю дівчиною, написав у Твіттері пост про них. Цей твіт так розлетівся по світу, що дійшов навіть до Арабських Еміратів — одна жіночка переповіла, мовляв, її подружка з міста Дубай прислала їй повідомлення, і його потім почали репостити. Підприємців це неабияк здивувало, бо вважали, що херсонці Твіттером майже не користуються. Проте, кав’ярня стала центром тяжіння переселенців з Херсону, які приходили та розповідали свої історії виїзду. А вони зазвичай такі ж складні, як і у Тетяни з Микитою, і люди відчувають тут підтримку, бачать, що зустрілися рідні душі.

До кав’ярні «Незалежність» проторували шлях багато херсонців — і з міста, і з області. Є і постійні клієнти, хто ще в Херсоні ходив до них смакувати каву, і знайомим обличчям Микита з Тетяною надзвичайно радіють. Завжди цікавляться, як влаштувалися, чи знайшли роботу — і багато хто із земляків вже працевлаштувався і почуваються відносно нормально.

Херсонцям кав’ярня нагадує про рідне місто, а киянам, які мало знають про події в Херсоні, Тетяна та Микита розповідають про окупацію, про всі звірства, які вчиняють рашисти, про те, як росія буквально нищить все, до чого дотягується своїми брудними руками. Тож зараз вони вважають своєю місією розповісти якомога більшій кількості людей про те, що відбувається в Херсоні, щоб про наше місто знали всі кияни, щоб про нього пам’ятали, щоб Херсон був у всіх на слуху.

Виявилося,  попри від’їзд власників у кав’ярні «Rocket» в Херсоні й зараз, в період окупації, можна зайти на каву. На 2 тижні їх закрили, але дівчата, які там працювали, проявили ініціативу, подзвонили та сказали, що впораються... Микита і Тетяна зраділи, що зараз, під окупацією, коли роботи взагалі немає, люди матимуть можливість працювати, заробляти собі гроші й навіть платити оренду — і залишили заклади під піклування своїх працівниць.

Після повернення до деокупованого Херсона планують провідати батьків, які залишилися в місті, випити з ними кави, а потім — відновлювати бізнес (обіцяють у перші дні відкриття кав’ярні в Херсоні всіх кавунами пригощати) і економіку міста.