Тетяна Страмнова - переселенка з Донеччини. Тепер вона мешкає в Музиківці Херсонської області, виготовляє різні види сирів з козиного молока та планує перетворити своє господарство на сучасну ферму.
Тетяна родом з Херсона, у 2004 році її родина переїхала в селище Старомихайлівка Донецької області, де купили дім:
«Діти народилися з аутизмом, тож на роботу не могла піти, тому на подвір’ї почала вирощувати бройлерів на продаж. Згодом створила невелику перепелину ферму, почала потроху заробляти. І коли почалася війна, ми одразу не планували виїжджати. Але одного дня поїхала на зустріч зі знайомим у Мар’їнку, він затримувався, а я не могла довго чекати, бо діти були вдома з сусідкою, тому поїхала. А через 40 хвилин той район, де мала бути зустріч, обстріляли з градів... Ми швидко зібрали речі, буквально дві сумки, взяли у борг кошти, купили на них квиток і приїхали до родичів у Херсон».
Тетяна Страмнова
Тут довелося все починати «з нуля». Як розповідає пані Тетяна, дуже важко було знайти житло для родини, бо рієлтори мало чим могли допомогти – більшість власників неохоче здавали його переселенцям. Їм пропонували безкоштовний гуртожиток для переселенців, але у квартирі вона жити не хотіла, планувала знову зайнятися власною справою. Врешті- решт сім’я знайшла житло у Зеленівці - передмісті Херсона. І знову зайнялася птахівництвом. Жінка виграла два гранти, за кошти яких придбала інкубатори. Бізнес, як кажуть, пішов, але заробляти багато не виходило.
«Потім зрозуміли, що невідомо чи зможемо колись повернутися додому. До того ж для дітей з інвалідністю кожен переїзд, це крок назад - тільки починають спілкуватися і знову закриваються в собі. Тому вирішили купити будинок десь недалеко від міста, бо діти навчаються в Херсоні і треба возити їх щодня. Випадково дізналися про Музиківку, знайшли тут будинок, заплатили частину коштів, другу взяли у кредит», - каже пані Тетяна.
У Музиківці на Тетяна зробила для себе невеселе відкриття, тут птахів дуже важко продати. У Зеленівці її вже знали й довіряли, а тут вона - нова людина, невідома. Тому вирішила дати обголошення про обмін бройлерів на домашню худобу. Один чоловік запропонував їй козу і козла. З часом стадо розширилося: декілька кіз ще докупили, а деяких їм просто подарували. Зараз у господарстві 12 кіз і 2 козли.
Для того, щоб годувати кіз, жінка засіває поле поруч з будинком.
«Кажуть же: «кози - як таргани, завести легко, а вивести – проблематично». Молока стало так багато, що вже й собак ним годували. Треба було щось робити. Почала готувати бринзу, спочатку давала родичам її, потім почали купувати знайомі, яких вони пригощали. А потім хтось запитав про сир. Я спочатку сумнівалася, а потім на одному тренінгу познайомилася з жінкою, яка робить сири і вона запропонувала допомогу», - розповідає пані Тетяна.
Пані Тетяна виготовляє близько 10 видів сирів.
Після того, як жінка зрозуміла процес виготовлення сирів та навчилася робити прості види, перейшла на складніші, з довшим строком визрівання:
«Далі вчилася всьому сама: шукала закваски, рецепти. Дізнавадася, де купувати все необхідне, які форми потрібні. Скільки я молока перевела, скільки зіпсувала сиру, поки навчилася! Дешевше б піти вчитися, але на Херсонщині не знайшла де це можна зробити. Найближче – аж у Дніпрі. Та я не могла залишити дітей і господарство».
Потім Тетяна взяла участь у ще одній грантовій програмі і придбала доїльний апарат, який дуже економить її час.
Тепер вона виготовляє близько 10 видів сирів, але хоче зупинитися на 2-3 видах. Як каже жінка, зараз основні сири - це швейцарський Белпер Кнолле, італійський Монтазіо та Тільзитер. Також Тетяна відкрила магазин у Фейсбуці.
«Спочатку сир купували знайомі, потім виклала оголошення на ОLX, люди почали замовляти з Дніпра, Закарпаття, Києва, Кривого Рогу та інших міст. Спочатку беруть на пробу, десь півкіла, а потім вже більше. Зараз розкуповують все. Було навіть таке: хотіла зробити піцу, відкриваю холодильник, а там нічого немає, все купили. Довелося чоловіку йти купити сир у магазині. Продавчині посміялися, мовляв,«швець без чобіт».
Чоловік пані Тетяни захоплюється міфологією, тож коли з’явилася перша коза, він запропонував назвати її Амальтеєю - на честь міфічної кози, яка вигодувала Зевса.
«Коли почали продавати сири, стали думати, як назвати бренд, не залишати ж «Таня Сири». І вирішили, оскільки все почалося з Амальтеї, то так і назвемо. Але коли зважилися забрендувати продукцію, зіткнулися з проблемою. У нас було особисте селянське господарство (ОСГ) «Амальтея», але під бренд це не підпадає, бо така назва вже є. Кардинально змінювати не хотіли, бо люди вже знали, тому вирішили просто додати слово «коза».
Коза Амальтея
Зараз бренд «Коза Амальтея» стоїть на резервації, триває перевірка. Та поки пані Тетяна чекає підтвердження, вона може користуватися ним.
Оскільки за освітою пані Тетяна художник-дизайнер, етикетки і візитівки вона зробила сама. На етикетці зображене фото кози Амальтеї, жінка сама бігала за нею з фотоапаратом, щоб фото вийшло унікальним.
Нещодавно пані Тетяна написала заяву у сільраду на отримання 2 гектарів землі, які передбачаються законом. У планах шукати грантові програми для закупки необхідного обладнання та будівельних матеріалів, щоб створити на цій території сучасну ферму з великим загоном та сироварнею:
«Я використовую непрофесійну побутову сироварню. Є рецепти сирів, де треба вимішувати сир 40 хвилин при певній температурі. Тож я сиджу й вимішую. А є автоматика. Також потрібні холодильники для визрівання, бо у звичайному не вистачає місця, та й потрібну температуру підтримувати важко».
Такою сироварнею зараз користується жінка
Зараз пані Тетяна все робить сама, і сподівається, що її плани втіляться у життя. І що у Музиківці з’явиться велика сучасна ферма, яка буде радувати людей смачними сирами.