Херсонські стіни чекають на мурали

Ще 10 років тому стріт-арт, або простіше «малювання на стінах», в Україні вважали вандалізмом. Переважно він обмежувався написами та примітивними картинками,  що не мали якоїсь художньої цінності.

Але зараз ставлення та підхід до вуличного мистецтва змінилися кардинально. Стріт-арт, до якого можна віднести графіті, трафарети, постери, мурали, стали частиною міського простору та набули соціального  аспекту.

Мурали (Mural) є наймасштабнішим видом стріт-арту -  це велике зображення.  Важлива функція його – надання будинкам більш естетичного вигляду та індивідуальності. Мурали несуть не лише естетичну функцію, а й часто  висвітлюють гострі соціальні питання.

Як розповіла керівниця  Центру культурного розвитку "Тотем" Олена Афанасьєва, художник має відчувати місце і створювати роботу під нього. Тому стріт-арти зазвичай не повторюються. В роботах головне не форма, а зміст. Автори прагнуть не просто намалювати красиву картинку, а закласти в неї глибокий сенс, змушуючи перехожих замислитися над певною проблемою в місті, країні, або в суспільстві. Стріт-арт - це мистецтво, яке вступає у діалог з міським середовищем та його жителями.

Фото Олена Афанасьева.

На жаль, у Херсоні ще немає великих муралів, але перші кроки в цьому напрямку вже зроблено. За останні 10 років на вулицях міста з’явилося чимало красивих вуличних картин. 

Про вуличне мистецтво у Херсоні ми розпитали у херсонської стріт-арт художниці Маріанни Таріш, учасниці арт-групи ВакциНація (VacciNation).

- Що для тебе страт-арт?

- Це, як галерея на вулиці, ці роботи може побачити будь-хто. Навіть, якщо хтось узагалі не цікавиться мистецтвом. Може статися так, що звернувши увагу на яскраві плями, які створюють сюжети, перехожий зацікавиться і зробить для себе якесь відкриття. До того ж, малюючи на вулиці, ти відчуваєш свободу як художник. Особливо, якщо ти вже знайшов свій стиль і він гармоніює з містом, і ти можеш робити те, до чого лежить душа.

Фото VacciNation. Маріанна Таріш

- Чому потрібно розвивати стріт-арт у міському середовищі?

- Гарний стріт-арт круто виділяє місто. Люди запам’ятовують яскраві роботи,  це як різнокольорові листівки. Наприклад, десь місяць тому  в нас був культурний обмін з Івано-Франківськом , приїхали творчі діячі в Херсон,  нас запросили розповісти про нашу роботу. Потім гості пішли по місту подивитися на наші стріт-арти. І по соціальних мережах розлетілося, що в Херсона дуже яскравий образ, тут є на що подивитися,  це не пересічне сіре місто.  Мистецтвознавець навіть дала назву нашому стилю - міфологічний неоурбанізм.    

Фото VacciNation1

- Чи зацікавлена влада в розвитку стріт-арту як інструмента відновлення міста?

- Зазвичай, ми самі шукаємо місце для стріт-арту, дізнаємося, кому воно належить, просимо дозволу і малюємо. Хотілося щоб влада була більш зацікавлена в цьому. Можна було б провести якийсь фестиваль, виділити кошти  на матеріали, покликати художників і вони  погодилися б прикрасити місто. На жаль, у нас такого немає.

Мабуть, єдине таке «міське» замовлення було для Водоканалу. І це найбільша наша робота – 14 плит. Нам оплатили матеріали, дали премію, місце і попросили намалювати щось на тему води. І все, більше жодних обмежень. Більше б таких ініціатив, вони змінили б вигляд міста.

Фото VacciNation2

Фото VacciNation21

У наших спальних районах достатньо фасадів, які можна оформити. Наприклад, у Києві багато прикрашених багатоповерхівок, влада виділяє на це кошти. Звісно, ми не столиця,  навряд чи  зможемо як там. Але в центрі Херсона  багато покинутих будівель, заводів, стін, де  можна було б зробити ревіталізацію простору. Звісно, потроху щось робиться, наприклад в UrbanCAD, де є наші роботи, але хотілося б більшого. І ми завжди відкриті для співпраці.

Фото UrbanCAD

- Можеш привести приклади з власного досвіду, як у інших країнах влада підтримує таку ініціативу?

- Ми три місяці були на Тайвані. У місті Гаосюн працює міська структура, якій виділяють гроші з бюджету на  оформлення. Вони запросили художників з різних країн (і нас теж), виділили кошти на матеріали, проживання, добові і попросили розписали  величезну стіну.

Фото VacciNation3

Звісно, це велике місто, а в нас немає такого бюджету. Але можна почати з чогось малого, до того ж у Херсоні дуже багато художників. Ми нещодавно збиралися і обговорювали, що треба вийти на громадський рівень. Треба спілкуватися з місцевою владою, щоб  ініціативи були більш озвучені не від імені однієї людини, а асоціації чи громадської організації художників. Для швидшого  розвитку потрібна команда.

Фото VacciNation4

Як зазначила Олена Афанасьєва, в Херсоні не багато великих стріт-арт робіт. Наприклад, до дня міста біля Катерининського Собору зробили історичний розпис, оскільки ці місця багаті історією.

Фото Собор і Собор1

 «На Таврійському в дворі зробили гарну роботу. Це той випадок, коли бізнес дав кошти, звичайно, запровадивши свій контроль, але не вбивши натхнення художників з Одеси та Херсона, які це робили. Серед сірих багатоповерхівок з’явився своєрідний портал в іншу, яскраву, реальність», - каже пані Олена.

Фото арт будинок

У 2011 році в рамках фестивалю «Terra Futura»  художники з Херсона, Сум та Харкова розмалювали декілька арок у центрі міста:

Фото Арка1. Арка на просп. Ушакова, яку розмалювали херсонські художники.

Фото арка3. Арка на вул. Потьомкінській «Живе спілкування» Арт-група VacciNation.

З чого все почалося

Першими зразками вуличного мистецтва вважають політичні та соціальні лозунги, які з’являлися на вулицях в знак протесту чи для маркування території, як це робили, наприклад, вуличні банди.

У кінці 60-х  нью-йоркський підліток Діметриус придумав собі нікнейм «Taki» та додав до нього номер своєї вулиці – 183 і, працювавши кур’єром, почав малювати цей напис по всьому Нью-Йорку. У 1971 у «New York Times» вийшла стаття «Taki 183» закликає друзів за листуванням», яка викликала неабиякий резонанс і у хлопця з’явилося тисячі послідовників.

Фото "New York Times"

До написів почали додавати прості графічні елементи, малюнки, і за декілька років у Нью-Йорку сформувалась ціла субкультура графіті.  Міська влада намагалася з цим боротися, бо  написів було дуже багато і навіть на певний час заборонила продаж балонів з фарбою людям до 21 року.

І якщо у 80-х роках в Америці стріт-арт переживав тимчасовий занепад, то у Європі цей рух лише починав розповсюджуватися. Напевне, найбільшим у Європі графіті-полотном стала Берлінська стіна, західна сторона якої у 80-ті роки була повністю розмальована. Одне з найпам’ятніших графіті на ній – зображення Брежнєва та Хонеккера, що цілуються під надписом «Господи, помоги мне выжить среди этой смертной любви» Дмитра Врубеля.

Фото Брежнєв та Хонеккер

Лондон можна вважати другим центром вуличного мистецтва, після Нью-Йорка. Безумовно феноменом є художник, справжнє ім’я якого досі невідоме, Бенксі (Banksy). Хлопець, що замість гаранти кидає букет квітів, голуб миру під прицілом, дівчинка з кулькою-сердечком, або остання робота "Шрам Віфлеєму" на задньому плані Діви Марії, немовля Ісуса та святого Йосифа - сіра стіна з графіті, де замість Віфлеємської зірки слід від снаряда. Всі його роботи ілюструють найважливіші події та зачіпають найгостріші теми сучасності, або ж радують перехожих гумором.

Фото Бєнксі, Бєнксі2, Бєнксі3

З появою портативних фотокамер, смартфонів та іншої техніки у пересічних громадян мурали та стріт-арти більше не ризикують бути просто знищеними, бо вони все одно залишаються жити у мережі Інтернет.

Зараз графіті, у вигляді  напису не дуже популярне. Частіше цим займаються підлітки, при цьому псуючи стіни будинків та красиві вуличні роботи.

Фото Арка3. Арка на просп. Ушакова, яку, на жаль, розмалювали різними написами. Автор – Роман Мінін, Харків.

Український досвід

За останні п’ять років у більшості  великих містах України, з’явилося чимало муралів на фасадах будинків, стінах  станцій метро та парканах.

Першим масштабним проєктом створення муралів у Києві був проєкт CityArt, який організував режисер і художник Гео Лерос. Для їх створення він запросив художників з Бразилії, Австралії, Польщі, Іспанії та України. Київська міськрада дала дозвіл на створення муралів. І на початку літа 2015 року столиця їх побачила.

Фото мурал 1: Портрет Лесі Українки, створений  в рамках проєкту CityArt австралійським художником Гвідо Ван Хелтеном

У 2016 році з’явився ще один міжнародний урбаністичний арт-проект Art United Us, в рамках якого в Києві створили ще чимало чудових муралів, наприклад, робота нью-йоркського художника BKFoxx "Rise up in the dirt"– "Піднятися з бруду". Цей мурал прикрашає фасад будівлі управління поліції Печерського району.

Фото мурал поліція

Ще одна цікава робота російського вуличного художника Rustam Qbic потрапила в топ-10 популярних стріт-арт об'єктів світу за версією видання StreetArtNews. На муралі зображений мандрівник, що шукає вихід з лабіринту.

Фото мандрівник

У Києві є чимало незвичних робіт, наприклад, 3D-мурал на стіні дев'ятиповерхівки, який потрапив до Книги рекордів України як найбільший тривимірний стріт-арт країни. Автори - художники київської студії "Anozer studio".

Фото 3D-мурал

Або портрет Сергія Нігояна, першого з загиблих героїв Майдану, в Сквері Небесної сотні. Прикметний  він тому, що художник створив його за допомогою будівельних інструментів, знімаючи шари старої штукатурки з цегляної кладки. Автор - художник з Лісабона Алешандре Фарту (Vhils).

Мурал Нігоян

Але мурали є не лише у Києві, а й у інших містах України:

Фото1: “Поверніть нам наше небо” у Хмельницькому. Автор – команда з Одеси «М97».

Фото 2: «Сіяч снів»  у Кам'янець-Подільську. Автор - Донецька група художників «Добрі люди»

Фото3: «Будинок-кросворд» у Львові, який потрапив у десятку найдивакуватіших будинків Європи за версією Google.. Автор - Сергій Петлюк.

Фото4: «Портрет Тараса Шевченка» у Харкові, який занесено в Книгу рекордів України як найбільший настінний портрет в країні.

Що думають херсонці?

Все ж ревіталізація простору робиться, в першу чергу, для мешканців міста, їм щодня дивитися на ці вуличні картини. Тому ми вирішили дізнатися, як до стріт-арту та, зокрема, муралів, які, сподіваємося все ж з’являться у Херсоні, ставляться мешканці міста.

Студентка Анастасія каже: «У нашому місті  дуже не вистачає якогось сучасного осмислення всього, що коїться з нами та довкола. Мурали та стріт-арт могли б допомогти створити нове обличчя нашого міста».

 «Вперше я побачила мурал у Києві. Тоді я взагалі не знала, що це таке. Здалося, що на будинку ніби велика картина. Це було дуже красиво. Згодом стала помічати і в Херсоні розмальовані будинки. Це було не так вражаюче, як в Києві, але досить стильно. І головне, де були мурали, щезла сірість та буденність. Коли йдеш на роботу  вранці, а вулиці, наче галерея з картинами, то вже якось і настрій з'являється, і натхнення», - поділилась активістка Ілона. І вона  не одна так думає.

Деякі херсонці поскаржилися, що не хотіли б бачити «розмальовки» в історичному центрі, хоча це було б краще, ніж величезна кількість реклами, яка окупувала вулиці.

«Історичний центр, красиві старі будівлі, які там є, треба реставрувати, а не розмальовувати», - сказав журналістам «Вгору» пенсіонер Олександр Володимирович.

Художник Володимир поділився думкою, що мурали та стрі-арт у місті потрібні,  вони можуть задати нову айдентику, якщо правильно їх спланувати.

 «Те що є зараз, це невелика кількість об'єктів, в тому числі і мого авторства в декількох локаціях, і цього замало, бо місто потопає в тегах та псевдо-стріт-арті. І це погано, бо в багатьох випадках це банальний вандалізм, з цим треба щось робити» - додав Володимир.

Отже, більшість за те, щоб художники прикрашали місто своїми роботами та чекають на це. Сподіваємося, що в Херсоні з’являтимуться все більше стріт-артів, які прикрашатимуть вулиці нашого міста.