Після цього Росія почала активно модернізувати флот, а місцеві пристосуванці та прихильники «руського міра» зрозуміли: "Росія з Криму не піде". З ратифікації Харківських угод фактично і почалася окупація Криму. Ми пригадали список політиків, які допомагали окупанту.
«Одним із провідних інструментів незаконної окупації півострова став Чорноморський флот РФ. Відповідно до угод РФ могла тримати в Криму до 25 тисяч військовослужбовців. Орендовані об’єкти використовувались як база для ведення розвідувально-підривної, інформаційно-пропагандистської та іншої антиукраїнської діяльності», - вказує директор Національного інституту стратегічних досліджень Володимир Горбулін у доповіді про те, як Росія роками готувалася до війни з Україною.
За даними розвідки Міноборони України, анексія Криму відбулась у три етапи і кожен з них передбачав використання морських сил Чорноморського флоту, доступних Росії в Криму:
I етап – приховане перекидання підрозділів збройних сил Росії з території РФ на територію Криму морським шляхом;
II етап - бойові кораблі, літаки морської штурмової та розвідувальної авіації, а також вертольоти Чорноморського флоту в Криму були приведені у вищий ступінь бойової готовності;
III етап - додатково в Криму було зосереджено понад 7 тисяч військовослужбовців, перш за все десантників і сил спецпризначення. Вони були перекинуті на територію АРК морським і повітряним шляхом. Були посилені можливості Чорноморського флоту з проведення морських десантних операцій. Десантні кораблі, зосереджені в Криму, дозволяли провести морську десантну операцію по всьому чорноморському узбережжю України.
«Ситуація з Кримом сформувалася не за один рік, і вирішення її теж мало відбуватися десятиліттями. Ключовим моментом мало стати закриття бази ЧФ РФ у Севастополі – після чого властиві для нього міграційні процеси перемістилися б до Новоросійська, а російський анклав у Криму поступово втрачав би силу і вплив», - писали ТЕКСТИ перед ратифікацією.
Суть Угоди полягала в тому, що Росія давала Україні знижку на газ в обмін на продовження терміну базування. Тоді сума дисконту оцінювалася у 40 мільярдів доларів. Історія виникнення високої ціни на газ і необхідності у такій знижці – інше питання, про газові угоди Тимошенко, які передували Харківським угодам Януковича, писали багато.
«Вважаю, що ця угода, яка була підписана президентами Росії та України 21 квітня, позначає новий етап взаємин між нашими країнами...» - заявив тоді спікер російської Держдуми Борис Гризлов. Після окупації Криму Держдума РФ відразу у березні 2014 денонсувала цю угоду.
В Україні ж допомогли запроваджувати цей «новий етап» армія помічників Путіна – депутати Януковича.
Верховна Рада, 27.04.2010. Прем’єр Азаров радіє. За ним ліворуч нардеп Сівкович, його звинувачують в організації жорстокого побиття студентів. Екс-кадебіст, майже 20 останніх років він діяв як один із ключових російських агентів впливу
Опозиція протидіяла голосуванню, як могла, заблокувала отвори для голосувань, накрила прапором місця регіоналів.
27 квітня 2010 року за те, щоб у Путіна вдалося, билися у прямому сенсі слова регіонали. Билися завзято, декількох депутатів-опозиціонерів забрала швидка. «Депутатів били і спеціально проведені регіоналами в зал засідань охоронці – подібного в цій залі не було за всю історію країни», - писали ТЕКСТИ в ті дні.
Згадаємо поіменно тих, хто активно протягував рішення і тих, хто тихенько голосував, чи мовчав, коли його голос зараховували «за».
Ключові особи
Тут ідеться тільки про тих, хто протягував рішення у парламенті.
№1: Володимир Литвин, на той час Голова Верховної Ради – нинішній депутат, «Герой України». Саме він за відсутності 226 голосів, «не моргнувши оком, відкрив засідання – незважаючи навіть на те, що це око заліпило яйце, кинуте кимсь із опозиціонерів.
-preview.webp)
