Степ чи ліс у масштабах століть. Інтерв’ю з краєзнавцем

Херсонський сосновий ліс — унікальне явище для української природи. Його висадили 60-70 років тому в пісках Нижнього Подніпров'я для стримування наступу барханів на населені пункти.

Та що передувало появі піщаних кучугур на Херсонщині? Чи дійсно так необхідний хвойний ліс у Північночорноморських степах, чи правда, що тисячі років тому тут вже росли сосни та чому треба купувати живу ялинку на Новий рік — про це ми вирішили розпитати відомого херсонського краєзнавця Михайла Підгайного.

Цей матеріал — перший в серії статей онлайн-газети «Вгору» про знищення херсонських лісів.

- Чому в нас взагалі вирішили садити сосну?

- Сосна — це дерево-піонер, його садити найлегше. Дерева піонери — береза, сосна — можуть рости на скелях, на чистому піску. Всім іншим потрібен ґрунт - хоч якийсь. Так що вибору було не багато: або сосна, або береза.

- А чому не береза?

- Сосна більш технологічна: її зручніше садити. І сосна трохи несприятливіші умови може витримати, ніж береза.

- Тобто, цей сосновий ліс — він таки не характерний для наших степів?

- Як сказати. Сосна — це така культура, яка здатна рости скрізь. Люди її колись тут вирубали ще, напевно, в бронзовому столітті.

- Це та сама Гілея?

- Гілея — це дубові ліси. А в нас, у Кардашинському болоті, проводили безліч аналізів викопного пилку. І по ньому можна встановити, чи росла тут колись сосна. Питання було дискусійним, бо сумнівалися — а може цей пилок занесло з Криму або звідкись з півночі. Але зараз це питання вирішене в науці — за допомогою Кардашинського болота.

Я думаю, що сосна тут цілком може рости в дикій природі. Це видно хоча б з того, що вона самосіється. Є маса місць, де сосна росте без втручання людини. Скрізь, де є пониззя, сосна росте. Уздовж траси Олешки-Гола Пристань, наприклад, це добре видно.

Значить, можна з впевненістю  стверджувати, що вона тут і була, колись, дуже давно, до людей, це 100 відсотків.

Інша справа, що сосна і береза — це рослини-піонери. Тобто з них починається заростання після згарищ  та ураганів. А потім вже, з-під сосни та берези, починає рости дуб. І виростає дубовий ліс, який тисячі років існує. Це кінцева стадія процесу.

Це вже зараз видно. Йдеш по сосновому лісі — тут дубок, там дубок. Їх жолуді по сосняку  розносять птахи та звірі. Тож через тисячу років тут відновиться та ж сама Гілея, яка була при Геродоті. Але для цього має минути   час і, знову ж таки, якщо  вціліє сосновий ліс. Бо якщо відбувається верхова або, навіть, низова пожежа, все згорає і, природно, маленький дубочок, якому 3-4 роки, теж гине.

- Але ж залишилися дуби на Кінбурнській косі?

- Це реліктові дуби. Ті, які лишилися з якихось давніх часів. Там все вирубали під час російсько-турецьких воєн. Там зберігся Волижин ліс, під Олешками росте  шість дубів. Під Буркутами є невеликий дубовий гай. Але вони всі 100-річної давнини, молодих там особливо немає.

Те, що тут дуб чудово росте — це зрозуміло, навіть не варто сперечатися. А чому сосні погано? Тому що хвойні дерева не дають кореневу поросль. Пиляй, скільки завгодно ту ж акацію, вона одразу дасть кореневу поросль і через 20 років відновиться той же акацієвий ліс. А якщо ти вирізав сосновий ліс — то все, вже треба садити новий, а краще і не садити, нехай степ там відроджується.

- Тобто, буде все-таки степ, а не піски?

- А чому ж на Херсонщині зник степ? Чому Гілея була оазисом у степу? Тут, на Херсонщині, куди не глянь — озера, болота. Піски акумулюють атмосферну воду. Води тут дуже багато, але якщо на ці землі загнати овець ... Вівчарство — найстрашніший руйнівник степу, особливо на пісках. Вівця тварина гірська, вона пересувається щільним стадом. По гірських стежках у Криму, в Карпатах — це зручно, там вівця в своєму природному середовищі. А в степу вона, йдучи таким тісним потоком, одразу ж руйнує всю екосистему. Особливо на піску — там, де проходить стадо овець, одразу  залишається пустеля. Саме вівці перетворили Гілею в піщану пустелю. Вода на метровій глибині є, але поверхневий шар вівці розбили. А пісок має властивість з одного боку атмосферну воду накопичувати, а з іншого — при спеці він її швидко віддає.

Коли вівці степ знищили, він почав рухатися, бо пісок голий і заростає дуже повільно. А овець пасли до кінця 80-х, початку 90-х. Ось зараз перестали їх розводити, слава богу, і рано чи пізно тут буде Гілея. Тож тут повинен вирости сосновий ліс, це років двісті-триста. А вже з-під нього потім виростає дубовий - теж років триста. Це за умови якщо не буде пожеж і вівчарства.

- Але для цього необхідно садити новий сосновий ліс?

- Я взагалі не волів би садити новий. На пісках є така особливість — дуже швидко відновлюється степ. Якщо чорнозем або темно-каштанові ґрунти розорати, то на їх місці вбитий степ відновлюється століттями. А на пісках — теж їх особливість — буквально через 5 років ковила цвіте, степ відновився. І навіщо його засаджувати знову лісом? Адже вівчарства немає. Але людина  не завжди розуміє цінності степу. Степ для неї — це земля гуляє. А ліс —  значить можна з нього мати якийсь зиск. А ми ж живемо в зоні степу, тож нехай буде степ.

- А цінність його в чому?

- Ні в чому! Просто красива природа, дика. Це її цінність. Споживацьке ставлення до природи потрібно викорінювати, ось в чім справа. Тоді все буде добре. І знову ж таки — гроші можна заощадити. Навіщо садити ліс? Для чого? Вівчарство нема, піщаних дюн більше не буде. Що, бюджетні гроші чиновникам кортить освоювати? Природа візьме своє, рано чи пізно.

А більшості людей пташку шкода. І їм пояснювати якісь ази важко. Як, наприклад, з цими ж новорічними ялинками. Це просто ідіотизм: «давайте купимо пластикову ялинку, це краще, ніж живе дерево рубати». Пластикова ялинка —  удар по природі в тисячу разів небезпечніший, ніж зрубане деревце! Але люди бояться живе дерево зрубати. Так ви ж їсте хліб, його на полях вирощують! Чим ця плантація, де ялинки новорічні ростуть, відрізняється від кукурудзяного поля?

Потім їм пояснюєш, що штучно посаджені сосни все одно, на 90%, треба вирубувати. Їх же садять дуже щільно, а поки вони ростуть, їх треба проріджувати, робити рубки догляду протягом 30-40-50 років, тоді дерева не заважають одне одному. Ці новорічні ялинки все одно зрубають. Це для багатьох людей взагалі дивина. Вони вважають, мовляв, має спрацювати природний відбір  А якщо не вирубати, то згодом будь-яка низова пожежа перейде в верхову і все згорить.

Ліс же наш штучний, отже, і стежити за ним повинна людина.

P.S. Матеріал підготовлено за підтримки Міжнародного фонду «Відродження» у межах проекту «Тест на законність», що виконується Благодійною організацією «Фонд милосердя та здоров'я». Матеріал відображає позицію авторів і не обов’язково збігається з позицією Міжнародного фонду «Відродження».