Кримінальне розслідування в журналістиці: як працювати з темою та де її шукати

Кримінальні розслідування в журналістиці – актуальний вид розслідувань, оскільки суспільство не пробачає насильства і «кривавих грошей».

Журналістка розслідувального проекту Слідство.Інфо Катерина Лихогляд поділилася досвідом роботи над кримінальними розслідуваннями.

Кримінальне розслідування у журналістиці: що це таке

Обов’язкова ознака кримінального розслідування у журналістиці – фактор насильства (наявність постраждалої від насильства особи чи особи, якій погрожували розправою). Проте не всі журналістські розслідування, де є жертви, кримінальні.

Наприклад, фільм «Вікторія: трагедія пустоти» – не кримінальне журналістське розслідування.

Так, точка входу у даному розслідуванні те, що під час пожежі у таборі «Вікторія» загинуло троє дітей (тобто, є жертви). При проведенні власного розслідування журналісти з’ясували: дітям не вдалося врятуватися під час пожежі через розкрадання на будівництві будиночків. Проте умислу вбити дітей не було, тому дане розслідування не можна вважати кримінальним.

Якщо ж після трагедії, що сталася, у ці будиночки знову заселятимуть дітей – тоді це буде кримінальне розслідування, оскільки точка входу у дане розслідування починатиметься з фактору насильства.

Дивитися розслідування Слідство.Інфо «Вікторія: трагедія пустоти»:

Журналістське розслідування «Вбивство Павла» – кримінальне, оскільки у центрі сюжету вбивство журналіста-розслідувача і те, як цю справу розслідують правоохоронці.

Журналісти, на відміну від правоохоронців, опрацювали ширший радіус місця злочину, знайшли розпізнавальні знаки на спині ймовірних підозрюваних, звернули увагу на машину, яка була на місці злочину, залучили міжнародних фахівців, які розшифрували номерні знаки і вийшли на власника машини (ним виявився співробітником СБУ).

Тобто, кримінальне розслідування у журналістиці відрізняється від юридичного розуміння цього поняття. Кримінально-процесуальний кодекс вважає криміналом і насильницькі злочини, і ті, які мали на меті виключно наживу. Журналістика в кримінальному розслідуванні фокусується переважно на злочинах із застосуванням чи погрозою насильства.

Дивитися розслідування Слідство.Інфо «Вбивство Павла»

Методика пошуку теми для кримінального журналістського розслідування

Шукати історії для проведення кримінального журналістського розслідування можна через:

1. ресурси загального доступу (стрічка новин, стрічка Facebook, публікації активістів);

2. мітинги, акції протесту (там завжди є фактор сили. Наприклад, можна прослідкувати чиї замовлення «відпрацьовують» тітушки або муніципальні дружини);

3. відвідування судових процесів (наприклад, історія, що сталася у Княжичах: спочатку всі про неї говорили, а потім замовкли. Журналіст Слідства.Інфо Дмитро Реплянчук – чи не єдиний, який систематично ходив на судові засідання по темі. Там він познайомився з усіма сторонами справи, отримав інформацію, зміг її верифікувати і випустив матеріал.

4. пошук по ключових словах у Судовому реєстрі (можна шукати як за іменами та назвами фірм, інколи – навіть адресами, так і за ознаками злочину, наприклад, «побиття», «вимагання» «ДТП» тощо);

5. спілкування з адвокатами (у них є не лише історії, а й документи);

6. спілкування з правоохоронцями (переважно діляться інформацією за умови, що мають власну вигоду);

7. оголошення (наприклад, про розшук дітей. Навряд чи журналіст знайде людину, яка зникла, проте може запустити процес роботи правоохоронців або з’ясувати додаткові обставини, на які офіційне слідство не звернуло уваги);

8. реклама (наприклад, оголошення про продаж квартири у центрі міста за низьку ціну – потенційно хороша тема для кримінального журналістського розслідування, оскільки неспівмірність житла і ціни може вказувати те, що, наприклад, стосовно справжніх власників вчинили насильство);

9.  пильнування за правоохоронцями (наприклад, працівниками поліції, СБУ, прокуратури, судів);

10. ретроспективні історії (наприклад, актуалізувати гучний кейс або детальніше попрацювати з біографією новопризначеного посадовця, знайти і розвинути його старі «історії» з 90-их). Звісно, це не просто пошуки в інтернеті». Часом доведеться подлубатися у судових справах. Як, наприклад, зробила журналістка Олена Козаченко, коли робила матеріал про нардепа з політичної партії «Народний фронт» Євгена Дейдея. Журналістка знайшла суд, у якому нардепа судили і де зберігалися матеріали кримінального провадження щодо нього ,та запросила у них інформацію по цій справі.

Дивитися розслідування «Нардеп у законі»: про скандальне минуле народного депутата Євгена Дейдея

Також існують соціальні ніші, де гарантовано можна знайти тему для кримінального журналістського розслідування. Наприклад, такі історії завжди можна виявити у соціально закритих середовищах:

1.  там, де ведуться бойові дії;

2. у в’язниці (наприклад, Слідство.Інфо запустило проект «Правосилля» – серія розслідувань про зловживання владою і силою у пенітенціарній системі, коли податки українців йдуть не на перевиховання злочинців, а на знущання над ними);

3. притулки для дітей, літніх людей, людей з інвалідністю чи тварин, а також диспансери (нещодавно луцька журналістка Людмила Яворська випустила розслідування про Берестечківський психоневрологічний інтернат, очільниця якого продає майно своїх підопічних, залишаючи їх, по суті, без даху над головою).

Дивитися розслідування «Таємниці інтернатівських могил»

4. лікарні;

5. стихійні структури: ринок, транспортні послуги (там завжди хтось ділить сфери впливу);

6. сфера заборонених послуг: гральні автомати, проституція, наркобізнес;

7. сфера обмеженого функціоналу: ринок землі, донорство.

Безпека – основа кримінального розслідування

Під час проведення кримінального журналістського розслідування (як і будь-якого розслідування) – безпека на першому місці. Як журналіста, так і джерел та матеріалів розслідування. Захищати треба все: віртуальні та матеріальні носії інформації; тему розслідування; персональні дані (свої, джерел, героїв матеріалу); джерела інформації; дані про перетини з джерелами чи інсайдерами; канали комунікації і контакти; вихідні матеріали та їхній зміст (завжди треба мати 2-3 резервні копії усієї інформації, яка зібрана під час розслідування).

Основні правила захисту

1. Журналіст повинен мати у редакції довірену особу (редактор, заступник редактора або інший працівник редакції), якій він звітуватиме про всі свої кроки у повсякденній роботі та відрядженнях: з ким і коли пішов на зустріч, на якому етапі перебуває розслідування, чи є погрози чи будь-які “параноїдальні” власні спостереження.
2. Параноя – не завжди погано. Під час проведення кримінального розслідування журналіст має бути уважним до всього, що його оточує (слідувати за підозрілими машинами біля під’їзду, за незнайомими людьми, які йому підозріло часто зустрічаються і загалом про все, що йому здається нетиповим і незвичним).
3. Усі потенційно небезпечні зустрічі проводяться у людному місці (не варто їхати у закриті від людей місця із невідомими особами, навіть якщо вони обіцяють супер ексклюзивну інформацію).
4. Журналіст ніколи не залишає робочий ПК у людному місці, навіть якщо це робоча зустріч (йдете в туалет – ноутбук і телефон берете з собою. Це дивно, але так ваша інформація захищена).
5. Журналіст ніколи не ходить на допити правоохоронців один. Лише з адвокатом або колегами.
6. Журналіст регулярно проводить цифрову діагностику обладнання: ноутбуків, комп’ютерів, телефонів.

До чого призводить нехтування цими правилами безпеки детально розповідається у фільмі «Полювання на Вероніку», який засновано на реальних подіях.