В'ячеслав Машницький: “Робота художника налаштовує на медитативний стан”
На п'ятдесят сьомий день народження В'ячеславу Машницькому подарували найнезвичніший подарунок у його багатому на події та всілякі сюрпризи житті - козла.
Як каже тодішній винуватець урочистостей, цей рогатий подарунок швидко освоївся на дачі, куди його привезли для постійного проживання. Козлик став улюбленцем гостей і навколишніх сусідів, які за відсутності господаря годують тварину і доглядають за нею.
Як з'ясувалося, цей козел - далеко не перший і не єдиний "брат менший", з яким у відомого українського художника, галериста і куратора артпроєктів пов'язані спогади про різні історії.
Коли я повернувся на початку двохтисячних років з Москви в Херсон, - розповідає В'ячеслав, - то почав одразу ж знайомитися з творчістю місцевих художників. Хотів дізнатися, на якому етапі, так би мовити, вони перебувають. З'ясувалося, що стан херсонського "бомонду" на цілком пристойному рівні. Тоді ж вийшло організувати виставку в залі Національної спілки художників, щоб продемонструвати своєрідний "зріз" живопису на той момент. Усе було начебто, як треба: картини висіли, біографічні довідки висіли, доглядачі готові були зустрічати відвідувачів. Але чогось не вистачало. Раптово подумалося, що треба б притягти на захід якусь птицю. Щоб вона оживила простір експозиції. Пішов і купив на базарі кенаря, якого назвав Кешою. Приніс на виставку і підвісив клітку з ним під стелю. Але і цього мені здалося замало. Тоді я згадав, що під вікнами мого будинку постійно тусуються два вуличних баяністи: один сліпий, а інший - напівсліпий. Покликав їх на виставку. Баяністи з нудним виглядом виконували якийсь невимушений репертуар, і раптом кенар почав відчайдушно підспівувати. Музиканти підлаштувалися під рулади Кеші і заходилися в буквальному сенсі наярювати. Публіка була від цього тріо в повному захваті. Можна сказати, перша моя виставка в Херсоні вдалася на славу.
Сам Машницький не проти, коли його називають по-простому - Слава. А кількість його друзів, знайомих, шанувальників творчості з числа "богеми" можна обчислювати десятками, якщо не сотнями. Для багатьох з них Херсонський музей сучасного мистецтва (а одночасно й квартира, де мешкає герой нашого нарису) став не тільки галереєю, в якій виставляються картини, скульптури, інсталяції та інші предмети актуального образотворчого мистецтва, а й осередком місцевого артсередовища, місцем для численних квартирників і дискусій - інколи дуже лютих та впертих - про сучасне (і не тільки) мистецтво.
Сама ідея про такий музей народилася також на початку цього століття. А відкриття об'єкта, який надалі став по-справжньому культовим, відбулося 5 березня 2004 року. Тоді відносно невелика кімната з передпокоєм і мінікухнею виявилася буквально заповненою під зав'язку відомими як у Херсоні, так і далеко за його межами особистостями. Лідер ска-панк групи "Сhiliбомберс" Ігор Горін, члени літературно-музичного угруповання "Лівий Страус", відомий згодом драматург Євген Марковський, театрали студії "Майстерня Кнехта", безліч інших художників, дизайнерів, письменників, поетів і музикантів. Були там і художник Станіслав Волязловський, і поет Євген Яненко, нині покійні...
З тих часів на території Музею відбулися десятки артівентів (тобто, перекладаючи з модного сучасного сленгу на просту мову, подій у світі мистецтва). І, що цілком природно, основним ініціатором, натхненником усіх цих заходів, так само як і об'єднувачем сотень різношерстих, але талановитих людей незмінно виступає В'ячеслав Машницький.
У цілому ж той самий 2004 рік виявився особливо багатим на яскраві культурні події. Уже 8 вересня за ідеєю і, знову-таки, за безпосередньої участі Машницького був заснований Херсонський обласний благодійний фонд імені Поліни Райко - унікальної сільської художниці, яка почала творити вже на сьомому десятку років і зараз відома на весь світ як одна з найяскравіших представниць у напрямку так званого "наївного живопису". Фонд створений, по-перше, щоб популяризувати творчість Поліни Райко, а, по-друге, для збереження культурної спадщини художниці.
Не без участі Фонду та його засновника один з центральних супермаркетів Херсона, "Сільпо" вже в цьому році отримав оригінальний дизайн інтер'єру.
Ідея народилася тут же, у Музеї сучасного мистецтва торік, коли тут побувала команда організаторів фестивалю "ГогольFest" , - ділиться враженнями В'ячеслав Машницький. - Це все були наполегливі, креативні артменеджери, які підхопили ідею і почали співпрацювати з адміністрацією магазину. Щоправда постало питання про авторські права. Але ми вийшли з ситуації: художники, які розписували приміщення супермаркету, використовували лише загальний впізнаваний стиль Поліни Райко, не копіюючи вже наявні роботи. Так і з'явився цей інтер'єр. Можна сказати, що ніде в Україні нічого схожого немає.
Сам В'ячеслав - можна сказати, спадковий художник, і продовжує займатися творчістю, хоча з турботами про Музей, Фонд, з клопотами про спадщину Стаса Волязловського (він займається і цим теж) часу "на муз" часто-густо не вистачає.
Взявся за пензель і за все інше мистецьке приладдя я після того, як споглядав роботу свого батька, - пояснює В'ячеслав. - Робота художника - якесь чарівне дійство, воно приносить заспокоєння, навіть вводить в якийсь медитативний стан. Подумалося, що саме така атмосфера мені найбільше до душі.
У 1984 році Машницький закінчив Одеський державний художній університет імені Грекова, а в 1992 - Київський державний художній інститут, де вчився у відомих майстрів - Павлюка і Шаталіна відповідно. Його творчу манеру мистецтвознавці оцінюють так: "Він дотримується реалістичної форми живопису, як засобу тонкої чутливої філософії споглядання повсякденного життя".
...У Херсоні знову царює осінь, а це означає, що в місто повертається сезон активності в артсередовищі. Поза всякими сумнівами, у цей час Музей сучасного мистецтва в черговий раз перетвориться на майданчик для численних мистецьких заходів. Як анонсує В'ячеслав Машницький, ідеї перших подій уже осмислені, і незабаром у Музеї відбудеться перша з них (поки що нічого конкретного сказати не можна - це є сюрпризом). У будь-якому випадку, наше видання обов'язково буде все це висвітлювати.
Фото зі сторінки Вячеслава Машницького у Фейсбуці
-preview.webp)
