Українці, які творили історію Херсона та держави

Російські пропагандисти продовжують «просувати» тему про «російськість» Херсона. Нещодавно в одному з пабліків окупанти написали, що за переписом 1897 року начебто більшість населення Херсонщини була представлена росіянами.

Але це примітивна маніпуляція, яку пропагандисти намагаються «насадити» херсонцям. Отже, про цей міф. За тим же переписом, наприклад, в Херсонському повіті Херсонської губернії українці складали 55 % від усього населення, в Олександрівському – 85 %, Ананьївському – 62 %, Єлизаветградському – 66 %.

Як бачите, окупанти мають проблеми з цифрами.

Але важлива не тільки кількість населення, але й роль українців у розвитку Херсона та держави. Тож ми підготували невелику добірку історій про видатних українців нашого міста.

Лікар, який врятував Херсон

У місті, починаючи з його заснування, постійно спалахували різні епідемії. Однією з перших була чума, яка трапилася через 5 років після початку будівництва Херсонської фортеці в 1783 році. У квітні 1784 року чисельність померлих від чуми зросла до 50 осіб на день. Місцева влада на чолі з потьомкіним почала шукати фахівця, який міг би розв’язати цю проблему. Пошуки довго не тривали. Тож згодом запросили видатного українського лікаря зі світовим ім’ям – Данила Самойловича (Сушковського). 

Данило Самойлович

Наприкінці XVIII століття він зробив декілька революційних відкриттів у боротьбі з чумою. Наприклад, довів, що чума передається виключно через дотик, а не повітряно-крапельним шляхом.

Данило Самойлович приїхав до Херсона 15 травня 1784 року. І організував лазарети на Карантинному острові, відділивши хворих від здорових, увів систему вакцинації. Тим паче вакцину виготовляли з рідини, яку брали з виразок хворих. Самойлович змусив всіх лікарів одягнути спеціальний одяг, який не давав їм можливості торкатися хворого.

Завдяки цим заходам вже до 1785 року епідемія повністю згасла. Данило Самойлович  врятував Херсон. Якби він не приїхав до нас, може, і Херсона не було б. Не випадково німецький лікар Ернест Дримпельман так описав його появу: «Бог послав на допомогу нещасним свого ангела-хранителя». 

Коли звільнять Херсон від окупантів, треба, ймовірно, дати назву вулиці або лікарні на честь цього видатного українця. 

Український митець з херсонським корінням

Олексій Шовкуненко – видатний український маляр-аквареліст, який народився в 1884 році в Херсоні. Херсон у житті та творчості художника  – це місто дитинства і перших несміливих кроків у мистецтві, етап творчого становлення, джерело сил і  натхнення, початковий етап розвитку художньої майстерності.

Олексій Шовкуненко

Більшу частину свого життя Шовкуненко провів у Києві, де творчо працював та викладав у Київському художньому інституті. Він збагатив українське мистецтво новими сюжетами та темами. Художник став засновником українського мистецтва індустріального жанру. Художній рівень і культура дозволяли Олексію Шовкуненко знаходити спільну мову з майстрами інших видів мистецтв: зокрема, з представниками літератури та театру. Його бажання бути об’єктивним яскраво зображено в портретній творчості, щирим – в натюрморті та пейзажі. Також серед його робіт виділяється серія, яка присвячена краєвидам України.

Він створив художню школу, з якої вийшли класики українського мистецтва: В. Пузирков, О. Лопухов, А. Пламеницький; заслужені художники України Т. Хитрова, В. Югай; заслужені діячі культури України Л. Чичкан, С. Адамович; доктор мистецтвознавства П. Білецький та багато інших.

Наразі його ім’я носить Херсонський художній музей, в який нещодавно вдерлися окупанти. Маємо надію, що загарбники не вивезуть твори мистецтва з музею, в якому, до речі, зберігаються 154 роботи Шовкуненка.  

Херсонець, який творив українську революцію

Херсонець, полковник Армії УНР, найближчий соратник Симона Петлюри — Володимир Кедровський був одним з активних діячів Української національно-визвольної боротьби 1917-1921 років. Він народився в Херсоні 13 серпня 1890 року. 

 Володимир Кедровський

У 1917 році Кедровський взяв активну участь в українізації військових частин, а згодом – у створенні української армії. У травні того ж року відбулося його знайомство з Симоном Петлюрою під час Першого всеукраїнського військового з'їзду в Києві. Їх об'єднала спільність поглядів у подальшій українізації армії та політичній самостійності України. Вже на наступному військовому з'їзді Кедровського обрали заступником Українського Генерального Військового Комітету. У тому ж році він став членом Української Центральної Ради*. На початку осені 1917 року йому надали звання підполковника Армії УНР, а пізніше – полковника. Він відіграв важливу роль у формуванні українських збройних сил. 

Не менше значення в роки революції мав український генерал Олекса Алмазів, який в 1886 році народився в Херсоні. В 1918-му він став командиром Окремої гірської батареї Запорізького полку кінних гайдамаків імені кошового отамана Костя Гордієнка. А потім – командиром багатьох інших українських підрозділів. Алмазів брав участь у різних військових операціях – боях за Київ, Лубни, Полтаву, Харків, Кременчук. У 1919 році був учасником успішної наступальної операції військ УНР на території нинішньої Вінницької області та Першого зимового походу української армії 1920 року.

Олекса Алмазів

Ще одним політичним діячем з Херсона був Аполлінарій Маршинський, який народився в далекому 1865 році на Херсонщині. У роки революції 1917-1921 років він став одним із засновників фінансової системи України, обіймаючи посаду міністра фінансів Директорії УНР**.

Аполлінарій Маршинський

Це далеко не весь список українських херсонців, які творили історію Херсонщини та нашої держави. Чого тільки вартий драматург Микола Куліш — представник Розстріляного Відродження, якого знають в усьому світі; археолог Віктор Гошкевич, який рятував наприкінці 19 – початку 20 століття культурні пам’ятники Херсонщини. У цьому списку можна згадати режисера Сергія Бондарчука, космонавта Віталія Жолобова та інші видатні постаті.

Тож як би не силкувалася російська пропаганда продемонструвати значущість та домінуванні росіян на Херсонщині, у них не вийде. Своїм «потом та кров’ю» українці «творили» історію, культуру, економіку та державність на теренах Півдня України.

*Українська Центральна рада —  спочатку український представницький орган політичних, громадських, культурних та професійних організацій; згодом, після Всеукраїнського національного конгресу — революційний парламент України, який керував українським національним рухом. Період дії: 17 березня 1917 — 29 квітня 1918 рр.

**Директорія УНР — найвищий орган державної влади Української Народної Республіки, який діяв з 14 листопада 1918 року до 10 листопада 1920 року.