Це наша релігія: як колишні фотомодель та власник ювелірного бізнесу створюють унікальний медовий продукт в Херсоні

Це наша релігія: як колишні фотомодель та власник ювелірного бізнесу створюють унікальний медовий продукт в Херсоні

Зайняти свою нішу, ретельно слідкувати за якістю продукту та поступово розширювати ринки збуту — складові бізнес-успіху від родини Масловських. Їх винахід називається «Медовий амарант», і він набагато смачніший та корисніший за мед та амарант окремо, впевнені розробники продукту.

Онлайн газета «Вгору» спілкувалася з Вікторією та Вадимом про історію та секрети їх родинного бізнесу.

У пошуках своєї справи

Вікторія та Вадим познайомились у Польщі у 2016 році. У нього було декілька ювелірних крамниць, вона працювала фотомоделлю та збиралась їхати на роботу в Китай. Зустрілися випадково, на підприємницькій конференції. А через тиждень Вікторія вже працювала у Вадима:

"До нас у магазини приходили, як у музей, — згадує Вадим Масловський. — Усього було три крамниці: у Варшаві, Вроцлаві та Білостоці. Ми завжди продавали ювелірні вироби найвищої якості. Але це такий специфічний бізнес, усі один одного знають, а покупці завжди підуть спочатку до поляка, а потім - до українця. До того ж, місцеві підприємці часто дивувалися: чому ми в Польщі розвиваємо бізнес, коли у нас є своя країна з величезним потенціалом та простором для діяльності. Тож ми вирішили повернутися".

Після приїзду в Україну Вікторія та Вадим оселились у Києві. Ідей, чим займатись, у них було чимало. Аж якось Вадим згадав про мед, який колись побачив під час поїздки до Франції. На виставці продавали бджолиний продукт по 130 євро за кілограм, на відміну від українських 200 гривень за кіло:

"Ми зрозуміли, що це вигідний, але клопітний бізнес, — ділиться спогадами Вікторія. — До того ж мій батько, як і у Вадима, бджоляр. Вони ввели нас у курс справи, все показали та пояснили, дуже допомагали на початку. Ми відкрили пасіку в Рівненській області, звідти я родом. Одразу розмахнулися серйозно — поставили багатокорпусні вулики, павільйон. Вклали всі гроші, тож самим довелось  фарбувати вулики, поратися з воском, збивати рамки для бджіл. Якось до нас знайомий приїхав, а я з молотком ці рамки докупи збиваю, так він почав сміятись, каже: «Усяке бачив, але фотомодель-столяра — такого ще не було!"

Але, хоч як легко пішло виробництво меду у Вікторії з Вадимом, продавши його за копійки, вони замислились — як зробити цей продукт дорожчим. Адже зараз поки що  люди не цінують справжнього меду, не можуть відрізнити добрий продукт від не дуже якісного, - розводить руками Вадим. У магазинах часто-густо на банках з медом стоїть строк придатності, хоча, якщо він справжній, то може зберігатися тисячами років. Сучасні великі виробники можуть додавати до нього глюкозно-фруктозний сироп або не дотримуватися температурного режиму зберігання. «Але мед вже й так повноцінний продукт! Він же і консервант унікальний, раніше в ньому м'ясо, ковбаси зберігали, то нащо ж його псувати?» — дивується Вадим та махає рукою: «болюча тема». У цей же час у родині з’явилась дитина, і Вікторія між іншим купила борошно із зародків амаранту для дитячого харчування:

"Якось Вадим прокинувся посеред ночі і каже мені: «Змішай амарантове борошно та мед», — з посмішкою дивиться на чоловіка Вікторія. — Я пішла, виделкою на кухні їх перекалапуцяла, ми спробували… Справа в тому, що на смак амарантова мука не вражає, вона ніяка. А мед занадто солодкий, тому люди його найчастіше смакують «вприкуску» з чаєм або печивом. А разом вони дали дивовижне поєднання, створивши зовсім новий продукт. І ми зрозуміли, що ось, нарешті, те, що ми шукали".

Що таке амарант, та з чим його їдять

Амарант (в Україні більше відомий як щириця), він же Amaranthus, він же пшениця ацтеків, він же хліб інків, він же королівське насіння. Походить з Південної Америки, з гірських регіонів Болівії, Аргентини та Перу. Звідти поширився до Північної Америки — в Центральній Мексиці археологи знайшли насіння культурних сортів амаранту віком більше як 5500 років. Рослина займала особливе місце у побуті місцевих індіанських народів майя, ацтеків, інків — використовувалася не лише як основне джерело харчування поряд із кукурудзою та бобами, але й у релігійних обрядах. Поступово амарант розповсюдився на інші континенти: через Китай до Азії, а потім до Північної Африки та Європи. У країнах Старого Світу його використовували переважно як декоративну рослину та в якості корму для худоби на відміну від Азії, де рослину почали широко використовувати для приготування різних страв.

Фото з інтернету

Ренесанс амаранту почався з 70-х років ХХ століття після виявлення у його білку великої кількості незамінної амінокислоти лізину — за вмістом удвічі  перевищує пшеницю та у три рази - кукурудзу. Крім цього, в олії амаранту виявили надзвичайну кількість сквалену. Цінність останнього елементу полягає у його здатності насичувати киснем організм людини та знижувати кількість холестерину. Назва «сквален» походить від слова «squalus», яке в перекладі з латинської означає «акула». Саме з їх печінки спочатку видобували цей унікальний елемент (наразі вартість риб’ячого жиру з «акулячим» скваленом сягає 30 доларів США за 60 грамів),  який широко використовується в косметичній, фармацевтичній та харчовій промисловості.

Сьогодні деякі вчені називають амарант рослиною ХХІ сторіччя та пророкують його вихід на перші місця серед зернових культур. Такі перспективи відкриваються за рахунок великого вмісту білка, значного потенціалу використання у різних сферах життя та непоганої пристосованості до життя на різних місцевостях та у різних кліматичних умовах. В Україні з кожним роком збільшується кількість агропромислових господарств, що займаються вирощуванням щириці — за даними громадської організації «Асоціація виробників амаранту та амарантової продукції», у 2019 році посівні площі збільшились у 6 разів, до 4000 га.

Головне — температура!

— Температура, ось що головне! — декілька разів підкреслює Вадим Масловський, розповідаючи про технологію створення «Медового амаранту». — Коли відбувається процес змішування меду з амарантом, температура має бути не вище 37 градусів, як у вулику. Бджоли завжди її підтримують на одному рівні, вентилюють або нагрівають. Так само висока температура погано впливає на амарант, а саме на сквален. Якщо ти хоч трішечки перетримаєш, температура підніметься — все, можна викидати всю бочку ємністю 70 літрів. Ну, власне, я в такому випадку телефоную тестю і кажу щоб готувався приймати нову партію під самогон.

Саме в Херсоні Вікторія та Вадим знайшли виробника обладнання, яке ретельно та поступово перемішує мед і борошно із зародків амаранту, а також підтримує необхідну температуру. Наразі бізнес родини Масловських випускає близько 3 тисяч банок на місяць, але виробництво з легкістю масштабується. Вадим наголошує: перспективні ринки для продажу «Медового амаранту» (та нових продуктів на його основі із додаванням бджолиного пилку, конопляного борошна, какао та цикорію) — це Ізраїль, Америка, Японія та Німеччина. За даними Департаменту розвитку сільського господарства та зрошення Херсонської обласної державної адміністрації, на сьогодні звичайний херсонський мед експортується в основному до Європейського Союзу, а саме до Іспанії, Італії, Естонії, Норвегії, Франції. Всього у 2019 році обласні виробники продали за кордон 2600 тон меду. Натомість, основним ринком збуту «Медовий амаранту» залишається Україна, а за кордон поки що відправляються партії невеликих обсягів:

"Багато залежить від просвітницької роботи, — акцентує Вадим Масловський. — Пояснювати людям, чому треба якісно та повноцінно харчуватись, чому рідкий мед у магазині взимку — це нонсенс. Коли ми зрозуміли, що у світі немає аналогів нашого виробу, ми його одразу запатентували. Це було нескладно, але теж зайняло певний час. Зараз за кордоном баночка «Медового амаранту» коштує близько 25 доларів США. В Україні, звичайно, дешевше".

Від замішування виделкою до виробництва у промислових масштабах родина Масловських йшла три роки. Встановити пропорцію, отримати сертифікати, розробити дизайн, визначити найкраще борошно із зародків амаранту, пройти сім кіл бюрократичної тяганини, а ще — знайти баночки у формі барила…

"Ми дуже прискіпливо до всього ставимось, — підкреслює Вікторія, — це наш шлях, який ми обрали. Звичайно, могли раніше та швидше це все розробити, але ми терпляче йдемо до своєї мети. Для нас важливо, як наш продукт виглядає, що у нього всередині, бо ми ж самі його кожен день бачимо та їмо. Тому що це — наша релігія, без перебільшення".

Родина Масловських

Поділитися в Facebook

Тут будуть коментарі і форма залишити коментар ...