Наставники для проблемних підлітків на Дніпропетровщині – як це працює?

Наставники для проблемних підлітків на Дніпропетровщині – як це працює?

Поліцейський офіцер громади запровадив систему менторства для підлітків з родин, в яких відбувалося домашнє насильство. Які перші результати має громада, детально у статті.

Я їхав до Богданівської ОТГ, що на Дніпропетровщині, дізнатися про цікавий місцевий досвід співпраці поліцейських із товариством мисливців та рибалок. Але, прибувши на місце, був вражений проєктом, який тут впроваджується. Він спрямований на профілактику насильства в сім’ях і розвиток наставництва з дітьми та підлітками.

Один із богданівських поліцейських офіцерів громади Іван Костішин*, дізнавшись, що в коло інтересів «Шерифів для нових громад» входить запобігання домашньому насильству, розповів:

Іван Костішин

– По суті, основним завданням поліцейських офіцерів громади є попередження злочинів. Я відвідую сім’ї, що, як кажуть, «перебувають у складних життєвих обставинах». Якось задумався: ким виростуть діти в таких сім’ях? Напевно, в більшості випадків, ставши дорослими, будуть не дуже соціально адаптованими. Та як їм допомогти? Перевиховувати – це не до нас, та й навряд чи нам це вдасться. А от надати можливість побачити й усвідомити, що жити можна по-іншому – це може спрацювати. Звідси й виникла ідея пілотного проєкту, який би наслідував принципи, успішно реалізовані американською програмою «Big Brothers Big Sisters». Сенс її простий: закріпити за дитиною ментора або наставника – дорослу людину, яка може стати позитивним взірцем для дитини.

Наприклад, якщо підліток мріє стати пожежником – йому ментором пропонують пожежника, якщо лікарем – лікаря. Раз або двічі на місяць наставник зустрічається з дитиною – на роботі чи деінде, спілкується і показує, що можна обрати нову модель у житті. Щоб дитина побачила інший досвід, приклад, який може зацікавити й надихнути.

Головне, дати підлітку правильний мотив. Для початку, гадаю, достатньо буде знайти в громаді 5–6 таких наставників.

Цю програму ініціював я, вона прийнята Богданівською сільської радою і розрахована на 2020 – 2021 роки. Втім, це «пілот»: якщо програма добре себе покаже, то працюватиме на постійній основі. Її виконавцями значаться певні відділи виконкому ради, місцева амбулаторія сімейної медицини та ми – двоє поліцейських офіцерів громади.

Фактично займаюся координацією цієї програми я. Та й сам беру в ній активну участь.

Мені вже телефонували колеги з Дніпра, Києва, їм цікаво побачити, як це працює на практиці. Якщо результати будуть позитивними, може йти мова про запровадження її як на регіональному, так і на національному рівнях.

В Америці це працює. Пишуть, що у 70% випадків програма дає гарні результати.

Важливо, що на такі програми й додаткових коштів не потрібно. Необхідно лише знайти людей з активною життєвою позицією, які готові ділитися своїм досвідом, мудрістю й часом. Єдине, на що гадаю необхідно знайти фінансування – на оплату свого роду «менторів для менторів» – запрошених спеціалістів з психології взаємовідносин, які б мали провести певні підготовчі заняття з майбутніми наставниками. Щоб ті у своїй діяльності та у спілкуванні з підлітками дотримувалися принципу «не нашкодь».

- А чи будуть менторами самі поліцейські громади, адже у них цікавий досвід, і вони можуть стати гідними прикладами для наслідування?

Поліцейська станція у Богданівці розташована на 1-му поверсі

– Так, принаймні один ПОГ вже є таким наставником. Це я. У мене один підопічний. Дуже хороший парубок, захоплюється спортом, добре вчиться. Втім, ніяких перспектив для себе не бачив, крім роботи на одній із місцевих шахт. Ми з ним розговорилися. Виявилося, хлопець змалку мріяв бути поліцейським, та не був обізнаним із цією роботою, не мав упевненості, що в нього вийде…

На моє прохання вирушили поспілкуватися з цим підлітком. Під’їхали до Новодачинської  школи, де він навчається. Дочекалися перерви. На вулицю вийшли школярі, стали грати в настільний теніс. Коли до них підійшов Іван Костішин, обступили офіцера. Видно було, що старшокласники ставляться до поліцейського, як до старшого товариша.

Беру дозвіл на розмову з неповнолітнім в Олени Матюхіної – вчительки української мови й літератури, в якої за розкладом наступний урок в 11 класі. В її присутності 11-класник Ваня Дорошев розповів:

– Для мене була цікавою робота поліцейського. Але я знав про неї тільки з кіно та байок. Тому спитав у нашого «шерифа» чи може розповісти докладніше. Той погодився і розповісти, і показати. Було дуже пізнавально, цікаво... У мене батько на шахті працював. І я розумів, що й мені «світить» таке ж. Однак робота охоронця правопорядку мене приваблює набагато більше. А після спілкування з Іваном Костішиним я твердо вирішив вступати до вишу на поліцейського. Адже хочу, щоб злочинності було менше та прагну захистити свою сім’ю і близьких.

Олена Матюхіна

Наостанок пані Олена Матюхіна додала:

– Наші офіцери – часті гості в школі, вони говорять з учнями, проводять профілактичні бесіди. Правоохоронці – молоді та сучасні, їх спілкування зі школярами цікаве, не формалізоване. Діти до них прислухаються.

Їдемо до сільської ради. Дорогою розпитую Костішина про його бачення розбудови ефективної роботи з протидії домашньому насильству. Він охоче ділиться:

– Як на мене, значною проблемою в подоланні домашнього насильства є таке: на виклики приїздять поліцейські, вони складають протоколи про адміністративне правопорушення, іноді ще й виносять терміновий заборонний припис кривднику і… все, крапка. Але домашнє насильство має включати комплексну роботу з усіма сторонами, і вона має бути міждисциплінарною. У нас є психологи в амбулаторії та школах, медики й педагоги, соціальні працівники та служба у справах дітей. І з усіма ними ми співпрацюємо. Так, я веду роботу з кривдником, психолог – з заявницею (заявником), інші спеціалісти в разі необхідності надають допомогу дітям.

Також поліцейські пояснюють жертвам домашнього насильства, що вони мають право на безоплатну вторинну (адвокатську) правову допомогу від держави.

Я завжди, коли спрямовую протокол за ст. 173-2 КУпАП (Вчинення домашнього насильства) до суду, прошу суд направити кривдника на проходження відповідної корекційної програми. На жаль, допоки у нас такий механізм не застосовувався.

До речі, щодо найбільш ефективного покарання за цією статтею. Адміністративний арешт ускладнений в реалізації. Штраф – взагалі велика нісенітниця, адже нерідко кривдник ніде не працює, тому сплачувати стягнення доводиться потім самій жертві. А от громадські роботи – це просто клас: людина, що скоїла домашнє насильство, відбуває покарання у цій же громаді, на очах в односельців, які все це бачать, вказують на неї пальцем та одночасно собі «мотають на вус».

Питаю, хто виступає кривдниками: чоловіки чи жінки. Іван говорить, що, чоловіки в такі історії потрапляють частіше. Але додає:

– Був і такий випадок: з села Нова Русь, що входить до складу Богданівської ОТГ, надійшов виклик про домашнє насильство. Коли ми приїхали, «пробили» по базі та з’ясували, що в цій сім’ї на чоловіка вже складали 5 чи 6 протоколів за психологічне насильство. Опитали всі сторони, родичів, сусідів та з’ясували, що аб’юзером виступає жінка, яка постійно принижувала свого чоловіка, кричала на нього, а коли той не витримував і піднімав голос, одразу викликала поліцію. Того разу адміністративний протокол ми склали на неї. З тих пір ні від членів цієї родини, ні від інших осіб сигналів про насильство не надходило.

Любов Каращук

У начальниці відділу у справах захисту дітей та соціального захисту населення виконкому Богданівської сільської ради Любові Каращук розпитав, як її працівники взаємодіють із поліцією в протидії домашньому насильству. Вона із захопленням розповіла:

– Торік до нас приїхали 2 офіцери громади. Ми їх називаємо то «шерифи», то «наші офіцери поліції» – по-різному. І для нас вони – велика допомога. Бо тепер на всі виїзди виїжджаємо разом із поліцейськими, на швидких комфортабельних автомобілях, а не на велосипедах, як раніше. То ж доїжджаємо за лічені хвилини. У будь-яке село нашої громади, якщо навіть немає викликів, ми обов’язково їдемо мінімум двічі на тиждень, спілкуємося з мешканцями, відвідуємо сім’ї, які потрапляли у складні життєві обставини.

І люди відчувають турботу. Так, до прикладу, в одній родині з трьома дітками батько зловживав спиртним, дебоширив, виганяв матір з дітьми. Ми поїхали туди, поліцейські склали адмінпротокол, матері надали психологічну поміч, чолов’ягу вилучили з сім’ї на 10 днів через терміновий припис. Після цього, «як пошептало»: батько влаштувався на роботу, мати усміхнена, і все налагодилося в родині.

Завдяки поліцейським офіцерам громади ми йдемо в будь-яку сім’ю, і не боїмося. У нашому відділі по всім селам громади працюють 7 жінок, і раніш їм доводилося наражатися на небезпеку – сам-на-сам спілкуватися з дебоширами. Адже чекати, поки приїде за викликом поліція з Павлограда, довелося б кілька годин. За цей час вже жертві домашнього насильства потрібна була б не служба «102», а «103».

Поговорили ми й із сімейною парою, про яку розповіла нам пані Любов. Чоловік та дружина ніяковіли та промовляти на диктофон соромилися. Нарешті жінка пояснила, що «він напивався та скандалив», а діти шкільного віку все це бачили. Доводилося викликати поліцію. Іван Костішин поспілкувався з нею та з чоловіком, знайшов для останнього якісь особливі слова. Та ще й склав адмінпротокол. І з тих пір чоловік кинув пити, працює.

Будемо сподіватися, що коли «Програма захисту прав дітей, розвитку сімейних форм виховання та наставництва на території Богданівської сільської ради на 2020-2021 роки» запрацює на повну, ментори знаходитимуть для кожного підлітка необхідні слова, аби ті, з часом, створивши власні родини, не залишали в них місця домашньому насильству.

Витяг з Програми: № 1084-54 УІІ Про затвердження Програми захисту прав дітей

«Забезпечення морального здоров’я сім’ї, виховання відповідального батьківства, запобігання найгіршим формам дитячої праці, профілактика правопорушень з боку дітей на сьогодні є одними з найгостріших соціальних проблем в Україні і в ОТГ зокрема…

Ця Програма має об’єднати зусилля органів державної виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, територіальної громади, громадських організацій громади щодо захисту прав дітей, зокрема, в частині забезпечення реалізації прав дитини на сімейне виховання…

Реалізація Програми здійснюється у межах видатків, передбачених у місцевому бюджеті на відповідну мету, а також за рахунок інших джерел, не заборонених чинним законодавством».

Терикони – звичайний краєвид навколо Богданівки

Довідково:

Богданівська сільська об’єднана територіальна громада Павлоградського району Дніпропетровської області включає 10 сіл з чисельністю населення майже 10 тисяч людей. Площа ОТГ – 494 кв. км.

*Досьє на поліцейського офіцера громади:

Іван Костішин, старший лейтенант поліції. Народився у місті Кривий Ріг. Після отримання вищої освіти працював у виконавчій службі, а також юристом на підприємстві. Коли в 2015 році розпочалася реформа поліції, пройшов відбір (16 осіб на 1 місце) та поступив на службу в Управління патрульної поліції у Дніпропетровську (нині – Дніпро). У 2019 році пройшов за конкурсом одночасно і в новостворене Управління стратегічних розслідувань, і в поліцейські офіцери громади. Поміркувавши, вирішив, що більше хоче працювати «в полі», з людьми, тому став ПОГом у Богданівській ОТГ. Одружений, дружина влаштувалася у Богданівці на роботу заступником директора в місцевій школі.

Публікація підготовлена в рамках проекту “Шерифи для нових громад” за фінансової підтримки у 2018-2019 роках Міжнародного Фонду “Відродження” та Міжнародного фонду Чарльза Стюарта Мотта. З 2019 року проект реалізується Благодійною організацією “Фонд милосердя та здоров'я” та Громадською організацією “Інформаційний ресурсний центр “Правовий простір” за підтримки Міжнародного фонду Чарльза Стюарта Мотта. Погляди, відображені у цьому матеріалі, належать його автору і можуть не співпадати з думкою Міжнародного Фонду “Відродження” та Міжнародного Фонду Ч.С. Мотта.

Поділитися в Facebook

Тут будуть коментарі і форма залишити коментар ...