Легендарний баяніст Михайло Баєв і “фабрика” народних артистів у звичайному українському селі

Легендарний баяніст Михайло Баєв і “фабрика” народних артистів у звичайному українському селі

Віртуозний баяніст і гармоніст, композитор, заслужений працівник культури України, лауреат всеукраїнських та міжнародних конкурсів України Михайло Баєв у творчих колах Херсонщини вважається легендарною особистістю.

Протягом 35 років він був директором сільської музичної школи. Сьогодні ж його колишні учні - видатні музиканти, композитори, лауреати та переможці всеукраїнських і міжнародних конкурсів присвячують улюбленому вчителеві свої музичні твори. У звичайному південному селі, розташованому на кручах Дніпро-Бузького лиману, він організував шість професійних народних колективів, які зазвучали на всю Україну, написав музику та аранжування до понад 150 пісень, які здобули народну популярність. Захоплива історія життя видатного музиканта - у статті Тетяни Назаренко.

Мальовниче село Станіслав розташоване на високих кручах над Дніпро-Бузьким лиманом. Неймовірної краси краєвиди з давніх-давен надихали на творчість багатьох художників, музикантів, поетів та письменників. У 1980 році в ці краї закохався віртуозний гармоніст та баяніст Михайло Баєв. Його, корінного росіянина та музичного керівника відомого Державного Волзького російського народного хору, запросив на роботу директор Херсонської обласної філармонії, запропонувавши посаду музичного керівника ансамблю “Дніпряна”. Хоча російський артист на той час уже мав міжнародне визнання і чимало більш привабливих та вигідних пропозицій - він усе ж вирішив переїхати на Херсонщину:

“В Україні ми багато разів виступали з Волзьким хором, побували в усіх регіонах. Це була найбагатша республіка, - згадує Михайло Баєв, - Найбільш вражало те, що коли ми проїжджали селами - кругом було дуже чисто, усі хатки побілені та охайні. За моїм персональним переконанням,  українці найпрацелюбніший народ у колишньому Союзі та тут найгарніші дівчата. Я твердо вирішив переїхати жити і працювати до України”.

“Усі мої предки - селяни. Тож я переконаний - усе, що здобув у професійному мистецтві, маю віддати селянам і їх дітям”, - Михайло Баєв

Та у філармонії Михайло Баєв працював недовго. Через деякий час він познайомився і потоваришував з директором радгоспу “Лиманський” Леонідом Смутченком, який умовив його переїхати до дуже гарного та багатого села Станіслав, розташованого на високих кручах над Дніпро-Бузьким лиманом:

“Певну роль у виборі відіграло житло. Смутченко обіцяв мені протягом року побудувати котедж. А в Херсоні отримання квартири затягувалося. Директор філармонії вмовляв лишитися, оскільки бачив у мені єдиного свого правонаступника, який очолив би заклад через два роки, коли він вийде на пенсію. У короткі терміни навіть ключі від двокімнатної квартири привезли, та я все ж зробив вибір на користь Станіслава: “Усі мої предки - селяни. Тож я був переконаний, що все, що здобув у професійному мистецтві, маю віддати селянам і їх дітям”.

Михайло Баєв закохався у мальовничі краєвиди Станіслава

Так Баєв став директором місцевого Будинку культури. Разом із дружиною, співачкою з унікальним голосом Ніною, завзято стали до роботи. Згодом степовий Станіслав зазвучав єдиною симфонією багатоголосного співу, професійною та злагодженою грою різноманітних музичних інструментів.

Директор радгоспу був переконаний, що завдяки духовному розвитку можна творити дива. Тому він забезпечив усі умови для піднесення культури. Тим більше, що радгосп “Лиманський” був одним з найбагатших на Херсонщині й навіть в Україні.

За такої підтримки вдалося суттєво підвищити рівень культури на селі. Чи не кожна організація радгоспу мала власний колектив: хори були у відділі капітального будівництва, рибколгоспі, на консервному заводі, а також у сусідньому селі Олександрівці, яке також входило до складу радгоспу. Організували багато ансамблів. Найбільш успішним був ансамбль “Ольвія” - багаторазовий лауреат всеукраїнських конкурсів та фестивалів. Загалом за час роботи в Україні Баєв створив понад 20 колективів художньої самодіяльності.

Паралельно Михайло Федосійович їздив з виступами по всьому колишньому СРСР, дивував віртуозним виконанням класичних і народних творів Туреччину, Кіпр, Чехію, Грузію В’єтнам, Францію та Польщу. Він сім років поспіль був головою журі регіонального і двічі - Всеукраїнського фестивалю “Грай, гармонь”.

Відпрацював 4000 концертів у професійному мистецтві і близько 2000 у самодіяльному. Створив понад 150 аранжувань для хору, однорідних ансамблів, ансамблів малих форм, та оркестру народних інструментів.

У 1984 році Баєв очолив Станіславську дитячу музичну школу.

За участі Михайла Баєва започатковано щорічний фестиваль “Станіславські зорі”, на якому демонстрували свої таланти виконавці з усього Білозерського району. До участі у ньому він готував по 5-7 колективів. Паралельно, до 1991 року, Баєв працював позаштатним адміністратором Херсонської обласної філармонії. Тож майже всі зірки радянської естради, які приїздили до Херсона, побували з концертами і в Станіславі.

Окрасою цього розмаїтого музичного світу став голос дружини Михайла Феодосійовича - Ніни:

“Коли у 1986 році її почув видатний оперний та естрадний співак того часу Дмитро Гнатюк, він сказав: “У вас унікальний голос, запрошую працювати зі мною”. Та в нас було двоє прийомних дітей, ще й мої син з донькою від першого шлюбу переїхали до нас. Через це Ніна відмовила Гнатюку, обравши добробут родини”.

Заступник міністра культури і нечувана розкіш для степового села…

Кришталеві люстри та бра, новий святковий “одяг” для сцени, яскраві костюми для колективів, справжні театральні крісла для зали, сучасна та професійна підсилювальна, акустична, освітлювальна апаратура, різноманітні музичні інструменти та всі необхідні технічні засоби… Хоча директор радгоспу чимало вкладав у розвиток художньої самодіяльності, все ж за сприяння заступника міністра культури сільський клуб перетворився майже на палац:

“Коли у 1986 році сталася аварія на Чорнобильській АЕС, то заступник міністра культури України Петро Сергієнко рятував свою родину від радіації тут, у мене вдома, розповідає Михайло Федосійович. - Тоді ж було створено дуже потужну матеріальну базу і в будинку культури, і в музичній школі. Як то кажуть, “Не було б щастя, та нещастя допомогло”.

Активно розвивалася і музична школа: у всіх класах оновили меблі та придбали магнітофони, суттєво поповнили фонд музичних інструментів: 8 нових фортепіано, оркестри народних інструментів, баянів, духовий оркестр тощо. Спершу в музичній школі навчалося 105 учнів, а після того, як до села почали переїжджати жителі Чорнобильської зони, кількість дітей зросла до 203.

Успішні послідовники маестро

Станіславська музична школа завоювала високий авторитет в області та Україні завдяки участі у фестивалях, конкурсах для дітей та викладачів.

За такої підготовки кожен шостий випускник вступав до середніх та вищих навчальних закладів за своєю спеціальністю. Багато учнів стали лауреатами обласних та всеукраїнських конкурсів.

А коли Михайло Баєв викладав баян у Херсонському державному університеті, у нього навчався Максим Лозовий - відомий на Херсонщині оперний співак, лауреат другої премії Міжнародного конкурсу в Італії (м. Ріміні), володар спеціального призу Міжнародного конкурсу ім. Мусліма Магомаєва (м. Трускавець), лауреат і переможець багатьох всеукраїнських вокальних конкурсів.

“У Станіславі була в мене учениця по класу акордеона, до того ж моя похресниця Люба Корнієнко, - розповідає Михайло Баєв. - Вона блискуче закінчила музичне училище і стала лауреаткою всеукраїнських і міжнародних конкурсів. Зараз вона працює завідувачкою народного відділу Херсонського училища культури.

Багаторазовий лауреат всеукраїнських конкурсів і Станіслав Кандиба. Він розпочав займатися на фортепіано та гармошці. До речі, лауреатом всеукраїнських конкурсів став ще дитиною”.

Зараз Станіслав закінчує Херсонський морський коледж рибної промисловості, готується до вступу до Херсонської державної морської академії. Проте з музикою хлопець не розпрощався. Грає, пише власні твори, деякі з них присвячує улюбленому вчителеві - Михайлу Баєву. До речі, майбутній моряк і досі бере уроки у Михайла Федосійовича.

“Ми здійснили трудовий подвиг. На мою думку, такого подвигу не здійснював жоден культпрацівник України”, - заслужений працівник культури України Михайло Баєв

Світ творчості єдиний та нероздільний. Може, тому Михайло Баєв є тонким поціновувачем ще й образотворчого мистецтва. Своєю чергою, чимало художників - прихильники музиканта. У будинку Баєвих багато картин. Господар з гордістю каже, що всі вони подаровані йому професійними живописцями. Наприклад, є картина народного художника Якова Басова, твори народного художника Володимира Чуприни. До речі, останній безліч разів привозив до Баєвих відомих діячів культури і мистецтв з усієї України. Серед них музиканти, художники, поети, письменники тощо: “У моїй бібліотеці зараз більше ніж 30 книг, подарованих видатними діячами культури і мистецтв з їх автографами”. - говорить Михайло Баєв.

Частим гостем творчої родини був і легенда Херсонщини, голова приватно-орендного кооперативу “Зоря” Дмитро Костянтинович Моторний - двічі Герой соціалістичної праці, Герой України, кавалер ордена Ярослава Мудрого, академік УААН радянський і український новатор сільськогосподарського виробництва. Він також писав, за оцінкою Михайла Федосійовича, дуже вдалі пісні: і музику, і вірші. Нерідко Моторний присвячував свої твори подружжю Баєвих.

Зараз Михайлу Федосійовичу 82 роки і він перебуває, як кажуть, на заслуженому відпочинку. Проте і досі не зраджує гармошці з баяном та присвячує заняттям від 2 до 8 годин на день.

Фото Олександра Корнякова

Поділитися в Facebook

Тут будуть коментарі і форма залишити коментар ...