Активіст Олексій Полухін під час окупації Херсона передавав українським військовим дані про дислокацію російських військ та техніки. У травні 2022 року його затримали окупанти на одному із блокпостів. На той час Олексію був 21 рік. Він пробув два місяці в полоні у катівні облаштованій в СІЗО №1 на вулиці Теплоенергетиків, 3.
Про перебування у полоні Олексій Полухін розповів проєкту "Новини Приазов'я" Радіо Свобода.
Чоловік долучився до руху спротиву після 5 березня 2022 року, тоді коли у Херсоні проходили мітинги спротиву російській окупації.
"Це було просто пересування по місту, збирання інформації – і ввечері я її вже надсилав. На той час було обов’язковим – чистити Telegram, але я його не чистив. На жаль, коли мене зупинили на блокпості, це зіграло проти мене і дуже сильно", – розповів Олексій журналістам.
Російські військові затримали його на одному з блокпостів у Херсоні 9 травня 2022 року. Олексія посадили в КАМАЗ та возили містом упродовж 4-5 годин. Потім зупинилися недалеко від місця затримання, а за годину двоє працівників ФСБ РФ допитали херсонця.
Допит продовжився у СІЗО №1 по вулиці Теплоенергетиків.
"Мене спихнули, я впав, надягнули шапку, яка використовувалась конвоїрами установи. Звели на другий поверх, почали все те ж саме випитувати, що і на блокпості. Ті, хто мене привіз, вони сказали, що вичитали в моєму Telegram, що я – ЛГБТшник. Але лексика була, звісно, ненормативна", – поділився чоловік.
Те що чоловік належить до ЛГБТ-спільноти здивувало російських окупантів, розповів він журналістам. Адже вони не вірили, що ЛГБТ-активіст може протидіяти Росії.
"Моментально, я не знаю звідки, вони витягнули сукню червону в зелений горошок і змусили мене її вдягнути. Де вони її взяли, я не знаю, але, ймовірно, це з особистих речей колишніх в'язнів, бо це був поліцейський відділок. На вдягання сукні вони мені дали 5 хвилин. Потім вони мені сказали покружляти. Я покружляв", – розповів Олексій.
За 2 місяці його полону змінилися дві ротації. Олексій каже, що друга група ставилася до нього більш нейтрально, без акценту не те, що він ЛГБТ-активіст. У полоні заборонялися душ, вихід на вулицю, юридична і медична допомога.
"Мені пощастило з віком. Для них 21 на той момент – це вік, який особливо не можна катувати. Психологічно – так. Психологічно вони мене «вбивали». Вони отримали від мене інформацію лише ту, яка їм і так була відома. Але щоб застосовувати електрострум, який вони полюбляли застосовувати до херсонців, навіть які порушили комендантську годину, до мене не застосовували", – розповідає він.
З перших днів полону Олексія змушували прибирати приміщення СІЗО: поверх, де камери, на третьому поверсі, де проводились допити, туалети й спальні окупантів. Також херсонець розповів, що його п'ять днів поспіль змушували їсти український прапор.
"Особливо важко психологічно було, коли змушували п’ять ночей поспіль їсти український стяг. Вони давали український стяг, який знайшли десь, давали канцелярський ніж і казали його (стяг) різати. Потім давали воду, казали запивати водою до тих пір, поки не закінчиться вода. Але їх це не задовольняло. Вони давали ще води й казали: «Ось у тебе є ще одна пляшка, їж далі». І так п’ять ночей поспіль. Змушували це робити найбільш патріотичних затриманих", – розповів він.
Чоловіка випустили на третій день після того, як змінилося командування катівні. Він каже, що судову справу проти нього не завели, але йому відомо, що його "справа" досі лежить у ФСБ Ростовської області та його розшукують на окупованій Херсонщині.
"Коли довели до хвіртки, конвоїр сказав, що якщо мене ще раз зловлять, живим я вже звідти не вийду. Я вийшов, побачив вулицю, різко почав бігти. Для мене це було як відчуття, що за мною буде сафарі, бо я і про такі випадки чув. Дійшов до парку, впав, почав плакати й кричати: «Ура, я на свободі!", – поділився Олексій.
Попри всі ризики Олексій залишився у Херсоні до звільнення міста від російських окупантів Збройними Силами України.