Тіна Кароль у день народження політв’язня з Херсонщини прочитала його лист до матері

У межах ініціативи “Листи до вільного Криму” Тіна Кароль прочитала лист Аппаза Куртамета — полоненого жителя Херсонщини, якого незаконно утримують в РФ.

Відео розмістили на сторінках Тіни Кароль та Представництва Президента України в АР Крим.

Сьогодні, 19 серпня, Аппазу виповнюється 24 роки, чотири з яких він проводить у неволі. Хлопець – один з наймолодших кримськотатарських політв’язнів.

“Тіна Кароль — українська співачка, голосом якої сьогодні промовляє Аппаз Куртамет та сотні наших громадян із Криму, які були незаконно увʼязнені окупантами, але не зреклися України, не зрадили власним поглядам та цінностям”, – йдеться в повідомленні.

Аппаз пише: “Мамо, здрастуй, моя рідна. Привіт усім. Як ваші справи? У мене все сьогодні так само, як і вчора. Кожен новий день схожий на наступний. Поки в мені живе надія, я не самотній. Мамо, пробач мені за те, що мене немає поруч. Дякую тобі за життя. Дякую за моїх любих сестер, за наше щасливе дитинство сповнене твоєю любов'ю.

Лише тепер я по-справжньому розумію, яким щасливим воно було. Я знаю, що ви всі боретеся за мою свободу. Я вдячний кожному, хто говорить про мене. І ця думка зігріває сильніше за будь-який сон. Ти просиш розповісти про себе, але що тобі сказати? Тут, де я зараз, похмурий та сірий Володимирський централ. Бетонні стіни та залізні двері. Вікно виходить на цегляну стіну. Я не бачу ні неба, ні сонця. Я тут під конвоєм, наче страшний злочинець, наче я дикий звір, хоча я лише молодий хлопчисько, впертий, вільний в серці та вірний своїм принципам. Я потрапив в цей паралельний світ жахів та страждань. Стіни тут пропитані болем. Я це відчуваю болем мільйонів зламаних доль.

Жах, що я теж тут, хай навіть це суворий урок, але навіщо? Невже цей світ може існувати лише злом. Я не приймаю це. В одиночній камері мене рятують книги, а мої сусіди – родина тарганів. Сьогодні дочитав ще одну книгу. Вони були уважними слухачами, щоб міг подумати, що у свої 19 років я ділитиму свої дні в самоті саме з ними.

Та навіть серед усього цього є дещо дуже хороше. У неволі я зустрів людей, і повір, це прекрасні люди, таких рідко зустрінеш поза цими стінами. Моїми друзями стали Богдан Зіза, Сергій Цигіпа. Він обіцяв бути мені дідом. Я пам'ятаю, привіт. Дядь Сергій, Пашко Запорожець, Ярик Жук, Кисільов, Рязанов, Расторгуєв. Це чудові, гідні люди. Передаю вітання їх родичам.

З Богданом ми добре задружилися. Він прекрасний, але я часто сумую. Я намагався підбадьорити його своїм дурачливим жартами, ти ж знаєш мене. Він тобі дуже сподобався б. Він теж сирота, як і ти, а його маму теж звали Сусана, як твою. Він, як і ти, малює. Я часто думаю, як було б добре мати такого брата. Ти полюбила б його як мати.

Я ж знаю у тобі стільки любові, що ти могла б зігріти нею весь світ. На волі життя теж зараз нелегке, та у мене тут своє поле бою. Кожен новий день – це боротьба за те, щоб прокинутися вранці. Я відірваний від новин, від світу, від вас. Я сумую, бо мені боляче, що наша країна проходить через страшний, важкий час в своїй історії. Але навіть зараз на волі є якийсь вибір.

Не у всіх, звісно, але можна помилятися, можна починати спочатку, можна шукати свою дорогу. Тут вже вибір відібраний на сім років. Я навіть не знаю, як зараз цей час зміниться, як за цей час зміниться світ. І час вислизає крізь пальці. 22, 23, 24 і далі. 25, 6, 7, 8, 9.

Роки течуть мов пісок, який неможливо втримати в долонях. Вони зникають в пустоту. Скільки добра ми могли б зробити. Скільки встигнути сказати, побудувати, подарувати світові. Мамо, я борюся зі злом, не зважаючи ні на що. Кожен день тут – це мій протест. Я знаю, як тобі важко самій.

Колись я думав, що буду твоєю опорою, тепер усе навпаки. Моєю опорою стала ти. Я не зламався, бо ви у мене за спиною. Я не зрадив ні собі, ні своїй гідності. Я не проміняв свою совість на солодку свободу. Я тут, тому що сказав: "Ні, війні".

Коли мої кайдани замкнулися на руках, я зробив свій вибір. Мама, мене немає поруч із тобою, але ти можеш мною пишатися. Знаю, я залишився тим, ким ти мене виховала. Колись все стане на свої місця.

Я хочу побачити нашу країну в новому справедливому світі і бути її розбудовником. В країні, де будуть справедливі закони, де люди будуть вільними. Я вірю, що весь світ мріє побачити нову найкращу Україну. Мамо, лише дочекайся мене. Моя свобода – це мрія. Людина жива, поки в її серці живе любов пам'яті дії, яку їй дарують. Якщо про людину забули, вона стає живою тінню. Я бачив тут багатьох, кого зламали.

Тому я цілую руки всім, хто пише листа і дарує надію. Надія не вміє втомлюватись, а люди, які говорять про нас, дають нам сили вистояти тут. Я обов'язково повернусь, дасть Бог. Обіймаю тебе, моя люба мамо”.

Що відомо про Аппаза Куртамета?

Аппаза незаконно затримали у липні 2022 року в селищі Новоолексіївка Херсонської області. 

Як розповіла мати Аппаза, він наводив лад у родинному будинку, щоб потім заселити тоді людей, які б дивилися за оселею. Проте згодом у нього заселилися працівники окупаційної поліції.

Зв’язок із чоловіком перервався на КПВВ «Чонгар». Упродовж майже трьох місяців місцеперебування та правовий статус Аппаза Куртамета були невідомі.

20 квітня 2023 року незаконний “Київський районний суд Сімферополя” (окупаційна суддя Оксана Карчевська) засудив викраденого Аппаза Куртамета до 7 років позбавлення волі в колонії суворого режиму з відбуванням першого року у в’язниці. За версією обвинувачення, він, знаючи про незаконну діяльність ісламського батальйону “Крим”, переказав 500 гривень представнику батальйону.

29 серпня 2023 року окупаційний “Верховний суд” в анексованому Криму залишив в силі вирок Аппазу Куртамету. У червні 2024 року Четвертий касаційний суд загальної юрисдикції в російському Краснодарі також залишив у силі незаконний вирок.

Зараз його утримують у колонії суворого режиму в Псковській області Росії. Стан здоров'я наймолодшого політв'язня залишається під загрозою, зокрема, через психологічний та емоційний тиск.

У травні 2025-го матір Аппаза Куртамета записала відеозвернення до президента Туреччини Реджепа Таїпа Ердогана з проханням допомогти у звільненні її сина.

Також відтепер він має менторку з Німеччини Франциску Девіс. Вона підтримує політв'язня у межах ініціативи адвокаційного менторства від МЗС України. Вона написала Аппазу лист підтримки, щоб засвідчити солідарність і нагадати йому, що про його долю знають та говорять на міжнародному рівні.

Чоловіку 22 роки. До повномасштабної війни він працював в ІТ-компанії, а також був викладачем кримськотатарської мови в Одесі.

• У жовтні 2024 року незаконний Генічеський районний суд Херсонської області визнав батька Аппаза, 58-річного Халіла Куртамета винним в участі у Кримськотатарському добровольчому батальйоні імені Номана Челебіджихана, який в Росії вважається терористичною організацією, та засудив до 8 років ув'язнення.