Під сяйвом зірок

Небо Херсонського планетарію.

У Херсонському планетарії з’явилося своє власне небо — з сяючими зірками, з космічним кораблем. Небо - на стелі. У світлі ультрафіолетових ламп зорі справді сяють — бо намальовані флуоресцентними фарбами. Таке от маленьке диво. Презентували його херсонцям 2 листопада.

Презентація стала гарним приводом поспілкуватися з Ольгою Храмцовою, директоркою Херсонського планетарію ім. Ю.О. Гагаріна — розмовляли і про новий елемент інтер'єру і про життя-буття нашого храму зірок та науки.

Пані Ольго, розкажете, як і чому стеля зараз має саме такий вигляд?

Через пожежну безпеку стало необхідним замінити дерев'яні частини стелі. Коли я поїздила по європейських планетаріях, то побачила там багато елементів, які мені хотілося б втілити у нас, але виявилося, що з нашими матеріалами ми не можемо це зробити. Сертифікат протипожежної безпеки має тільки гіпсокартон. Він начебто і непоганий матеріал, але нудний. От прийде дитина в зал із нудною офісною стелею - але ж вона не створює атмосфери казковості, загадковості, таємничості... Тому коли нам сказали, що ми не зможемо зробити прозору підвісну стелю, ми думали-думали... і згадали: є ж наш Саша Тепляков! Наш - тому що в 2002 році він у холі планетарію розписував туманності - ми хотіли вхід зробити теж «планетарським», а не якимось звичайним. І він запропонував розписати стелю незвичайними фарбами, які можна використовувати у великих приміщеннях. Але робота тривала майже рік...

Так довго!

Тому що планетарій в цей час працював, не закривався, у нас були лекції. Та й Саша теж не завжди міг приходити. А гроші на розпис ми збирали всім містом: дали оголошення, щоб до нас приходили на суботні сеанси, кошти з яких підуть на фарби, на оплату роботи. Вважайте, що наша оновлена стеля - це колективна участь усіх жителів міста Херсона. А коли розпис був уже зроблений, Олександр став наполягати, щоб я знайшла можливість його підсвітити (бо зірки сяють в ультрафіолеті). Підсвічування - це вже участь однієї людини. Я звернулася за фінансовою допомогою до Юрія Геннадійовича Рожкова - і він не відмовив. Дуже дякуємо йому за це і, звичайно, спасибі художнику, який зміг усе це витримати цілий рік. Зараз новим лекторам ми представляємо Олександра Теплякова дуже просто: це наш художник. Бо він уже наче член нашої родини - планетарію.

Олександр Тепляков, художник

Нові лектори — це якість нові види роботи?

Зараз ми тихесенько повертаємося до традицій товариства «Знання» і запрошуємо лекторів, які будуть читати лекції. Ми дійшли висновку, що люди хочуть просто почути живу людину. Виявляється, сучасній людині дуже не вистачає живого спілкування. Тож зараз у нас запускається мистецтвознавчий проект, можна навіть сказати світоглядний - у нас буде читати цикл лекцій з мистецтва та інтеграції мистецтва в людське життя, куди вплетена буде ще й астрономія, кандидат мистецтвознавства Анна Анатоліївна Білик. Перша лекція запланована на 14 листопада, тема - «Смерть у культурі народів світу» (тут ми трошки не встигли до Хелловіну). Буде цікава лекція про мат у культурі, про постмодернізм (я сама була здивована, коли мені в двох словах пояснили, що таке постмодернізм). Думаю, що все це буде дуже цікаво. Лекторів такого високого рівня дуже важко заманити в Херсон, їм потрібно платити гідний гонорар, їх потрібно привезти, потрібно поселити. А Анна Анатоліївна херсонка, і зараз повернулася до Херсона. Це надзвичайно ерудована людина, і мені дуже хотілося б, щоб херсонці  її почули.

Лекції розраховані на дорослих?

Ми туди і діток запрошуємо, років з 13-14, які вже розуміють - будь ласка. Мені здається, зараз дуже важливо, щоб діти разом із батьками, з бабусями-дідусями спілкувалися, разом ходили на заходи. Поділ на дорослу і дитячу аудиторії  не завжди є правильним. Ми хочемо, щоб були сімейні вечори, програми, які можуть послухати діти разом із батьками - це завжди було в традиціях планетарію. І це дуже важливо.

А нові технології?

Планетарій повинен рухатися в ногу з розвитком технологій - повнокупольні проектори, повнокупольні програми, 3-D технології. Ми їх використовуємо, вони у нас наші, не європейського рівня. Але програми ми дивимося європейські, які є в безкоштовному прокаті. Зараз дуже складно мати контент - продукт, який можна показати. Він став дуже технологічно складним у створенні. Якщо раніше досить було підготувати лекцію, знайти слайди і показати на проекторі, то зараз потрібно складне програмування. В Україні такий контент створюють у Донецькому планетарії, але він залишився на окупованій території, там наші колеги, і все це дуже складно.

Але хтось обов’язково скаже: навіщо ходити на лекції, адже все є в Інтернеті?

В Інтернеті дійсно багато  інформації, але не завжди вона правдива. Я сама, коли готуюся до програми «Мовою зірок», яка йде на ВТВ, стикаюся з тим, що часто інформація просто не відповідає дійсності. За підтвердженням або спростуванням навіть звертаюся до тих науковців, які займаються саме цими проблемами. Планетарії завжди були оплотом популяризації знань, і мені хочеться цю традицію зберегти. Водночас ми намагаємося бути ближчими до людей: ми в планетарії і дні народження проводимо, і квести робимо, у нас освідчуються в коханні - навіть весілля було під зоряним небом! Шкода лише, що немає ніякого зворотного зв'язку, мені завжди дуже цікаво, як склалося життя закоханих, які освідчувалися під нашими зорями...