Унікальна коса та її нечисленні мешканці залишилися наодинці з пожежами, повідомляє «Наше Місто».
Потік туристів на Кінбурнську косу в довоєнні роки зростав щоліта. Відпочивальники, що потрапляли сюди хоч раз, ставали палкими шанувальниками цієї дивовижної місцини. Нині тут лютує вогонь. Зона відпочинку – кафе, пляжні атракціони, навіси, парасольки, шезлонги та баки для сміття – стала згарищем. З початком війни пожежі на косі спалахують щодня, інколи в кількох місцях одразу. Зелений лісовий кордон навколо Покровки Василівки та Покровських хуторів вигорів дощенту, а поверхню моря вкрив густий шар попелу.
Як стверджують у місцевому лісництві, на початок серпня вогонь знищив майже 1600 гектарів соснового лісу. Відомі лісові пам’ятки коси «Геродотів ліс», «Волижин ліс» поки що завдяки мешканцям та працівникам лісництва вціліли.
«Окупанти час від часу проводять фільтрацію, викрадають людей та забирають «на підвал». Тобто – в яму. Тримають від кількох днів до місяця. Б’ють та катують. Але схожа ситуація практично на всіх курортах, які тепер перебувають у російській окупації. Проте у випадку Кінбурна всі ці проблеми меркнуть на тлі пожеж, що продовжуються», – пише видання.
Рятувати Кінбурнську косу від вогню нині може тільки нечисленне місцеве населення. І доводиться це робити в окупації, без грошей, пального, за гострої нестачі продовольства та інших ресурсів першої потреби. Єдину дорогу з боку Херсона перекрили окупанти. На початку минулого місяці на цій дорозі орки розстріляли родину, що поверталася на автомобілі до Покровки з Голої Пристані.
Рух поромів та катерів по лиману заборонили. І тепер до «материка» можна дістатися лише моторними човнами, що просто «пожирають» бензин. Тому по воді привозять тільки те, без чого справді не можна обійтися – ліки, крупи, борошно, паливо та й навіть запчастини для пожежних машин. Але люди тримаються і намагаються у будь-що захистити Кінбурнську косу.