Аргентинські уроки для України: як продати землю, здоров’я, та життя майбутніх поколінь…

Скупка землі в Аргентині великими іноземними фінансовими гравцями показала свою неефективність, що в свою чергу призвело до погіршення життя селян та зростання соціальної напруженості.

Більша частина сільськогосподарських земель під час неконтрольованого розпродажу опинилася у власності транснаціональних агрохолдингів. Виснажлива експлуатація ґрунтів і впровадження монокультур з безмірним використанням токсичних пестицидів тотально знищують екологію та здоров’я людей.

Україну теж штовхають на той же самий шлях. Ніде у світі поради МВФ не призводили до покращення життя. На прикладі Аргентини очевидно, що вона з кожним роком все більше погрузає в кредитну залежність. У свій час влада Аргентини, так само як має наміри вчининити український уряд, заради негайної вигоди запровадила ринок землі, знехтувши розвитком економіки.

Насьогодні більше 60% українських сільськогосподарських земель контролює великий агробізнес, масштаб та обсяг якого схожий в порівнянні з найбільшими латифундіями в Аргентині.

Екологічні наслідки ринку землі значно страшніші за економічні, бо втрачається найдорожче – здоров’я і життя людей.

«Зелені пустелі» в Аргентині – мертві обширні площі з посівами ГМО-сої, головної культури. У цій країні за останні 20 років, а саме після розпродажу землі, об’єм використання пестицидів збільшився у 8 разів! Таке інтенсивне використання пестицидів спричинило деградацію ґрунтів, та вже так, що вони навіть перестають поглинати дощі, які затоплюють поля, села і розповсюджують отруйні хімічні речовини до підземних вод та річок.

Внаслідок негативного впливу пестицидів на місцеве населення, яке проживає в сільськогосподарських провінціях, стрімко зростає онкологічна і серцево-судинна захворюваність, вроджені каліцтва, генетичні мутації, психічні та розумові розлади, а також інші важкі недуги. За останні десять років випадки захворювання дітей на рак збільшилися в 3 рази, а вроджені вади розвитку в 4 рази.

Маріана Мояно і Карлос Марсело та їх п’ятеро дітей проживають в скромному будиночку в маленькому містечку Рохас. Їх будиночок знаходиться на відстані 8 метрів від огорожі одного із великих сільськогосподарських маєтків. Земельні маєтки в Аргентині, якими володіють «агробарони», зазвичай огорожені колючим дротом. Під час розпилення пестицидів сім’я завжди перебуває в будиночку, вікна і двері щільно закривають, але хімічна отрута все одно проникає в дім. Бабуся перенесла рак обох грудей, Маріана рак матки, а 4-річна Мілагрос, яка народилася передчасно з вадами серця, перенесла складну операцію. Маленька також страждає від хронічного гнійного бронхіту та шлункового рефлюксу.

Аргентина не застосовує національних регламентів щодо використання сільськогосподарських пестицидів. Відстані від населених пунктів, де заборонено розпилювати пестициди, встановлюються провінціями. Такі буферні зони становлять 300 – 500 метрів в залежності від рішення місцевої влади. Однак в Аргентині, як і в Україні, відсутній державний контроль за виконанням таких важливих законодавчих вимог.

«Немає ніяких сумнівів, що гліфосат (Раундап) небезпечний», – Хорхе Херце. Доктор Херце (Dr Jorge Herce) має 35 років медичної практики, за його дослідженнями стрімке зростання кількості хворих на рак за останні 15 років співпадає саме з початком збільшення площ з вирощуванням ГМО-сої, яка «щедро» поливається пестицидами.

Професор Верзенасі (Pr Damiañ Verzeñassi) проводив дослідження, які підтверджують зв’язок між використанням пестицидів і специфічними патологіями. Дитяче ожиріння, діабет, безпліддя, депресії, аутизм – порушення пов’язані з гліфосатом. До цих вад розвитку додаються ще такі випадки, як сиреномелія (діти-русалки), мієломенінгоцеле (розщеплення хребта). Ці мальформації є прямим результатом дії гліфосату на ретиноєву кислоту, функція якої полягає в регуляції експресії генів, відповідальних за конституцію морфології. Рак є головною причиною смертності у 25-ти містах, де проводилися дослідження. 60% діагностованих ракових захворювань виявляють у пацієнтів, які проживають в зонах безпосереднього впливу пестицидів.

В Національному Університеті у Ла-Платі, професор Дам’ян Дж. Маріно (Damiañ J. Marino) з хімічного факультету є фахівцем в сфері забруднення навколишнього середовища пестицидами. Він брав участь у численних дослідженнях. Під час проведенння досліджень було виявлено, що концентрація гліфосату в аргентинських річках в 4 рази вища ніж на культивованому полі. В багатьох муніципалітетах отруйні хімічні речовини вже виявляють і в свердловинах, які мають глибину до 60 метрів. Гліфосат присутній навіть в повітрі Буенос-Айреса. Спека та випаровування при відсутності вітру сприяє затримці токсичного повітря над містами.

Пабло Е. Піовано (Pablo E. Piovano), аргентинський фотограф, який розпочав свою роботу ще в 2014 році. Після доповіді про вплив пестицидів на здоров’я він вирішив відвідати сільськогосподарські аргентинські регіони. Зустріти постраждалих було дуже легко: «Одне вело до іншого. Десятки людей відчиняли мені свої двері, і я знову і знову опинявся в одному і тому ж стражданні “,- Pablo E. Piovano.

Лукас Техера, 5 років, народився із невиліковною хворобою під назвою пластинчастий іхтіоз, спричинений генетичною мутацією. Його батьки працювали на тютюновому полі та інших плантаціях, де розпилюють такі пестициди, як гліфосат та 2,4-D, один із компонентів Агенту-Оранж.

Кампо Ларго, провінція Чако. Січень 2019. Феліпе народився з вадами розвитку на правій руці. Лікар сказав батькові Хосе, що це пов’язано з впливом пестицидів під час вагітності на матір Феліпе, Альдани.

Колонія Алісія, провінція Місіонес, 2014-2015 роки. У Даріо Готіна є п’ятеро дітей. 20-річний Адемір страждає від сильної розумової відсталості. Його мати Селія, яка вже померла, під час вагітності постійно перебувала в контакті з пестицидами.

Roque Sáenz Peña, провінція Чако, грудень 2014 року. Близнюки Альдо та Максиміліано Барріос граються на вулиці. Обидва страждають від важкої вродженої мікроцефалії, одного із захворювань, яке пов’язане із застосуванням пестицидів у трансгенному сільському господарстві. Близнюки Барріос відвідують один із численних закладів для інвалідів, кількість яких з року в рік значно збільшується.

Сан Вісенте, провінція Місіонес, грудень 2014 року. Крім важкої хвороби серця, Талія Белен Сороко страждає на вроджену ваду розвитку та серйозні проблеми моторики. Її батько Хуан та мати Аніта працювали на тютюнових полях, використовуючи заборонені інсектициди, такі як фурадан та метилбромід. Незабаром після народження Талії вони вирішили відмовитися від свого господарства, та присвятили себе органічному садівництву.

Фракран, провінція Місіонес, листопад 2014 року. Джессіка Шеффер, 14 років, є жертвою генетичної мутації.

Ліберо, провінція Ентре-Ріос, листопад 2014 року. Марта Ельза Ціан. Вона кожен раз, коли виходить з дому захищає себе, щоб уникнути впливу агрохімікатів під час повітряного обприскування. Марта страждає на хронічну дихальну недостатність, гіпертонію, невропатії, які пов’язані з гематологічною та кардіологічною симптоматикою.

Avia Terai provincia de Chaco, Аргентина. Avia Terai – місто з п’ятьма тисячами жителів у географічному центрі Чако. Місто буквально оточене соєю, а посіви соняшнику обробляються пестицидами 10-12 разів на сезон. Наукове дослідження підтвердило причину високого рівня захворюваності на рак через пестициди. Більше ніж у кожній третій родині цього міста є хворі на рак. Дуже високі показники раку та інвалідність визначені в трьох інших містах, які оточені трансгенними полями: Кампо Ларго, Напеней та Ла Леонеса. Такі наслідки було виявлено міжвідомчим дослідженням, яке проводилось протягом року та фінансувалося Міністерством охорони здоров’я. Дослідження пов’язує причину стрімкого зростання захворювань із агрохімічною сільськогосподарською моделлю.

Алісія Баха – Колонія Аврор, провінція Місіонес. Андреа Готін була здоровою дівчиною до восьми років. Того дня коли вона надихалася бромометану її довелося госпіталізувати на 9 днів до реанімації. Токсичні пестициди спричинили порушення рухової функції мозку. Їй також потрібна трансплантація нирки, а до того їй доводиться проходити діаліз 3 рази на тиждень. Її брат Адемір (20 років) страждає важкою психічною вадою.