Вісім затятих драматургів. Що відбувалося в олександрівській резиденції

Майже сто двадцять років тому, у 1902 році, у херсонському річпорту висадилася половина тодішнього складу Московського художнього театру на чолі з Олександром Кошеверовим і Всеволодом Мейєрхольдом.

Трупа почала "з місця в кар'єр" пробуджувати променями театрального бомонду нудний побут південної провінції. Всеволод Емільович Мейєрхольд одразу ж поставив у нашому театрі "Три сестри" Чехова, який на ту пору ще не став класиком з книжкової полиці, а був цілком сучасним і не зовсім зручним для критиків і глядачів автором. За кілька років режисер поставить у Херсоні майже дві сотні вистав - воістину титанічна праця!

Ще за майже десять років зовсім поруч із Херсоном, у Чорнянці (нинішній Каховський район), у маєтку братів Бурлюків, виникне перша група російських футуристів "Гілея", чиї проза, вірші та малюнки вкрай дратували і навіть приводили до психічного сказу "аполлонів з бутафорськими лицарськими щитами "(так футурист Кручених називав тодішніх метрів літератури).

Ці два угруповання - театральне й поетичне - справили величезний вплив на розвиток європейської та навіть світової культури у двадцятому столітті.

А ще за сто років, знову-таки в Херсоні, формується рух театралів нового покоління - режисерів, драматургів, акторів, - які об'єдналися в Херсонський центр імені Всеволода Мейєрхольда.

Логічним чином розвиваючи театральний напрямок нової драми в Україні, лідер цього об'єднання Андрій Май торік заснував у селі Олександрівка Білозерського району Культурний центр Youkh. Й однією з перших значних резиденцій у Центрі стала лабораторія для восьми відомих українських драматургів, які впродовж десяти днів створювали чернетки своїх абсолютно нових п'єс.

Спекотний липень на мальовничому березі Дніпро-Бузького лиману, оточеного схилами кар'єрів і печерами, зі шпилями Аджигольських маяків, які ледве видніються на горизонті, назавжди запам'ятається вісьмом авторам. Драматурги отримали чарівну можливість вирватися хоча б на якийсь час з осоружних буднів і на повну силу віддатися творчості.

І цьому всіляко сприяли молоді волонтери Центру, чия присутність була майже непомітною, але допомога у створенні максимального комфорту для драматургів (наскільки це можливо у звичайній сільській садибі з мінімумом необхідних побутових умов) виявилася воістину безцінною.

Фото з архіву "Вгору"

Примітно, що з восьми резидентів лабораторії одразу четверо - Наталія Блок, Віталій Гавура, Євген Марковський та Ігор Носівський - є корінними херсонцями, що зайвий раз говорить про дуже потужний творчий потенціал, який ми спостерігаємо в наших краях ще з часів творчості Мейєрхольда (про що сказано на самому початку).

Як і належить, кожен з авторів має свій власний творчий "багаж" і інструментарій, свій власний голос, які мають проявитися в майбутніх текстах. А проте п'єси народжуються дуже непросто, адже спочатку жоден автор, навіть маючи солідний досвід, не міг до ладу сформулювати ідею свого твору. Важкий, іноді виснажливий пошук ідей і форм був безпосередньо спровокований Максимом Курочкіним - автором десь 40 п'єс і кіносценаріїв, людиною, яка вимагала від резидентів не шукати легких шляхів, а буквально в муках "народжувати" свій текст.

Куратор лабораторії Максим Курочкін

У результаті початкові ідеї, які висловлювали на лабораторії автори, під кінець перетворилися в абсолютно нові конструкти. Відрадно,  усі тексти й темами, і формою, і сюжетом відрізняються один від іншого. Хоча, можливо, є в них і щось спільне: це своєрідний “поколінчеський” маніфест, який в останні 10-15 років прийнято умовно називати "новою українською драмою".

***

Тема покаяння за злочини проти людства - основна в новій п'єсі Петра Армяновського. У похмурому підвалі зійшлися двоє - в'язень і його кат. Чия філософія переможе? Автор, схоже, з цим питанням поки що не розібрався, але це не дивно, адже рівень тематики в цьому тексті, мабуть, найскладніший з усіх восьми п'єс.

В Олександрівському будинку культури триває сценічне читання п'єси Петра Армяновського.

***

Що, якщо серед нас живе справжній античний бог, який навіть сам не здогадується про свій божественний статус? Цю ситуацію, повну фантасмагоричних пригод, а іноді навіть фарсу, досліджує Наталія Блок.

***

Непрості, але водночас все ж досить буденні взаємини кількох молодих людей у п'єсі Віталія Гавури раптово змінюються зловісним футуристичним експериментом над психікою людини, який у дусі вчених з антиутопій проводять фахівці з Китаю.

***

Маніяк може бути і красивим, і розумним, і витонченим, і чарівним. І цим він стає набагато більш зловісним, ніж якби нам продемонстрували якогось примітивного монстра. Саме таким є персонаж п'єси Юлії Гончар, який два дні, наче кішка з мишкою, грає з молодою жінкою, яка з якоїсь дивної причини не поспішає покинути житло свого мучителя.

***

Єдиний текст у віршах, що є лібрето до оперети, належить перу Тетяни Кіценко. Скориставшись творами раннього Гоголя як основою, вона занурює читача у світ дещо казкового, містичного українського села, у якому відбуваються таємничі події, гідні фантазії самого Миколи Васильовича.

У п'ятницю, 30 липня, читання всіх текстів з лабораторії відбулося в театрі-кафе Херсонського театру імені Миколи Куліша.

***

У новому тексті Євгена Марковського підіймається вкрай рідкісна для сучасної драматургії тема - тема приниженого положення, в якому опинилася нинішня українська наука і у якому в принципі перебуває зараз система матеріально-діалектичного пізнання світу, яку тіснять релігія, лженаука і всілякі шарлатани. У п'єсі у якості персонажів представлені наші сусіди - астрофізики з Миколаївської астрономічної обсерваторії.

***

Бригада клінерів - фахівців з прибирання приміщень - потрапляє на новий об'єкт, де трапилася справжня драма: господар жорстоко вбив свою дружину і двох маленьких дітей, а потім наклав на себе руки. Ця жахлива ситуація, однак, не має зашкодити чистильникам виконати роботу холоднокровно і професійно. Над цим незвичним текстом працює херсонський драматург Ігор Носовський.

***

Список текстів-чернеток доповнює ексцентрична комедія положень Оксани Савченко, у якій герої постійно потрапляють у безглузді, навіть немислимі ситуації, звідки, здавалося, неможливо знайти вихід.

Всі вісім текстів будуть доопрацьовуватися впродовж місяця, а в вересні вони надійдуть до друку і вийдуть у світ у жовтні у вигляді альманаху під назвою "8". Фактично, цей збірник стане першим в історії сучасної української драматургії.

Допомагають здійснювати всі драматургічні плани Євросоюз, Ґете-інститут в Україні та Український культурний фонд.

На головному фото: організатори та учасники драматургічної лабораторії “Тиждень dramlab-PRO”. Фото з соцмереж