Старий оазис Херсона

Наприкінці XVIII – на початку XIX століття  висаджувати деякі рослини в нашому кліматі було доволі важким завданням. Ерозія вітрів, пилові бурі, суховії  та безкрайній степ – це вкрай неприйнятні умови для розвитку садівництва та лісництва. Але ж все-таки в нашому місті почали з’являтися парки.

Першим вважається Казенний сад (зараз його залишки можна побачити на території Херсонського обласного ліцею), який почав розбивати англійський садівник Мофет. Для цього в 1783 році висадили 10 тисяч дерев. А вже в наступному році було 12 зелених кварталів парку, які розділили трьома алеями.

Кажуть, наприкінці XVIII століття Казенний сад починає занепадати, бо його віддалене розташування від тогочасного старого міста не викликало інтересу в херсонців. Частина дерев, які висаджував ще Мофет, були спиляні у роки Кримської війни*. Їх використали для будівництва військових укріплень на Карантинному острові. Тільки у другій половині XIX століття, коли територію парку передали земському сільськогосподарському училищу, починається новий етап його історії. Завдяки учням та вчителям навчального закладу зелена зона була прибрана, а в 1870-х роках тут відкрили ботанічний сад з рідкісними екзотичними рослинами. Родзинкою парку були дуби. Більшість з них датуються другою половиною XIX століття. Хоча  й сьогодні в центрі ліцейського скверу є дуб, який, на думку вчених, був посаджений ще наприкінці XVIII століття. Його вже вчені «охкрестили» «Ліцейським дубом». Також тут були фруктові, ясенові та інші види дерев.

На початку XX століття Казенний сад став улюбленим місцем відпочинку херсонців, які організовували пікніки, прогулянки, дитячі свята тощо. Наприклад, 8 травня 1905 року відбувся захід для дітей Товариства фізичного виховання: «К 11 часам на площадку общества пришли дети, в числе свыше 120 человек. Оттуда они направились на Набережную, где были наняты шаланды. Разместившись на них вместе с членами общества, сотрудниками и заведующими играми, экскурсанты с песнями двинулись по речке Кошевой по направлению к саду. Поездка по реке доставила детям большое удовольствие и обошлась по 7-8 копеек** с человека. В казенном саду детей ожидал буфет с холодными закусками, молоком и чаем. Все было заготовлено в изобилии и продавалось по весьма доступной цене. В саду дети резвились, устраивали игры, ходили на реку, любовались видами и незаметно провели время до полшестого вечера. Около 6 часов вечера экскурсанты, в сопровождении взрослых, отправились пешком в город» (газета «ЮГ», № 2053, 1905 рік). Дорослі по-своєму тут відпочивали. З піснями під гітару, з великою кількістю алкоголю та, іноді, з бійками. Тому у святкові дні в парку чергували представники органів правопорядку. До речі, поліції доводилося ще слідкували за цілісністю дерев. Деякі містяни чомусь їх час від часу викорчовували.      

Крім людського фактора були й проблеми природного характеру. Казенний сад розміщувався на березі Вірьовчиної, яка понад 100 років тому була повноводною рікою, та нею навіть ходили, наприклад, баржі з вантажами. Хоча сьогодні нашому обивателю ця річка відома як «Вонючка». Хай там як не було, але місцини на березі цієї річки мали свої вади. У той час щороку, восени та навесні, відбувалися розливи Дніпра та пов'язаних з ним річок***. Не винятком була й Вірьовчина. Іноді такі повені призводили до загибелі дерев у Казенному парку. Алеї перетворювалися на «венеціанські канали», і основними відвідувачами парку ставали жаби. Багато сил витрачали місцеві садовники, щоб підтримувати якось в цілісності зелену зону. 

У період 1917-1921 років Казенний сад починає зникати, не витримавши «поривів революційних мас». У той час виникла проблема у херсонців із заготівлею дров для опалення.  І в 1918 році місцеві жителі вирішили самостійно розв'язати цю проблему, вирубуючи фруктові дерева Казенного саду. Пізніше цю «вакханалію» вирубки лісопосадок змогли зупинити. А у 20-30-х роках XX століття навіть в парку висадили декілька нових дерев. Але, на жаль, від старого оазису мало  що залишилося. Тим паче, у другій половині XX століття частина Казенного саду була забудована приватним сектором, що далі знищило парк. Сьогодні, за даними вчених-ботаніків, під деревною рослинністю перебувають тільки 6,2 гектара, що територіально менше в 5-6 разів у порівнянні з періодом розквіту парку.

*Кримська (Східна) війна (1853-1856 рр.) – війна між Російською імперією та союзниками Османською імперією, Великої Британії, Французької імперії та Сардинського Королівства за панування на Близькому Сході та Балканах. Головним театром боїв був Кримський півострів.   

**На початку XX століття за 7-8 копійок можна було придбати 450 грамів муки чи 1,5 кілограми буряку.     

***Херсон та його околиці перестали потерпати від повеней тільки з появою Каховського водосховища у 50-х роках XX століття, яке почало регулювати рівень Дніпра.