“Ну от і все, почавсь осінній дощ, і літо залишилося у згадках”, – написав хтось із поетів. І знову у нас задощило, затуманило, завітрило і захолодало.
Херсонці одяглися у теплі куртки і шалики, взяли парасольки – і до прогулянок осіннім містом готові.
У таку погоду, як ніколи, хочеться бути вдома, поруч із рідними і близькими людьми. І лише рибалки, незважаючи на будь-яку погоду, навіть під час дощу, фанатично мокнуть під холодним осіннім моросінням в очікуванні такого бажаного улову.
Річкові трамвайчики розвозять нечислених уже дачників укритою сизою мрякою річкою, від якої чомусь теж важко відірвати очі, бо думається про щось таке, особливе, радісне і сумне водночас, від чого легенько щемить серце.
Та особливо приємно у таку погоду зручно влаштуватися у кріслі, закутатися у теплий плед або ковдру і читати нову або перечитувати улюблену книгу, час від часу переводячи погляд на вікно, яким стікають тоненькі цівки дощу. А в чашці паруватиме ароматний чай. Затишок, тепло й умиротворення...