Як вилікувати Україну від "олігархічної чуми"

Викладаю проект Резолюції за результатом обговорення проблеми подолання олігархічних монополій. Будь ласка, якщо є кому что додати, змінити, доповнити, - зробить це.

З урахуванням ваших зауважень я, за вашою згодою, зроблю остаточну редакцію Резолюції, яка буде розослана до усіх комітетів ВР, уряду і президентові. Хай читають. Вода камень точить.

Кінцевий розділ "Що потрібно робити?" -- цитати із програмної статті Володимира Ланового в УП.

Так ось:
П р о е к т
РЕЗОЛЮЦІЯ
Круглого столу на тему: «Україна в лещатах олігархічних монополій:
чи можлива модернізація і прорив до свободи?»

28 березня 2016 року, Київ.

Учасники Круглого столу констатують:

Президент, Уряд, парламент України в умовах фактичної війни з Росією докладають чимало зусиль для подолання кризи, яка охопила економічне, політичне, соціальне життя українського суспільства.

У господарчій сфері на 20% в минулому році вдалося знизити споживання газу; проведені адекватні заходи для оздоровлення фінансової, бюджетної політики. Зростає прозорість, транспарентність у сфері управління і контролю. Почалася дерегуляція і децентралізація, Запроваджуються електронні закупівлі. Створюються інституційні передумови для реформ у сферах правоохоронних органів, державного управління, боротьби з корупцією, тощо.

Але падіння за два роки ВВП на 17% та стрімке падіння рівня життя населення країни неможливо списати тільки на війну. Це також результат несистемних реформ.

Революція достоїнства поставила перед керівництвом держави завдання історичного масштабу: змінити олігархічний політико-економічний устрій на демократичний. Це завдання не тільки не виконане, а успішно блокується. У тому числі Урядом.

Наприклад, план реформ Уряду на 2016 рік передбачає реформування окремих сегментів державного управління і контролю, але він згадки не має про трансформацію олігархічної власності у підприємницьку, не передбачається запровадження заохочувальної прозорої системи оподаткування, переходу до диверсифікованої і демонополізованої приватизації підприємств, втілення у господарчу практику інститутів конкурентної ринкової системи.

Історія знає багато прикладів, коли половинчаста, несистемна політика реформ, яка не зачіпає базових інститутів власності, трудових відносин, обміну продуктивних ресурсів приводить до зворотних результатів. Так було у 18-му столітті, коли імператор Петро I почав модернізацію російської імперії, приписуючи кріпосних селян до уральських заводів, і тим самим він лише законсервував кріпосне право на століття. Так і більшовики у 20-му столітті модернізували країну шляхом індустріалізації, запровадив фактично друге видання кріпосного стану. Результат відомий.

Потрібно визнати неприємну правду нашого життя: Україна знаходиться в лещатах олігархічного політико-економічного устрою, який вичерпав потенціал розвитку країни і знаходиться у стані загнивання. Він загнав суспільство у тотальну кризу. Олігархічний режим сьогодні – це трете видання кріпосного стану. Вихід з нього є тільки один – завершити Революцію гідності шляхом переходу до економічної і політичної демократії. Потрібна «Велика трансформація» усього суспільства на основі переходу від системи закритого доступу до продуктивних ресурсів країни тільки для привілейованих осіб (олігархів та регіональних баронів), як це є сьогодні, до відкритого доступу усіх, хто хоче працювати. Такий перехід – основа демократичного ладу і економічного розвитку.

Потрібно рішуче демократизувати систему трудових відносин, запровадити державні гарантії незалежних профспілок на підприємствах усіх форм власності, втілити практику рівноправних контрактних відносин між найманими працівниками і роботодавцями. Бо сьогодні ці працівники – безправні раби, яких викидають на вулицю тільки за намагання сказати слово про свої права. Дикий капіталізм знищує культуру труда і суспільну мораль, народжує нові форми експлуатації і відчуження, зводить усе багатство людських відносин до примітивних комерційних розрахунків, перетворює людину праці у товарну одиницю по графі «видатки». Так не може бути.

Хижацька система експлуатації труда і природи, земельних, водних, лісних ресурсів призводить до величезних екологічних проблем, вирішення яких для олігархічної системи «нерентабельне». Як «нерентабельні» для цього режиму, наприклад, і пенсіонери, пенсія яких, всупереч закону, обкладається податком.

Без перетворень базових інститутів власності, труда і обміну, без переходу до соціальної інтеграції на основі домінуючої системи конкурентних ринків і економічної демократії, без гуманізації суспільних відносин теперішні намагання провести децентралізацію бюджетних і адміністративних відносин лише законсервує олігархічний стан держави. Такій децентралізації олігархі і регіональні феодальні князьки аплодують!

Не зробити таких перетворень зараз, на цьому унікальному історичному роздоріжжі – Україна постане перед такими загрозами Реставрації старого порядку, з якими вона не справиться. Головна загроза – загроза Контрреволюції. Зовнішня агресія російської олігархії і внутрішній олігархічний режим – дві складові сил цього Старого порядку. На цьому історичному роздоріжжі у порядку денному одне питання – перехід до нового політико-економічного устрою.

Україна може розвиватися лише в системі міжнародного розподілу труда. Але світ швидко змінюється, В умовах глобальної кризи народжується нова система міжнародних відносин, нова економіка високих технологій і стандартів життя. Виникають і нові виклики і загрози, з якими Україна може справиться тільки за умов швидкої модернізації, позбавившись архаїчної системи кланової економіки і обслуговуючих її корумпованих політичних інститутів.

Що потрібно робити? Першочергові задачі.
1. Перехід до диверсифікованої і демонополізованої приватизації підприємств.
- Заборона приватизації штучно створених державних монополій
- Заборона приватизації підприємств - природних монополій і повернення в комунальну власність "Київенерго", "Київобленерго", облгазів.
- Продаж фізичним і юридичним особам в ході приватизації державних підприємств дрібними пакетами акцій, аби зробити ці активи доступними для якомога більшої кількості громадян України, розподіляючи їх через брокерські контори або за підпискою через пошту, інтернет, банківські установи.
2. Трансформація олігархічної власності у підприємницьку.
- Відокремлення олігархів від впливів на результати виборів президента і депутатів, а також від маніпулятивних інструментів ЗМІ на свідомість населення.
- Запровадження кримінальної відповідальності за політичну корупцію, включаючи відповідальність за фінансування політичних партій, підкуп народних депутатів при голосуванні, підкуп виборців під час кампанії.
- Перетворення системи корупційно-бюрократичного управління у прозору, регулюючу, що використовує в управлінні ринкові сили і механізми.
- Відмова від призначення олігархів та їх представників чи співробітників їх корпорацій на посади у виконавчих органах влади, кримінальна відповідальність державних службовців за прийняття рішень в інтересах компаній.
3. Започаткування інститутів конкурентної ринкової системи
- Забезпечення потреб споживачів.
- Захист владою ринкової конкуренції від порушень і зловживань з боку будь-яких осіб, підприємств, установ та організацій.
- Законодавча заборона фінансування державних корпорацій, в тому числі банків, за бюджетний кошт.
- Скасування адміністративного втручання влади у процеси на товарних ринках, заборона підписання урядовими органами торговельних угод в інтересах компаній.
- Послідовне застосування договірного ціноутворення без чиновницького втручання у права власника товару і без утиску волі покупця.
- Введення законодавчого дозволу на монополістичну діяльність окремих компаній. Розпуск урядом всіх штучно створених державних галузевих монополій.
- Встановлення правових обмежень для дій так званих природних монополій і мережевих компаній, недопущення одностороннього встановлення ними цін і тарифів, погіршення якості виробів, зміни порядку оплати за товари і послуги.
- Покарання компаній за змови і зловживання монопольним становищем. Штрафи за це повинні кратно перевищувати суми шкоди, завдані споживачам.
- Відмова від політики односторонньої підтримки державою провідних виробників і продавців та перехід до переважаючої правової підтримки покупців і споживачів.

Nikolay Kozyrev