Викрадення дітей розкривають наміри геноциду, що стояли за вторгненням Путіна в Україну

Нещодавнє рішення Міжнародного кримінального суду зі звинуваченням Володимира Путіна у воєнних злочинах пролило таке необхідне світло на одну з найтемніших глав російського вторгнення, яке триває. За останній рік росіяни викрали тисячі дітей з окупованих регіонів України та спробували позбавити їх української ідентичності. Ця кампанія насильницьких депортацій та антиукраїнської ідеологічної обробки розкриває наміри геноциду, що лежать в основі російського вторгнення в Україну.

Стаття II Конвенції ООН про геноцид 1948 визначає п’ять дій, які кваліфікуються як геноцид. П’ятий пункт – насильницьке переведення дітей однієї національної, етнічної, расової чи релігійної групи до іншої – лаконічно й точно описує дії Росії в Україні. Кремлівські чиновники намагалися замаскувати викрадення під звичайний захід безпеки воєнного часу, але добре задокументовані спроби Москви «перевиховати» молодих українців і перетворити їх на росіян говорять про зовсім інше.

З того часу, як у лютому 2022 року розпочалося вторгнення, з'явилися докази великомасштабної операції Росії з викрадення та ідеологічної обробки українських дітей на територіях, які потрапили під їхній контроль. У недавньому звіті Єльської школи охорони громадського здоров’я в лютому 2023 року вказується на систематичну російську програму перевиховання тисяч викрадених українських дітей через мережу з понад 40 таборів та установ, що тягнуться від окупованого Криму до Сибіру.

Українці у звільнених районах розповіли, як їм часто доводилося ховати дітей від російських окупантів. Численні українські дитячі будинки були змушені вивозити дітей з окупованих територій, щоб запобігти їхньому захопленню та відправленню до РФ. Деякі з жертв цих викрадень були сиротами або дітьми, які живуть під опікою. Інші були фізично розлучені зі своїми сім'ями, або їм казали, що вони більше не потрібні рідним. У деяких випадках українські батьки стверджують, що їх обманом чи примусом змусили відправити дітей до Росії.

Загальна кількість викрадених дітей наразі невідома. Поточні оцінки показують, що понад 10 тис. молодих українців були викрадені та відправлені до Росії. Багато хто побоюється, що реальна цифра може бути набагато вищою.

Уповноважена з прав дитини в Росії Марія Львова-Бєлова, яку МКС разом з Путіним звинуватив у «незаконній депортації та переміщенні» українських дітей, відкрито говорила про очевидну ефективність зусиль Росії з ідеологічної обробки. Наприкінці 2022 року вона визнала, що група з 30 дітей, привезених з окупованого Маріуполя, спочатку співала український гімн та вигукувала патріотичне гасло «Слава Україні!», але, як стверджувала вона, критика в дітей «перетворилася на любов до Росії».

Викрадення та ідеологічна обробка українських дітей – лише один із елементів всеосяжних зусиль Росії щодо викорінення всіх слідів української національної ідентичності. В усіх окупованих РФ регіонах України пригнічуються будь-які символи української ідентичності та державності, блокується доступ до українських ЗМІ. Українська мова видаляється зі шкільної системи, а викладачів привозять із Росії, щоб викладати за затвердженою Кремлем програмою, яка просуває російську імперську ідентичність та демонізує Україну. Батькам, які ставлять під сумнів ці правила, кажуть, що їхніх дітей заберуть, якщо відмовляться підкоритися.

Росія також запроваджує більш прямі заходи, щоб заборонити будь-які прояви української ідентичності. По всій країні в регіонах, окупованих РФ, відбуваються однакові арешти всіх, хто вважається загрозою кремлівській владі. Зазвичай це місцеві чиновники, журналісти, колишні українські військові, активісти громадянського суспільства та всі, хто висловлює проукраїнські погляди. У багатьох випадках патріотичні татуювання чи проукраїнський контент у мобільних телефонах призводили до затримання та зникнення людей. Слідчі, які працюють у недавно звільнених районах, виявили докази, які свідчать про загибель тисяч мирних жителів, а також про широке застосування сексуального насильства та тортур.

Хоча масові вбивства українських мирних жителів добре задокументовані, досі немає міжнародного консенсусу щодо того, чи чинить Росія геноцид в Україні. У недавньому звіті ООН йдеться, що Росія винна в «широкому спектрі воєнних злочинів» в Україні, але голова комісії Ерік Мозе заявив, що слідчі ще не виявили переконливих доказів, що підтверджують геноцид.

Інші стверджують, що доказів геноциду вже знайдено більш ніж достатньо, і вказують на масове викрадення українських дітей. Виступаючи 22 березня, українська лауреатка Нобелівської премії Олександра Матвійчук охарактеризувала викрадення як компонент "політики геноциду, яку Росія нав'язала Україні". Так само глава МЗС України Дмитро Кулеба заявив Раді ООН з прав людини в Женеві, що викрадення молодих українців рівносильне геноциду.

Щоб довести, що Росія винна у геноциді, життєво необхідно показати намір геноциду. Саме цей намір "фізично знищити, повністю чи частково, національну, етнічну, расову чи релігійну групу" юридично відрізняє геноцид від воєнних злочинів та злочинів проти людяності.

В такому випадку Росія сама дала гори доказів, що свідчать про явний намір знищити українську націю. Насправді в історії мало прикладів, коли держава, винна у геноциді, так повно звинувачувала б сама себе. Сам Путін часто виступав проти існування окремої української ідентичності та навіть публікував довгі статті, які заперечують історичну легітимність України.

Тим часом мова геноциду, спрямована проти України, стала цілком нормальною в основних російських ЗМІ та серед високих держслужбовців.

Гротескні заклики до геноциду, настільки поширені в сьогоднішній Росії, що надихнули на злочини путінську армію вторгнення. Серед довгого списку злочинів, скоєних російськими військами в Україні, виокремлюється систематичне викрадення та ідеологічна обробка українських дітей. Масштаб та систематичний характер викрадень роблять їх безпомилковим символом наміру РФ викорінити українську ідентичність та знищити українську націю. Тому цілком доречно, що це перший злочин, у якому звинувачують Путіна.

Путін сподівався, що вторгнення забезпечить йому місце серед найбільших правителів Росії. Натомість йому судилося увійти в історію як диктатор, який вчинив геноцид, як людина, яка назавжди пов'язана з масовим викраденням українських дітей.

Пітер Дікінсон 

Редактор служби UkraineAlert в Atlantic Council