Тепле совєцке болотце Нова Каховка

Шукати точку, що працює з рахунками/накладними мені довелося в рамках невеличкого проекту, що зараз реалізовує в Новій Каховці місцева громадська організація. Виявилося, що величезна кількість підприємців навіть не мають рахунків у банку (принаймні, так вони говорять). А ті, що мають, вкрай неохоче йдуть на спілкування з потенційним клієнтом. І з якимсь садистським задоволенням демонструють цю неохочість.

Типова відповідь в одному з магазинів: "Ааа, по бєзналу? Нє, ми уже почті ісчєрпалі свой ліміт на 1 міліон грівен. І бєгать за вамі ми нє будєм. Получаєтє счьот, платітє і нємєдлєнно забіраєтє товар. Цени мєняются каждий дєнь, і ми нє можєм вам гарантіровать конкрєтную цєну".

Таке враження, ніби я потрапив у Совок. Навіть у великих супермаркетах та ж картина. Щоправда, останні не підходять через те, що з ними необхідно укладати купу договорів, довіреностей - на одні ці папери піде майже місяць. Про все це менеджери місцевих маркетів мені розповідають зі злістю у голосі: мовляв, "нафіга ти сюди приперся, валі вже".

- Откуда я знаю, шо ви оплатітє? Ми вам випішєм счьот, к прімєру, в пятніцу, а ви оплатітє, мужчіна, во вторнік. Нас ето нє устраіваєт", - незадоволено буркнули мені в одному з магазинів.

Я вже мовчу, до речі, що всі ці незадоволені і непривітні жінки завжди відповідали мені чомусь російською (добре, що не в'єтнамською).

Виходить, що гроші, справді, нікому не потрібні - якщо потрібно їх заробляти прозоро. Тож нема чого дивуватися, що Нова Каховка нині пасе задніх в області за рівнем заробітних плат і за рівнем легального ведення бізнесу. В тіні працювати краще. В цьому теплому совєцкому болотці, до якого тут усі звикли.

Oleh Baturin