"Слідами мовної окупації"

Занесло мене нещадовно в Латвію, тепер ще одну країну в моєму списку країн, де б я ніколи не змогла жити. А звідти поїздом "4 столиці", який я б перейменувала на поїзд для тих, хто обожнює митниці і паспортні контролі, в Київ.

Якби мене попросили охарактеризувати цю тріп однією фразою, я б її назвала "Слідами мовної окупації".

*******

Рига. Аеропорт. Паспортний контроль. Друга година черги в одне віконце для неєвропейців. Вікна для європейців порожні. Натовп не витримує і розділяється на всі віконця. За півгодини, коли я за дві людини до віконця, до нас підходить прикордонник і російською починає просити відійти, бо борт з європейцями прибув. Звертається до мене. Говорю йому англійською, що не розумію його. Залишає мене в спокої.

******
Рига. Паспортний контроль. Дівчина-прикордонниця говорить до мене російською.
Запитую англійською, чи я помилково не в росію прилетіла. Ще раз здивовано дивиться на напис "Ukraine" на моєму паспорті, але переходить на англійську.

*******
Рига. Всюди російська. Я не чую латиської від слова "зовсім". Всюди російська навіть візуально, в написах, назвах, меню...

*******
Рига. Звертаюсь до хлопця з неросійським наповненням очей за допомогою. Запитує, звідки я.

- Ukraine.
- О, можна па-рускі!
- I like your English better. - усміхаюсь.

Гарний хлопець виявився. Залишились друзями.

********
Бабка в маршрутці:

-Астарожнєй!

Дивлюсь їй у вічі і усміхаюсь. Який же кайф уявляти собі, що ти їх не розумієш і усміхнено пялитись в їх злі ворожі очі.

*******
Рига. Таверна. Чарівно розмовляємо з офіціаниом англійською. Раптом він:

- Where are you from?
- Ukraine
- Oh, I can...
- No need. English is fine. Or Ukrainian.

За сусіднім столиком сім'я з росії:

- Бл*дь, ешь нормально! Тарелку подвинуть! Наклонись! (це тато)
- Не ори на него! (це мама)
- Да я уже 3 раза ему нормально сказал! Тупоголовый!

Залишаю офіціанту щедрі чайові. Нагадую, що я з України.

*******
- Девочка! Помоги. Не могу разобрать, что я тут написала. - сує мені під ніс папірці зі своїми закарлючками якась бабця. Допомагаю. Чи не єдиний раз, коли дозволяю собі російську. Бабці років 80, і вона просить про допомогу.

Але ж... вона навіть не питає, чи я розмовляю російською! Для неї, як і для більшості навкруги, це просто данність.

*********
Рига. Вокзал. Російською оголошують поїзд на Київ на першій колії. На табло та сама інформація. Але на вході на перон напис напрямків: Москва, Петербург, Мінськ.

Пасажири вагаються. Чую розмову:

- Ти впевнена? Давай ще раз перевіримо. Бо нафіг в Москву відвезуть.

*********
Поїзд.

Провідниця до пасажира:

- А вы в Беларуси выходите, да? И паспорт у вас беларуский?
- Латвийский.
- Как латвийский? Вы что, живете в Латвии?
- Да.
- Просто у вас какой-то слишком российский русский язык...

Латвієць чомусь цим пишається.

********
Поїзд. Литва. Кордон. Прикордонник до мене:

- Вы позавчера прилетели?
- Do you speak English?

Дивиться на обкладинку паспорта. Україна. Закочує очі. Далі мовчки і без питань ставить штамп. Простягує паспорт:

- Bye.

******
Білорусь. Кордон.

- Добрый день (3:25 ночі). Что у вас есть для декларирования. Перевозите наркотики, запрещённые предметы..... (і ще довга промова з того, що я ще маю не мати)
- English please.
- Ок. Yours? - показує на сумки.
- Yes.
- Ok. - дивиться чомусь під ліжко. Йде в сусіднє купе. Там - чую - прошманав все, ледь не кожну шоколадку відкрив ("для племянников, любят очень") в російськомовного латвійця. Ібо нєфіг.

*******
Білорусь. Кордон. Тепер паспортний контроль. Бо ж одночасно то зробити ніяк. Чарівна молода білявка з косичкою.

- Здравствуйте. Разрешите ваш паспорт, пожалуйста.
- You can speak Belorusian to me if you dont know English.
- Я не умею говорить по-белорусски.

Завіса... Для мене це повна завіса для цієї країни. Окупована.

Латвія - наступна в черзі. Коли російської мови більше, ніж державної, і це перша мова, якою до тебе звертаються на вулиці - це ще неусвідомлена, але вже окупація.

********
І ще.

Проблема навіть найпатріотичнішого українця в тому, що він не знає іноземних мов. Зокрема, англійської. І тому є позбавленим вибору мови і змушений переходити на російську, щоб бути зрозумілим. І цим самим ми сприяємо російськомовній окупації.

Вчіть англійську. Ця мова - теж наша зброя за кордоном.

*****
Поїзд.
Київ. Прикордонник.

- Добридень. Ваш паспорт, будь ласка.

Я вдома.

Юлія Бабич