Про відкриття ринків і ослаблення карантину. У чому помиляється Зеленський

Хто сказав, що тиждень тому ринки не можна було відкривати, а в середу стане можна? Навіщо тоді взагалі все затівати треба було? Якщо завтра туроператори перекриють трасу — відкриєте кордони?

«І ще про одне питання, яке турбує багатьох, — роботу продовольчих ринків. На найближчому засіданні, в середу, уряд розгляне можливість їхнього відкриття. Я вважаю, що за умови дотримання всіх правил безпеки вже цієї п’ятниці ринки зможуть відновити роботу.

Ми розуміємо, що є певна психологічна втома. COVID втомив не тільки українців. Оскільки продовольчі ринки надзвичайно важливі для виживання та харчування багатьох громадян, потрібно думати, як дати їм можливість працювати безпечно. Встановімо чіткі правила й давайте дозволимо їх відкрити. Треба вчитися жити й працювати у нових умовах», — підкреслив Володимир Зеленський.

Такий підхід характеризується відсутністю держави на цій території

У країні, де я зараз живу, ринки не закриті. Це питання навіть не обговорювалося, це і в голову нікому не прийшло. Але якби було прийнято рішення закрити ринки — вони були б закриті. І закриті настільки, наскільки вважатиме за потрібне уряд. Зокрема, МОЗ, який спирається на висновки і рекомендації ВООЗ.

І якби хтось в цьому випадку почав перекривати траси і вимагати відкриття ринків, то застосовані були б усі засоби на повну — з водометами, сльозогінним газом і штрафами. Я не знаю, які тут штрафи, мені чогось навіть в голову не приходило дізнаватися, але в максимумі щось близько двох тисяч євро.

Тому що проведено дослідження, складена діаграма поширення, виявлено кількість смертей при песимістичному сценарії, при оптимістичному сценарії, прикинули хвостом до носа і сказано — все, братчики, сидимо по домівках. А там подивимося, може, і продовжимо карантин. Тому що так потрібно. Крапка. І ніхто не бунтує. Тому що всі розуміють. Що робиться. Навіщо робиться. Чому робиться. Що шукається найбільш оптимальний баланс між обмеженнями та спробами максимально продовжити максимальні свободи, не обрушивши економіку. А, головне, робиться — для них же.

Я ось зараз не можу знайти причини, які змусили б мене вийти на вулиці і почати перекривати траси. Ринки працюють. Транспорт ходить. Ніхто ідіотією з перерахунком пасажирів по головах не займається. Більш того, проїзд офіційно оголошений безкоштовним, щоб не заражати контролерів і водіїв.

Деякі магазини перейшли на цілодобовий режим роботи — щоб розвантажити наплив відвідувачів і частково перекинути його на нічні години. Гігантські знижки, які розпочалися з карантином, існують досі. Половина товарів, напевно, за знижками. До сорока відсотків. Я не знаю, як у них виходить це поєднувати, які ходи вони там знайшли, і хто кого дотує — але і підтримка виробника, і підтримка покупця, що залишився без роботи, теж якось відчувається. В один і той же час. Ось прямо на касі. У кожного другого емігранта я теж читаю про знижки. Продукти подешевшали. Щоб огірки зараз подорожчали в магазині — це вже десь з іншого всесвіту. Мені складно це уявити. І, вишенька на торті, подешевшав і бензин.

Ось я в принципі не уявляю, що мене може зараз вивести на вулиці. Тому що в цьому дивному, абсолютно незрозумілому для мене, невідомому автоматоні з мільярдом коліщаток, гвинтиків, шестерень і важелів, що називається державою, сидять якісь маленькі гомункули, у яких в голові замість дірки — економіка — і керують цим годинниковим механізмом так, що все працює. Ну от працює у них все, ну що ти будеш з ним робити! Такий підхід характеризується наявністю держави на цій території.

І є якийсь офіс. Який перший місяць взагалі спить. У якого з країни під час епідемії маски продають мільйонами, а він навіть не в курсі. Який замість вирішення прийдешніх проблем займається вивезенням собачок на президентському літаку. Сто двадцятим звільненням міністрів. Записуванням роликів. Та невідомо, чим цей офіс займався, у мене така кількість пекла в голові просто не складається, я вже не пам'ятаю.

А потім, через місяць, — бабах! — і закриває метро, мости, громадський транспорт, ринки, пересування, виписує абсолютно якісь інопланетні для країни штрафи в сімнадцять тисяч — і залишає виробника без дотацій і ринків збуту. А країну, відповідно, без продовольчої безпеки. І при цьому огірки подорожчали.

(Всі питають, звідки взялися ці сімнадцять тисяч. А я вам можу пояснити. Я вже зустрічався з цим. Це звідти ж, звідки у Дмитра Медведєва були штрафи в п'ятсот тисяч за порушення ПДР — вони просто не розуміють, скільки це. Вони не знають цінність грошей. Для них немає різниці між п'ятдесятьма і п'ятьмастами тисячами. сімнадцятьма і сімнадцятьма тисячами. Вони просто не розуміють рівень наявності грошей в середньому гаманці середньостатистичного громадянина своєї країни).

Такий підхід характеризується відсутністю держави на цій території. І виробник, природно, виходить на вулиці. І наляканий виходом фермерів на вулиці уряд тут таки відкриває ринки.

І ось у мене питання. У вас стратегією протидії пандемії хто керує — фермери? Хто вирішує, що все, тепер можна, карантин закінчений — виробники помідорів? Хто сказав, що тиждень тому ринки не можна було відкривати, а в середу стане можна? Бортники? Тобто ви місяць кричали про пандемію, вводили абсолютно божевільні заходи обмеження, ганяли людей поліцією, заарештовували десятьма «космонавтами» на пляжі в Гідропарку, а потім, коли сто фермерів вийшли на вулицю, ви послинили палець, вдихнули свіже повітря Арканара і проголосили: «Люди, повітря чисте! Чума пішла! Виходьте! Ідіть на ринки! Співайте і танцюйте! Цілуйтеся і обіймайтеся!».

Боронь боже, я нічого не хочу сказати проти фермерів. Я їх повністю підтримую, я і сам би вийшов. Я хочу сказати — у вас держава буде, врешті-решт, існувати колись чи ні? Ось так, щоб працювало? Щоб хоча б я, людина, вихована прапорщиками, і, отже, гранично проста, що реагує тільки на двійкову систему, інші для мене занадто складні, міг би зрозуміти — що ви робите? Що і навіщо? Керуючись якою логічною передумовою? Сподіваючись отримати якісь результати? Що якщо від двох відняти два, буде нуль, а ні разу не сто мільярдів золотих дублонов, що сиплються з неба, як вам, мабуть, здавалося спочатку.

Ви приймаєте рішення, що чума пішла і ціною цього рішення можуть бути десятки, сотні, тисячі життів — на підставі чого? На підставі того, що українці втомилися від карантину? Як до цього втомилися від війни? І, навпаки, на підставі чого ви приймали рішення про закриття ринків, яке поставило десятки, сотні, тисячі життів на межу економічного колапсу? У вас за медицину відповідають фермери. За національну безпеку таксисти. За воєнні дії блогери. За закони фотографи. Ви можете знайти хоч одну людину з сорока мільйонів хоч в одній сфері, хто розбирається в своєму питанні, і поставити його на своє місце?

У країні, де я зараз живу, карантин продовжують. Тому що так вирішив МОЗ. Вибачте, кажуть, але поки що ніхто нікуди ще не виходить. Навпаки, може навіть посилимо. В Україні карантин знімають. Тому що так вирішили фермери. Вибачте будь ласка... А навіщо тоді взагалі все затівати треба було? Якщо завтра туроператори перекриють трасу — відкриєте кордони? Чи що? Я просто зрозуміти хочу. Мені цікавий рівень глибини управління державою. Втім, це було риторичне запитання. І так все ясно.

Аркадій Бабченко