Пам'ять штука не матеріальна?

Оце вже ні. Матеріальне завжди пробуджує спогади. Вони чіпляються один за одного, звиваються в химерні візернуки, гачками витягують на світ божий довгі історії.

До прикладу, Віник.

Дє (або «дедУшечка», бо «дєдушка» - задовго, «дід» – грубо), так от Дє немає вже чотири роки. А я мету витвором його рук кухню і згадую: в 90-ті, коли грошей не було ніколи і майже ні в кого, а за спиною у сільського вчителя були дружина, дочка і онука, треба було шукати нові шляхи економічного розвитку конкретно для нашої родини.

Бо якщо замість чорного чаю запарювати липу, або гілочки смородини і малини, замість м'ясних готувати цибулячі котлети, а на десерт мати горішки, підсмажені на плиті – це смачно і корисно, то для деяких інших речей гроші все ж були потрібні.

От саме з тих часів я знаю, який вигляд має шовкопряд (перш ніж окуклитися, ці кляті черв'ячки збільшуються в розмірі разів у тридцять і з'їдають сотні кілограмів шовковичних гілок). І як вирощування шовкопрядів впливає на фігуру (вже за півмісяця штани дідусеві довелося підв'язувати шворками, бо забезпечити їдвом тисячі тих тварючок – ще те завдання).

І з тих часів я не вмію і не люблю торгувати. Бо на все життя запам'ятала (хоч мала років десять), яке то приниження - з надією чекати, коли хтось купить твій товар. Видається, що і дідусеві торгівля «не пішла», тож пошуки способів заробити копійчину продовжувалися.

Так от саме тоді дідусь став влітку сіяти просо, щоби довгими зимовими вечорами в'язати міцні, густі, пружні віники. Такі, що розкупалися «по запісі». Невеликий запас тих віників завжди зберігався на шафі «у кладовкі». (О, кладовка – Нарнія мого дитинства. Колись я напишу повість про твої скарби).

І по смерті Дє лишилося лише кілька тих витворів прибирального мистецтва. Один перепав і мені. І кожного разу, беручи його до рук, думаю, може не мести, може купити собі на базарі оте тендітне, рідкозубе і недолуге, що називають тепер віником, а Віник лиши на пам'ять?

Але, мабуть, Дєдушечка того не зрозумів би.

Тож мету.

І згадую.

Юлия Ольховская