Особливості сільського життя

Те, що є звичним буднем для жителів сіл,  для міського жителя – дивина.  Якщо в містах звикли до магазинів, що працюють до пізньої години, або навіть цілодобово, тут після шостої  до крамниці потрапити неможливо, хоча це звичайна продуктова торгівельна точка.

А промтоварний магазин зачиняється ще раніше. Аптека працює до  15 години, а на місцевому ринку о 12 вже нікого немає.

У магазині великий вибір хіба що горілки. Таких звичних усім продуктів, як сир та ковбаса пристойної якості, тут просто немає, а те, що привозять із міста, (зазвичай найдешевше) — коштує як щось надвисокого гатунку. 

Взагалі, коли питають: де найдорожче місце на Херсонщині – це сільський магазин. Лише там можна знайти декілька переморожених крилець на обід за ціною кілограма філе. І це якщо знайдеш!

Для того, щоб добути шматок м’яса, треба готуватися за тиждень - вислуховувати чутки, питати по сусідах, чи хто ріже порося? Шматки м’яса бронюються, як квитки на потяг… Хто не встиг – той запізнився.

Цікавіша ситуація   з роботою. Якщо  не працюєш в одному із п’яти магазинів на все село, чи в сільраді, чи в школі – ти роботи не маєш.  Залишається домашнє господарство, свій пай землі, якщо все ж таки поталанило і він є,  а добути трохи землі для своєї родини - це складніше, ніж побудувати адронний колайдер на подвір’ї.

У селі є одне місце, де завжди потрібні  робітники –  поле.  Це, як гра в рулетку, – заплатять чи ні.  Знайти чесних роботодавців, наче шукати голку в тюку сіна… Звісно, це властиве й для Херсона, але все ж у місті власники трохи побоюються податкової. В селі все, як кажуть, «на чесному слові», а от чи буде воно чесним, то вже інше питання.

Щодо медицини…  тут можна  лише промовчати.  

З розвагами все набагато легше – їх нема. Інколи роблять дискотеку в сільському клубі, але і таке трапляється раз на півріччя. Єдина розвага, яка доступна, – телевізор та обговорення політичних  новин з коментарями місцевих експертів. Інтернет тут - щось фантастичне,  він ніби є, але дозволити собі його може не кожен…

Ранок у селі починається о пів на п’яту. Корову треба подоїти, їсти дати і відігнати на пасовисько.  Молоко процідити, щоб ввечері здати за непомірно грабіжницькою ціною (9 грн/літр). У свиней і курей прибрати, нагодувати - і на город: полоти, копати,  садити, поливати…

А в обід - домашніх нагодувати, хліба напекти  і знову на город — під пекуче сонце. 

І так кожного дня без відпустки та вихідних…

А ми в місті скаржимося на  один чи два вихідні, на те, що в кав’ярні навпроти капучино тепер на дві гривні дорожче і доведеться йти в сусідню.  В селі навіть не всі знають, що таке капучино і навіщо воно!

У Херсоні можна запросто вийти в інтернет і побачити справжні новини, а не в телевізорі. Після роботи зайти у цілодобовий магазин біля дому. Прогулятися освітленими вуличками. У вихідний піти в парк, ресторан чи на “Фабрику”.  Бо він є — той вихідний, у будь який сезон.  І випадає  він частіше, ніж двічі на рік.