Наші (Go_A) порвали світовий чарт Spotify

Клас! Тупо - перше місце у світі, і це з абсолютно класичною українською народною піснею - нагло заслухана світом!

Що, у зв'язку з цим, хочеться зазначити:

Українці так завжди трусяться показати своє, соромляться..., навіть якщо дуже треба - завжди загорнуть в імпортну обгортку.

А тут на тобі! Чистий етнос! Пісня, звісно, авторська, виконання сучасне, але по суті, за мелодикою, за походженням, стилістикою вокалу - це чистий український етнофолк. Той фолк, якому більше тисячі років.

І ще ніколи світ не вживав настільки глибоко український продукт. Концентрований. І аж в таких порціях.)

Так от цей факт - він просто лише підтверджує музичну професійність нації. Україна має виняткову, безпрецедентну за кількістю колекцію української народної пісні. В рази більше за будь-кого у світі.

Логічно, що така кількість не могла не перерости в якість. Логічно, що народ, котрий сотні років своєї історії потерпав у неволі, та, часто, все, що міг передати своїм дітям, це лише мову і пісню - не міг не написати сотні тисяч пісень і не стати в цьому профі.

І логічно, що лише той, хто має забагато туги в серці впродовж цілих поколінь - міг робити це винятково щемно, та досягнути такої якості своєї пісні.

Тому я просто лиш щасливий від того факту, що це, нарешті, сталося. Світ почув наше, і оцінив заслужено! Світ підтвердив - українська пісня, це круто, сильно і самобутньо.

Це мало статись давно. І зовсім не через аж 30 років незалежності...

Але чому це сталося аж через 30 років, і чому самі українці потонули в суперечках, що, мовляв "как так? колхоз, сельская музыка будет представлять страну в Европе"?

Це теж логічно пояснюється. Річ у тім, що більшість сучасних українців - закомплексовані совком і рускім міром люди. Вони навчились професійно, як детективи, приховувати своє. От просто вийшов на вулицю і до незнайомця заговорив російською. А незнайомець, також українець - російською й відповідає. Конспірологи мать вашу. В головах більшості сучасних українців український фолк - це забите село. Як і українська мова. Просто не впирайтесь і визнайте це, навіть якщо ви й не сперечалися за цю пісню. Бо московити поклали на цю справу чотири сотні років свого життя, і результат - як вони кажуть "на ліцо". І тепер село у ваших головах, це щось типу таке відстале, недолуге, і, відповідно, це не може вчепити мільйони сучасних людей, та тим більше - стати найкрутішим!

А моя відповідь - МОЖЕ! Я цю відповідь дав собі вже давно. І лиш болісно спостерігаю, як ви її собі не можете дати.

І зараз - я просто щасливий, що моя культура - нарешті вискочила в люди, і не просто вискочила, а заслужено перемогла.

Ну а вам, браття і сестри - бажаю успіхів у подоланні цих комплексів у голові - як "село", "колхоз" і т.д.

Нашої провини в цьому стані речей, цих комплексах - нема. Ми не можемо змінити минуле, в якому зросли. Але ми можемо змінити майбутнє!

Тож бажаю вам, наприклад, сьогодні - вперше переламати хребет своєму комплексу , та вийти на вулицю і незнайомцеві сказати замість "здравствуйте, скажите пожалуйста" - "вітаю, скажіть, будь ласка".

Сашко Клочан